Відкрити головне меню

Дональд Генрі Рамсфелд (англ. Donald Henry Rumsfeld, 9 липня 1932(19320709), Еванстон, Іллінойс) — американський політичний діяч, республіканець, міністр оборони США в 1975—1977 роках (адміністрація Джеральда Форда) і в 2001—2006 роках (адміністрація Джорджа Буша — молодшого).

Дональд Рамсфелд
англ. Donald Rumsfeld
Rumsfeld1.jpg
Народився 9 липня 1932(1932-07-09)[1][2] (87 років)
Еванстон, Кук, Іллінойс, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність політик, офіцер, дипломат, автор, бізнесмен
Alma mater Принстонський університет, Джорджтаунський університет і Центр права Джорджтаунського університету[d]
Знання мов англійська[3]
Посада член Палати представників США[d], міністр оборони США, міністр оборони США, Голова адміністрації президента США[d], Список постійних представників США при НАТО і посол
Військове звання captain[d]
Партія Республіканська партія США
Конфесія Пресвітеріанство
Автограф Donald Rumsfeld Signature.svg
Нагороди
Президентська медаль Свободи орден Вранішнього Сонця орден Зірки Румунії
Сторінка в Інтернеті rumsfeld.com

У 1970-і роки він був наймолодшим, а після повторного призначення став найстаршим міністром оборони в історії США. У 1983 році відвідав Ірак, де зустрівся з Саддамом Хусейном для обговорення допомоги США в іракській агресії проти Ірану. В цілому обіймав посаду довше всіх міністрів оборони, крім Роберта Макнамари. Під час другого терміну був прихильником і основним виконавцем плану війни в Іраку. Відправлений у відставку 8 листопада 2006 після поразки республіканців на виборах в Конгрес США 2006 року; його наступником Буш призначив Роберта Гейтса. Ці зміни були затверджені Сенатом США, і 18 грудня 2006 Гейтс офіційно змінив Рамсфелда на посаді. Разом із Полом Вулфовіцем належить до провідних неоконсерваторів США.

Лауреат нагороди «Хранитель вогню» Центру політики безпеки США (1998).

БіографіяРедагувати

 
Фото Рамсфельда 1954 р. з щорічника портретів Принстона, де він грав у футбол і займався боротьбою

Після закінчення в 1954 році Принстонського університету в 1954-57 рр. служив у військово-морській авіації США, демобілізувався в ранзі молодшого лейтенанта.

1958 р. — поступив на державну службу і почав політичну кар'єру — був адміністративним помічником конгресмена від штату Огайо Девіда Деннісона.

1959 р. — адміністративний помічник конгресмена Роберта Гріффіна від штату Мічиган.

1960-62 рр. — Працював у чиказькій інвестиційній фірмі Бекер енд компані.

1962—1968 рр. — Входив до складу Палати представників Конгресу США від 13-го округу штату Іллінойс. Користувався підтримкою Республіканської партії.

1969 р. — Помічник Президента Ричарда Ніксона в ранзі члена кабінету, очолив Управління економічних можливостей.

1970—1972 рр. — Радник президента та директора Програми економічної стабілізації, керівник урядової Ради з питань вартості життя. Під кінець президентства Ніксона Рамсфельд, незадовго до уотергейтського скандалу, став представником США в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в Брюсселі.

1972—1974 р. — Незмінний агент США в Раді НАТО (м. Брюссель), Бельгія, працював у Комітеті оборонного планування і Групі ядерного планування НАТО.

1974 р. — У серпні 1974 року був керівником процесу формування майбутньої адміністрації Президента Форда, очолював перехідну команду Джеральда Форда, потім апарат співробітників Білого дому, разом з тим був членом урядових Рад з проблем міст, у справах сільських районів, з внутрішніх справ.

1975—1977 рр. — Перебував на посаді Міністра оборони США в адміністрації Президента Джеральда Форда.

1977—1985 рр. — Працював у фармацевтичній компанії Сирл енд компані (Searle & Co). На посаді керівника компаніїї-виробника Searle & Co наполіг на схваленні препарата-підсолощувача аспартам американським Агентством з продуктів і медикаментів (FDA).

1983 рік — особливий радник Комісії з стратегічним силам в адміністрації Президента Рональда Рейгана.

1983—1984 рр. — Особливий агент Президента США на Близькому Сході.

1984 р. — Член консультативного комітету Агентства з контролю над озброєннями та роззброєння.

1985—2000 рр. — Працював в приватному бізнесі, очолював низку великих компаній, входив до рад директорів, а крім того до опікунську ради Ренд корпорейшн, що виконує замовлення оборонних відомств і розвідувальних служб. У 1990—1993 рр. — Голова та керуючий директор «Дженерал інструмент корпорейшн» (General Instrument Corporation), яка стала піонером у розробці повністю цифрової технології телебачення високої чіткості (HDTV). У 2000 році він був головою ради директорів компанії Gilead Sciences, Inc, головою Комісії США з питань управління та організації національної програми освоєння космічного простору та Консультативної групи керівництва Конгресу з питань національної безпеки.

1996—1998 рр. — Очолював спеціальну комісію з вивчення можливостей ряду країн у розробці балістичних ракет в адміністрації Президента Білла Клінтона. Комісія представила звіт, який поклали в основу концепції НПРО (Національна система протиракетної оборони США).

2000 р. — Консультував Джорджа Буша з щодо НПРО в ході президентської виборчої компанії.

2001 р. — Призначено Міністром оборони США.

1 березня 2005 р. дві правозахисні організації США Американський союз громадянських свобод і Human Rights First подали в суд на главу Пентагону Дональда Рамсфелда, звинувативши міністра оборони США в особистій причетності до тортур і знущань американських військових над ув'язненими і військовополоненими в Іраку і Афганістані. Позов проти Рамсфелда поданий у його рідному штаті Іллінойс від імені восьми осіб, які постраждали, перебуваючи в американських військових в'язницях в Іраку і Афганістані, де їх піддали тортурам, сексуальним наругам, залякуванням і побиттям.

8 листопада 2006 президент США Джордж Буш оголосив про відставку з поста міністра оборони Дональда Рамсфельда.

Дональд Рамсфельд змінив багато професій. Він був послом, державним службовцям, конгресменом, бізнесменом, але Рамсфельд ще й поет. Він любив декламувати свої вірші під час офіційних брифінгів, як кажуть очевидці, в основному тоді, коли прямо відповісти на питання було неможливо.

Дональд Рамсфельд одружений з 1954 року на Джойс (Joyce). У нього троє дітей і шестеро онуків.

ЦитатиРедагувати

  • «Повідомлення про те, що щось не відбулося, — мені нецікаві: так як ми всі знаємо, що існують відомі події, про які нам відомо, є речі, про які ми не знаємо. Ми також знаємо, що є речі, про які ми не знаємо, іншими словами, є певні речі, які нам невідомі. Але існує також те, що є невідомим і про що ми не знаємо — щось, про що ми не знаємо, чи знаємо ми щось про це». (Дональд Рамсфелд).
  • «Мілтон Фрідман — живе втілення істини, згідно з якою „ідеї мають наслідки“» (Дональд Рамсфелд, травень 2002 року).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати