Дорошенко Олег Вікторович
Оле́г Ві́кторович Дороше́нко (нар. 19 травня 1971 — 8 червня 2015) — молодший сержант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
| Дорошенко Олег Вікторович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
19 травня 1971 Київ, Шевченківський район | |
| Смерть |
8 червня 2015 (44 роки) Красногорівка | |
| Поховання | Берковецьке кладовище | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
За станом здоров'я міг не йти на фронт — хворів, переніс операції. Коли ж прийшла повістка, не відмовився. Мобілізований 18 березня 2015 року; начальник радіостанції інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, 28-ма окрема механізована бригада. При перебуванні у зоні бойових дій кілька тижнів не виходив на зв'язок — були на виконанні завдання, потрапили під обстріл.
8 червня 2015-го загинув поблизу міста Красногорівка — військовий автомобіль наїхав на протитанкову міну та вибухнув — ГАЗ-53 перевозив набої на позиції українських військ. Тоді ж загинули сержант Олексій Герега, старший солдат Сергій Бедрій, солдати Олексій Бобкін, Сергій Керницький, Олександр Мостіпан, Максим Чорнокнижний.
Після здійснення упізнання Олега поховали 15 серпня 2015-го на Берковецькому кладовищі.
Лишились мама, дружина Сніжана та двоє неповнолітніх дітей 2000 р.н. — Федір й Максим, сестра.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України 37/2016 від 4 лютого 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 4 лютого року № 37/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання ред.
- Допомога родині [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Дорошенко Олег Вікторович [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.]