Відкрити головне меню

Дональд Ейнслі Гендерсон (англ. Donald Ainslie Henderson, 7 вересня 1928(19280907) — 19 серпня 2016) — американський лікар, педагог і епідеміолог, який керував десятирічними міжнародними зусиллями, спрямованими на викорінення натуральної віспи по всьому світу і запустив міжнародні програми вакцинації дітей. З 1977 по 1990 рік був деканом школи громадського здоров'я Джона Гопкінса[1], пізніше грав провідну роль у поширенні національних програм по забезпеченню готовності і реагування громадського здоров'я на біологічні небезпеки і національні лиха[2]. На момент смерті він був професором і почесним деканом школи громадського здоров'я Джона Гопкінса, професором медицини і громадського здоров'я Університету Піттсбурга, видатним вченим Центру безпеки здоров'я Медичного центру університету Пітсбурга[en][3][4][5].

Дональд Гендерсон
Donald Ainslie Henderson
DAHenderson.jpg
Ім'я при народженні англ. Donald Ainslie Henderson
Народився 7 вересня 1928(19280907)
Лейквуд, штат Огайо, США
Помер серпня 19, 2016(2016-08-19) (у віці 87 років)
Балтимор, штат Меріленд, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність американець
Діяльність епідеміолог
Alma mater Рочестерський університет
Сфера інтересів епідеміологія, громадське здоров'я
Заклад ВООЗ
Член Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: викорінення натуральної віспи
Нагороди

Ранні роки та навчанняРедагувати

Гендерсон народився у Лейквуді, штат Огайо 7 вересня 1928 у сім'ї шотландсько-канадських емігрантів[6]. Батько — інженер Девід Гендерсон, мати — медсестра Елеонора МакМіллан. Інтерес до медицини у Дональда проявився завдяки канадському дядьку Вільяму МакМіллану[en] — лікарю загальної практики та старшому члену Палати громад Канади[7].

 
Гендерсон (перший зліва) у складі команди ерадикації натуральної віспи CDC, 1966.

Гендерсон закінчив Коледж Оберлін[en] у 1950 та отримав ступінь доктора медицини в Медичній школі Рочестерського університету[en] у 1954. Резидентуру з медицини проходив у Госпіталі Мері Імоген Баззет[en] у Куперстауні, штат Нью-Йорк, потім працював офіцером служби громадського здоров'я у Службі епідеміологічної розвідки Центру інфекційних захворювань (англ. Communicable Disease Center), тепер Центру контролю та попередження захворювань (англ. Centers for Disease Control and Prevention) — CDC. Він отримав ступінь магістра громадського здоров'я (англ. MPH) у 1960 у Школі гігієни та громадського здоров'я Джона Гопкінса (тепер Школа громадського здоров'я Джона Гопкінса Блумберга[en])[7].

Дослідження та кар'єраРедагувати

Ліквідація натуральної віспиРедагувати

Гендерсон був керівником програми вірусологічого нагляду CDC з 1960 до 1965, працюючи в тісному співробітництві з натхненним епідеміологом Олександром Ленгмюром[en]. Впродовж цього періоду він та його підрозділ розробили пропозицію для програми Допомоги Сполучених Штатів для міжнародного розвитку (англ. United States Aid for International Development, USAID) щодо елімінації натуральної віспи та контролю кору впродовж 5-річного періоду у 18 суміжних країнах у західній та центральній Африці[8]. Цей проект фінансувався USAID, польові операції почались у 1967[7].

Ініціатива USAID забезпечила важливий стимул для програми Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) по ерадикації натуральної віспи по усьому світу за 10-річний період. У 1966 Гендерсон переїхав до Женеви аби стати директором цієї кампанії. У цей час натуральна віспа широко зустрічаються по всій Бразилії і в 30 країнах Африки і Південної Азії. Щорічно фіксували 10 мільйонів випадків та 2 мільйони смертей. Вакцинації забезпечила певний контроль, але ключова стратегія була «нагляд-стримування». Цей метод полягає у негайному повідомленні про випадки від усіх підрозділів охорони здоров'я та швидкій вакцинацію членів сім'ї хворих на підтверджені випадки захворювання та осіб, що з ними були у близькому контакті. Персонал ВООЗ та радники з деяких 73 країн працювали у тісній співпраці з національним персоналом. Останній випадок був у Сомалі 26 жовтня 1977 року, лише через 10 років від початку програми[7]. Через три роки Міжнародна Асамблея Здоров'я рекомендувала, що можна припинити вакцинацію від натуральної віспи. Натуральна віспа — перше коли-небудь ерадиковане людське захворювання[9]. Цей успіх дав стимул Міжнародній розширеній програмі імунізації ВООЗ[en], яка мала на меті інші захворювання, що можна попередити вакцинами, включаючи поліомієліт, кір, правець, дифтерію та кашлюк[10]. Тепер цілі ерадикації — поліємієліт та хвороба ришти[5][11].

Пізніша роботаРедагувати

З 1977 до серпень 1990, Гендерсон був деканом Школи громадського здоров'я Джона Гопкінса[en]. У 1991 його призначено заступником директора з наук про життя, Управління політики у науці та технологіях, Виконавче управління Президента[en] (1991–93), а пізніше — заступником помічника державного секретаря і старшим науковим консультантом Міністерства охорони здоров'я і соціальних служб США (HHS)[7]. У 1998 він став директором-засновником Центру цивільних стратегій біозахисту імені Джона Гопкінса, тепер Центру безпеки здоров'я UPMC[en][3].

Після атаки 11 вересня 2001 секретар HHS Томмі Томпсон попросив взяти відповідальність за Управління готовності громадського здоров'я (потім Управління помічника секретаря з готовності та реагування[en])[12][13][14]. Для цього Конгрес виділив 3 млн доларів[7].

На момент смерті Гендерсон був почесним редактором академічного журналу Безпека здоров'я (англ. Health Security, колишнього Біобезпека та біотероризм: стратегія, практика та наука біозахисту, англ. Biosecurity and Bioterrorism: Biodefense Strategy, Practice, and Science)[15].

Досягнення і нагородиРедагувати

Сімнадцять університетів присудили Гендерсону почесні вчені ступені[32].

Вибрані публікаціїРедагувати

  • Fenner F, Henderson DA, Arita I, Jezek Z, Ladnyi. (1988) Smallpox and Its Eradication (ISBN 92-41-56110-6), Geneva, World Health Organization. The definitive archival history of smallpox.
  • Henderson DA. (2009) Smallpox, the Death of a Disease (ISBN 978-1591027225) New York: Prometheus Books
  • Henderson DA (1993) Surveillance systems and intergovernmental cooperation. In: Morse SS, ed. Emerging Viruses. New York: Oxford University Press: 283—289.
  • Henderson DA, Borio LL (2005) Bioterrorism: an overview. In Principles and Practice of Infectious Diseases (Eds. Mandell MD, Bennett JE, Dolin R) Phil, Churchill Livingstone, 3591–3601.
  • Henderson DA (2010) The global eradication of smallpox: Historical Perspective and Future Prospects in The Global Eradication of Smallpox (Ed: Bhattacharya S, Messenger S) Orient Black Swan, London. 7–35
  • Henderson DA, Shelokov A (1959). Medical progress: Epidemic neuromyasthenia—clinical syndrome. N Engl J Med 260 (757–764): 814–818. 
  • Langmuir AD, Henderson DA, Serfling RE (1964). The epidemiological basis for the control of influenza. Am J Public Health 54: 563–571. doi:10.2105/ajph.54.4.563. 
  • Neff JM, Lane JM, Pert JH, Moore R, Millar JD, Henderson DA (1967). Complications of smallpox vaccination: I. National survey in the United States, 1963. N Engl J Med 276: 125–132. doi:10.1056/nejm196701192760301. 
  • Henderson DA. (1967) Smallpox eradication and measles-control programs in West and Central Africa: Theoretical and practical approaches and problems. Industry and Trop Health VI, 112—120, Harvard School of Public Health, Boston.
  • Henderson DA (1972). Epidemiology in the global eradication of smallpox. Int J Epidemiol 1: 25–30. doi:10.1093/ije/1.1.25. 
  • Henderson DA (1975). Smallpox eradication—the final battle (Jenner Lecture). J Clin Path 28: 843–849. doi:10.1136/jcp.28.11.843. 
  • Henderson DA (1976). The eradication of smallpox. Scientific American 235: 25–33. doi:10.1038/scientificamerican1076-25. 
  • Henderson DA (1998). The challenge of eradication: lessons from past eradication campaigns (The Pittsfield Lecture). Int J Tuberc Lung Dis 2: 54–58. 
  • Henderson DA. (1998) The siren song of eradication. J Royal College of Physicians 32, 580—584.
  • Henderson DA (1999). The looming threat of bioterrorism. Science 283: 1279–1282. doi:10.1126/science.283.5406.1279. 
  • Henderson DA; Inglesby TV; Barlett JG (1999). Smallpox as a biological weapon: medical and public health management. JAMA 281: 2127–2137. PMID 10367824. doi:10.1001/jama.281.22.2127. 
  • O'Toole T, Henderson DA (2001). A clearly present danger: confronting the threat of bioterrorism. Harvard International Forum 23: 49–53. 


