Досифей Богданович-Любинський

Досифей Богданович-Любинський (нар. в кінці XVII ст., Любинь — пом. 23 березня 1736, Обоянь) — український релігійний діяч в добу Гетьманщини, архієпископ Бєлгородський і Курський Відомства православного сповідання Російської імперії. Вихованець Києво-Могилянській академії.

Досифей Богданович-Любинський
Народився
Любін, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер 23 березня (3 квітня) 1736
Курськ, Росія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність священник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Посада єпископ
Конфесія православ'я

БіографіяРедагувати

Походив зі шляхетського роду. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії.

1711 прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі. Відбудовував Погарський монастир на території Стародубського полку.

1718 викликаний до Санкт-Петербурга в родину цариці Прасковії Федорівни, дружини померлого царя Івана Олексійовича. Змушений був емігрувати. Працював в сім'ї цариці духівником. Згодом з царівною Анною Іванівною переїздить в Міттау (тепер місто Єлгава, Латвія), а 1721 — до Мекленбурга (тепер місто у Німеччині) до герцогині Мекленбурзької Катерини Іванівни.

17251731 — архімандрит Саввино-Сторожевського Різдвобогородицького могастиря поблизу міста Звенигород Московської єпархії.

З 28 листопада 1731 — єпископ, потім архієпископ Бєлгородський і Курський. Того ж року відлучений за іменним указом імператриці Анни Іванівни. Проте керував єпархією фактично до 1735. У листопаді 1735 за несправедливе анафемування двох підлеглих (архімандрита Харківського Преображенського монастиря Й. Занкевича та ігумена Харківського Покровського монастиря, ректора Харківського колегіуму М. Слотвинського), підданий суду та засланий до Курського Богородицько-Знаменського монастиря.

Богданович-Любинський сприяв розвитку освіти на Слобожанщині. 1732 саме за його клопотанням імператриця Анна Іванівна дозволила створити при Харківському колегіумі семінарію. 1732 виклопотав дозвіл на передачу Харківському колегіуму 273 книжок з бібліотеки С. Яворського, яку той передав за тестаментом Ніжинському Спасо-Преображенському монастирю для створення науково-освітнього центру.

Помер і похований у Курському Богородицько-Знаменському монастирі.

ЛітератураРедагувати

  • Лебедев А. С. Белгородские архиереи… Харьков, 1902;
  • РБС, т. Дабелов-Дядьковский. СПб., 1905.