Відкрити головне меню

Донник Лариса Іванівна

українська композиторка

Донник Лариса Іванівна
Народилася 18 червня 1938(1938-06-18) (81 рік)
Харків, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність композитор,педагог
Відома завдяки автор духовної хорової музики
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1967)
Членство Національна спілка композиторів України
Нагороди лауреат мистецької премії В. Косенка (2016)

До́нник Лари́са Іва́нівна (18 червня 1938, Харків) — українська композиторка, автор духовної хорової музики, педагог, член Національної спілки композиторів України, лауреат премії В. Косенка (2016).

Біографічні даніРедагувати

1967 — закінчила Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського по класу композиції Губаренка Віталія Сергійовича.

Із 1967 року — викладач музично-теоретичних дисциплін у музичних школах міста Харкова.

Із 1971 року — викладач (педагог вищої категорії) по класу композиції в Дитячій музичній школі № 9 ім. В. Сокальського міста Харкова.

1986, травень — прийнята до Національної спілки композиторів України.

1991 — регент на початковому етапі створення хору в парафії Іоано-Богословського храму (Харків).

Із 1991 по 2016 — духовна хорова музика Лариси Донник неодноразово лунала в концертах Міжнародного українського музичного фестивалю «Київ Музик Фест» у виконанні камерного хору імені М. Леонтовича (пізніше — хор «Хрещатик»).

Творчий наробокРедагувати

Творчість Лариси Іванівни Донник багатожанрова. Гармонійність мислення, поліфонічність музичної тканини, релігійні мотиви, образність і мелодійність інтонації спрямовані на розкриття духу української ментальності в різнобічних аспектах як минулого, так і сьогодення.

Камерна музикаРедагувати

  • Струнний квартет в 4-х частинах, 1964

Музика для хоруРедагувати

  • «Весняний віночок» /в основі 3 народні українські пісні/ (для дитячого хору А капела, 1988)
  • «Колискова-роздум» для тріо бандуристок /в основі: українські народні пісні «Ой ви люлі, люлі», «Побратався сокіл», «Ішли гори з долинами»/ — для жіночого хору А капела (1990)
  • «Пам'яті М. Вербицького» для мішаного хору a capella (слова Г. Чупринки. 1993)
  • Сюїта «Пам'яті М. Березовського» для мішаного хору a capella (слова С. Сапеляка, 1994)
  • «Акафіст до ікони Пресвятої Богородиці з іконостаса Святої Покрови в Харкові» для лірико-драматичного сопрано та мішаного хору (слова С. Сапеляка, 1995)
  • «Три молитви» на канонічні тексти для мішаного хору, 1996

Для оркеструРедагувати

  • «Пісня про Батьківщину» для камерного оркестру, партитура, 1981
  • «Дума» для симфонічного оркестру, партитура, 1-а редакція, 1982
  • Хореографічна поема «Пробудження» для симфонічного оркестру, партитура (Леся Українка «Лісова пісня», 1987)
  • «Концертна поема» для цимбалів із симфонічним оркестром пам'яті Г. Хоткевича, 2001
  • «Помаранчева молитва», фрески для симфонічного оркестру, партитура, 2005

Варіації для інструментівРедагувати

БандуриРедагувати

  • Псалми для бандури, 1991
  • Вокальний цикл «Земне тяжіння» для сопрано з бандурою (слова В. Симоненка, 1992)
  • «Слобідські замальовки» для сопілки та бандури, 1994
  • «Поема пам'яті Гната Хоткевича» для бандури й фортепіано (слова М. Мельниченка, 1996)
  • Концертні варіації «Ой в Харкові на риночку», 1997
  • Сюїта «Тії слави козацької повік не забудемо», 2001
  • Дитячий цикл для бандури за поезіями українських поетів, 2003

ЦимбалівРедагувати

  • «Слобожанська фантазія» № 1, «Слобожанська фантазія» № 2, 1995
  • «Соната-епітафія пам'яті Гната Хоткевича», одночастинна, 1997
  • Віртуозна концертна п'єса «Козацьке коло», «Колядкові варіації», 1998
  • Варіація «Терен цвіте» (на українську народну пісню), 2000

ФортепіаноРедагувати

  • Сюїта на гуцульські народні теми для блок-флейти /або інших духових інструментів: Fl, Ob, Cl, Tr-ba/ та фортепіано, 1989
  • Збірка фортепіанних п'єс для дітей, 1992
  • П'єси для фортепіано в 4 руки «Ця казкова чарівна троянда» та «Веселий колобок», 1999
  • Фантазія «„Осяяність“ пам'яті Галини Тюменєвої», 2000
  • «Замальовки», для фортепіано, друга редакція, 2001

Фортепіано та скрипкиРедагувати

  • Соната-дума для скрипки й фортепіано у 2-х частинах, 1974
  • Три п'єси для скрипки й фортепіано за поезіями Т. Г. Шевченка, 2002
  • «Сад Божественних пісень», п'єса для сопілки /або скрипки/ з фортепіано, 2002
  • «Гумористичні нотатки-писульки» для скрипки й фортепіано за мотивами творів Григорія Квітки-Основ'яненка, 2005

Цикли для голосу з фортепіаноРедагувати

  • «За сонцем хмаронька пливе», «Ой по горі ромен цвіте», романси для баритона й фортепіано (слова Т. Г. Шевченка, 1963)
  • «Живиця», вокальний цикл для меццо-сопрано й фортепіано на вірші Марії Влад, 1979
  • «Грають у дримби вітри», триптих для високого сопрано й фортепіано на вірші Марії Влад, 1982
  • Вокальний цикл про Голодомор 1932-1933 р. «Кому оповім печаль свою» для баритона та фортепіано (слова О. Олеся, 1993)
  • Романс «Свята ніч» для високого голосу й фортепіано (слова Л. Українки, 2000)
  • Духовний цикл вокальних поем для меццо-сопрано /сопрано/ та фортепіано (слова Б.- І. Антонича й О. Олеся, 2005)

Духовна хорова музика Лариси Донник увійшла до фондів Національного радіо. ЇЇ твори для цимбалів виконують в Україні,Білорусі, Словаччині, Молдові, Німеччині, Угорщині.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Коли музика в твоєму серці // Слобід. край. 2003, 18 черв.; Седунова Е. А. Концерт композитора Ларисы Донник // Харьков.изв. 2007, 21 июня.
  2. Бентя Ю. «Київ-Музик-Фест — 2007» / Ю. Бентя, А. Головань, Р. Юсипей // Музика. — 2007. — № 6. — С. 2–5.
  3. Семененко Н. Ігор Щербаков: «За кордоном добре знають лише окремих українських композиторів» / Н. Семененко // Урядовий кур'єр. — 2011. — 13 жовтня. — № 189 (4587). — С. 2.
  4. Антоненко А. Чим здивує Київ-Музик-Фест 2014 / А. Антоненко // День. — 2014. — 20 вересня. — № 174. — С. 5.
  5. Дев'яті «Сковородинські читання», м. Харків, 2005 р., Ноти до 12-ї і 3-ї пісень стор. 49–56. Видавництво "Український культурний центр «Юність'»
  6. Харьковский институт искусств имени И. П. Котляревского: 1917 — 1992. — Харьков, 1992. — 446 с.

ПосиланняРедагувати