Особисте життяРедагувати

Гендерсон одружився з Наною Ірен Брегг (англ. Nana Irene Bragg) у 1951[6][18]. У них народились дочка та два сина[18][32]. Він помер у госпісі Gilchrist, Товсон[en], штат Меріленд у 87 років, після перелому шийки стегна[en][6][32][33][34].

ПриміткиРедагувати

  1. Deans of the Bloomberg School. Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health. http://www.jhsph.edu/about/history/deans-of-the-school/. Retrieved September 16, 2015.
  2. D. A. Henderson to Direct New Office of Public Health Preparedness CIDRAP News. November 6, 2001. Retrieved September 16, 2015.
  3. а б Our Staff: D. A. Henderson, MD, MPH. UPMC Center for Health Security. 2015. http://www.upmchealthsecurity.org/our-staff/profiles/henderson/index.html. Retrieved September 16, 2015, 2015.
  4. Donald Henderson — Faculty Directory | Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health. http://www.jhsph.edu/faculty/directory/profile/3691/donald-henderson Архівовано 14 вересень 2015 у Wayback Machine.. Retrieved September 16, 2015.
  5. а б Breman, Joel (2016). Donald Ainslie Henderson (1928–2016) Epidemiologist who led the effort to eradicate smallpox. Nature (London: Springer Nature) 538 (7623): 42–42. PMID 27708300. doi:10.1038/538042a. 
  6. а б в Williams, John. D.A. Henderson, the former dean of Bloomberg School of Public Health credited with eradicating smallpox, dies. Baltimore Sun. Процитовано 21 August 2016. 
  7. а б в г д е Henderson, D.A. Smallpox: The Death of a Disease. Amherst, NY: Prometheus Books, 2009. p. 21.
  8. Henderson, D; Klepac, P (2013). Lessons from the Eradication of Smallpox: An Interview with D. A. Henderson. Phil Trans R Soc B. 368 (1623): 20130113. doi:10.1098/rstb.2013.0113. 
  9. Health Topics: Smallpox. World Health Organization. 2015. http://www.who.int/topics/smallpox/en/. Retrieved September 16, 2015
  10. Immunization, Vaccines and Biologicals: National Programmes and Systems. World Health Organization. 2015. http://www.who.int/immunization/programmes_systems/en/. Retrieved October 10, 2015.
  11. Immunization, Vaccines and Biologicals: The Expanded Programme on Immunization. World Health Organization. 2015. http://www.who.int/immunization/programmes_systems/supply_chain/benefits_of_immunization/en/. Retrieved September 16, 2015.
  12. D. A. Henderson to Direct New Office of Public Health Preparedness. CIDRAP News. November 6, 2001. http://www.cidrap.umn.edu/news-perspective/2001/11/d-henderson-direct-new-office-public-health-preparedness. Retrieved September 16, 2015.
  13. HHS Historical Highlights. US Department of Health and Human Services. 2014. http://www.hhs.gov/about/historical-highlights/index.html. Retrieved September 17, 2015.
  14. Statement of Tommy G. Thompson: Secretary, Department of Health and Human Services. US House of Representatives Committee on Energy and Commerce. Washington, DC: Assistant Secretary for Legislation, Department of Health and Human Services; 2015. http://www.hhs.gov/asl/testify/t011115.html Архівовано 4 листопад 2016 у Wayback Machine.. Retrieved September 17, 2015.
  15. Health Security: Editorial Board. Mary Ann Liebert Inc. Процитовано 22 August 2016. 
  16. Previous Medal Winners. Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene. http://rstmh.org/awards/previous-medal-winners. Retrieved August 24, 2015.
  17. Public Welfare Medal. National Academy of Sciences. 2015. http://www.nasonline.org/programs/awards/public-welfare-medal.html. Retrieved August 24, 2015.
