Відкрити головне меню
Дорожня розмітка
Перехрестя з безліччю дорожніх розміток

Доро́жня розмі́тка (маркування) — маркування на покритті автодоріг. Вона слугує для передачі визначеної інформації всім учасникам дорожнього руху. Виникла вона на початку XX століття з появою асфальтованих та бетонованих доріг. Розмітка поділяється на групи та види. Встановлено дві групи розмітки: горизонтальна та вертикальна. Горизонтальна розмітка поділяється на поздовжню, поперечну й інші види (стрілки, острівці, знаки і т. ін.) та може бути як постійною, так і тимчасовою. Тимчасова розмітка має пріоритет над постійною та регламентує порядок руху транспортних засобів по проїзній частині. Тимчасова дорожня розмітка має помаранчевий колір і створюється з матеріалів, які дозволяють її швидке видалення. При влаштуванні тимчасової розмітки видаляти постійну не потрібно. Вертикальна розмітка є сполученням чорного і білого кольорів (червоного з білим — для відзеркалюючих елементів).

ІсторіяРедагувати

Едвард Н. Хайнз (Edward N. Hines, 1870—1938), член дорожньої комісії Wayne County в штаті Мічиган (США), вважається винахідником дорожньої розмітки. У 1911 році він запропонував нанести на першу бетоновану дорогу світу, Woodward Avenue в Детройті, центральну смугу для поділу смуг руху.[1]

10 років потому (1921) в англійському містечку Sutton Coldfield, передмісті Бірмінгему, з'явилося перше маркування в Британії. Цей експеримент для підвищення безпеки на дорогах був настільки вдалим, що цю систему піднесли до рангу світового стандарту.[2]

КольориРедагувати

 
Ознакована велодріжка у Вроцлаві, Польща
  • Лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.
  • Синій колір має вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей; нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.
  • Жовтий колір мають лінії, які позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаком «паркування/стоянку заборонено» і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру.
  • Червоно-білий колір мають лінії нерегульованого пішохідного переходу, нерегульований пішохідний перехід у місцях з підвищеною небезпекою здійснення ДТП, позначення нерегульованого пішохідного переходу в місцях проживання або роботи сліпих, позначає місце, де велосипедна доріжка перетинає проїзну частину.
  • Помаранчевий колір мають лінії тимчасової розмітки.

ТипиРедагувати

Поздовжня розмітка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків та позначає межі напрямків руху.
  • спеціальна — поділяє транспортні потоки протилежних або попутних напрямків на ділянках доріг, де перестроювання дозволено лише з однієї смуги; позначає місця, призначені для розвороту, в'їзду і виїзду з майданчиків для стоянки тощо, де рух дозволено лише в один бік
Поперечна розмітка
Стрілки напрямку
Піктограми

ПриміткиРедагувати

  1. Edward N. Hines (1870—1938)
  2. Douglas V. Jones: The Royal Town of Sutton Coldfield — A Commemorative History, Westwood Press 1994, ISBN 0-9502636-7-2.

ДжерелаРедагувати

  • ДСТУ 2587:2010 Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування.
  • ДСТУ 3587-97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану.

ПосиланняРедагувати