Дорійський діалект

Дорійський діалект (дав.-гр. Δωρικός) — діалект діалект давньогрецької мови[en].

Поширення грецьких діалектів

На варіантах цього діалекту говорили жителі південного та східного Пелопоннесу, Криту, Родосу, деяких островів на півдні Егейського моря, у деяких містах Малої Азії, Південної Італії, Сицилії, Епіру та Македонії.

Разом із північно-західним діалектом він є «західною групою» класичних грецьких діалектів. Єдиним живим нащадком доричної мови є цаконська мова, якою розмовляють у Греції й нині; [1] хоча й знаходиться під загрозою зникнення, залишилося лише кілька сотень – переважно літніх – вільно розмовляючих. [2]

В елліністичну епоху, при владі Ахейського союзу, у ахейському дорійському койні виявилося безліч особливостей, загальних для всіх дорійських діалектів, що затримують поширення на Пелопоннес «атичного койне» до II століття до Р. Х. [3]

Цей загальноприйнятий діалект почав використовуватися в указах Ахейського союзу. В Аркадії його поява можна дуже легко простежити, оскільки він істотно відрізняється від стародавнього недорійського аркадського діалекту. У самій Ахеї він утримував позиції до I століття до Р. Х.. Ахейському дорійському койне були властиві ті крайні особливості, що є типовими для егейського варіанта дорійського діалекту і північно-західного дорійського койне.

Загальновизнано, що дорійський діалект виник у горах Епіра, у північно-західній Греції, батьківщині дорійців. Він був поширений на всю решту регіони під час дорійського вторгнення (близько 1150 до Р.Х.) і наступної колонізації. Існування дорійської держави у Центральній Греції, на північ від Коринфської затоки, породило теорію, що дорійська зародилася у північно-західній Греції або, можливо, у межах Балкан. Діалект поширився на північ до мегарської колонії Візантія та коринфських колоній Потідеї, Епідамна[en], Аполлонії та Амбракії.

Місцеві епіграфічні свідоцтва обмежені указами Епірського союзу та табличкою заклинань[en] з Пелли (обидва не раніше IV століття до н.е.), і дорійським епонімом Μαχάτας, вперше зафіксованому в Македонії (раніше V століття до Р.Х).[4].

ПриміткиРедагувати

  1. MultiTree: A Digital Library of Language Relationships — Tsakonian. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 23 листопада 2021. 
  2. Moseley, Christopher (2007). Encyclopedia of the world's endangered languages. New York: Routledge. s.v. "Tsakonian". 
  3. Buck, Carl Darling (1900). The Source of the So-Called Achaean-Doric κοινη. American Journal of Philology 21 (2): 193–196. JSTOR 287905. doi:10.2307/287905. 
  4. SEG 49:776. PHI Greek Inscriptions (англ.). The Packard Humanities Institute. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2018. 

ПосиланняРедагувати