  18. а б в Donald Henderson, epidemiologist who helped to eradicate smallpox – obituary. The Telegraph. 21 August 2016. Процитовано 22 August 2016. 
  19. The President's National Medal of Science: Recipient Details — Donald A. Henderson. National Science Foundation. https://www.nsf.gov/od/nms/recip_details.jsp?recip_id=165. Retrieved August 24, 2015.
  20. Laureates of the Japan Prize: The 1988 (4th) Japan Prize. The Japan Prize Foundation. http://www.japanprize.jp/en/prize_past_1988_prize02.html. Retrieved August 24, 2015.
  21. The Albert B. Sabin Gold Medal Award. Sabin Vaccine Institute. 2014. http://www.sabin.org/sabin-gold-medal-award. Retrieved August 24, 2015.
  22. Anniversary Discourse & Awards. The New York Academy of Medicine. http://www.nyam.org/fellows-members/awards.html#stearns Архівовано 19 лютий 2011 у Wayback Machine.. Retrieved August 24, 2015.
  23. Stanwell-Smith R (1996). Immunization: Celebrating the Past and Injecting the Future (PDF). J R Soc Med. 89: 509–513. PMC 1295915. PMID 8949520. 
  24. The Chiefs Order. Clan Henderson Society. 2013. http://www.clanhendersonsociety.org/the-chiefs-order/ Архівовано 9 жовтень 2016 у Wayback Machine.. Retrieved August 24, 2015.
  25. President Bush Announced the Recipients of the Presidential Medal of Freedom. White House Office of the Press Secretary. June 21, 2002. http://georgewbush-whitehouse.archives.gov/news/releases/2002/06/20020620-16.html. Retrieved August 24, 2015.
  26. Bush Honors 12 with Presidential Medal of Freedom. The New York Times. July 9, 2002. http://www.nytimes.com/2002/07/09/politics/09CND-MEDA.html. Retrieved August 24, 2015.
  27. President Ma Bestows Order of Brilliant Star with Grand Cordon on Professor Donald A. Henderson of University of Pittsburgh. Office of the President, Republic of China (Taiwan). July 4, 2013. http://english.president.gov.tw/Default.aspx?tabid=491&itemid=30401&rmid=2355. Retrieved August 24, 2015.
  28. Republic of China (Taiwan) Honors D. A. Henderson. UPMC Center for Health Security. July 8, 2013. http://www.upmchealthsecurity.org/about-the-center/pressroom/press_releases/2013-07-08_Henderson_Award.html. Retrieved August 24, 2015.
  29. Biography of Laureate. Prince Mahidol Award Foundation. http://www.princemahidolaward.org/laureate-bio.en.php?type=ind&id=2014-11-06%2015:26:17 Архівовано 2017-01-03 у Wayback Machine.. Retrieved August 24, 2015.
  30. The Announcement for the Prince Mahidol Award 2014. Prince Mahidol Award Foundation. November 6, 2014. http://www.princemahidolaward.org/display-news.en.php?id=2014-11-06%2017:55:27 Архівовано 2017-01-03 у Wayback Machine.. Retrieved August 24, 2015.
  31. Dr. Charles Merieux Award for Achievement in Vaccinology and Immunology. National Foundation for Infectious Diseases. http://www.nfid.org/awards/merieux. Retrieved August 24, 2015.
  32. а б в Donald Ainslee Henderson, 1928-2016. UPMC Center for Health Security. 20 August 2016. Процитовано 22 August 2016. 
  33. Archives Reference: The Donald A. Henderson Collection in the Institute of the History of Medicine Library at Johns Hopkins spans his career in smallpox eradication, including newspaper articles, honors, biographical material, lecture notes, speeches, and correspondence as well as medals and other awards.
  34. A Web site www.zeropox.info provides some of the material in the archives and is rapidly expanding.