Домбровський Олександр Георгійович

український політик

Олекса́ндр Гео́ргійович Домбро́вський (нар. 7 липня 1962, м. Калинівка Вінницької області) — український політик, народний депутат України VII і VIII скликань, міський голова Вінниці (2002–2005); голова Вінницької ОДА (2005–2010).

Домбровський Олександр Георгійович
Народився 7 липня 1962(1962-07-07) (61 рік)
м. Калинівка Вінницької області
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність економіст, політик
Alma mater ВНТУ
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України
Партія Блок Петра Порошенка
Нагороди
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Сайт dombrowskiy.com
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Біографія ред.

Народився 7 липня 1962 року в місті Калинівка Вінницької області. Батько — інженер-будівельник, мати була працівником бібліотеки (передчасно померла). Після закінчення Калинівської середньої школи № 3 у 1979 році вступив до Вінницького політехнічного інституту на факультет автоматики і телемеханіки, який закінчив з відзнакою.

Після закінчення інституту працював на комсомольській роботі, був обраний першим секретарем Вінницького міськкому комсомолу.

У 1990 році закінчив аспірантуру та працював науковим співробітником науково-дослідної частини кафедри Вінницького політехнічного інституту.

Кар'єра ред.

Протягом 1990–1991 років очолював відділ зовнішньоекономічних досліджень Вінницького міського центру НТТМ. Згодом був призначений директором зовнішньоторговельної фірми підприємства «Центр».

З 1995 року — президент акціонерного товариства «Подільський центр ділового співробітництва». Наступні роки — директор підрозділу «Філіал № 2» виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова».

Політична діяльність ред.

У 1998 році був обраний депутатом Вінницької міської ради, очолював постійну комісію з питань промисловості, будівництва, транспорту та зв'язку.

З квітня 2002 року — Вінницький міський голова.

Під час Помаранчевої революції Вінницька міська рада, де головував Домбровський, не визнала результати другого туру.

У лютому 2005 року призначений головою Вінницької обласної державної адміністрації.

14 жовтня 2008 року, під час чергового загострення політичної кризи в країні, подавав у відставку через конфлікт з чиновниками секретаріату президента[2][3].

6 квітня 2010 року звільнений з посади голови ОДА президентом Віктором Януковичем.

У березні 2011 Олександр Домбровський заявив, що не планує повертатися у владу й повідомив про свій відхід від активної політичної діяльності.[4]

У 2012 обраний до Верховної Ради від БПП по окрузі № 11[5].

З грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання. Член Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. Безпартійний. Позафракційний.

8 лютого 2013 р. за позовом Юрія Кармазіна, Євгенія Угля і Анатолія Дацка до ЦВК Вищий адміністративний суд України визнав недостовірними результати виборів народних депутатів в одномандатних округах № 11 (Вінниця) та № 71 (Закарпатська обл.), де обрані відповідно Олександр Домбровський та Павло Балога[6]. ВАСУ скасував постанови ЦВК в частині реєстрації вказаних народних депутатів і визнав відсутність у них статусу і повноважень народних депутатів України.[7][8]

У 2014 був призначений позаштатним радником Порошенка. Про це сказано в указі № 781 від 13 жовтня 2014 року.[9]

Скандали ред.

У 2019 Домбровський фігурує у розслідування про депутатів що незаконно збагачуються за рахунок збереження високого зеленого тарифу.[10] Два колишні помічники депутата Володимир Житник, Олександр Нікіторович, і чинний помічник на громадських засадах Володимир Підлісний причетні до шести компаній із «зеленим» тарифом: «Агробудтехнології»(0,63 МВт), ТОВ «Гранд Солар» (3,62 МВт), ЗЕО «Новосвіт» (5,378 МВт), ТОВ «Сервістрансавто»(2,52 МВт), ТОВ «Енерегоінвест» (3,86 МВт), ТОВ «Він Солар» (2,42 МВт).[11]

Натомість 15 квітня 2019 Домбровський екстрено вніс поправку до закону, яка обмежує можливість заробітку на «зеленому» тарифі власникам домашніх сонячних станцій.[12]

Зафіксовано 6 випадків кнопкодавства депутата.[13]

Нагороди та відзнаки ред.

  • Заслужений економіст України (22 червня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[14]

У 2004 році визнаний переможцем у номінаціях «Людина року» та «Мер року».

Указом Президента України № 336/2016 від 19 Серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[15]

Сім'я ред.

Одружений. Разом з дружиною Іриною виховали сина Андрія та доньку Тетяну.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. УП: Вінницький губернатор йде через Ющенка. Архів оригіналу за 17 жовтня 2008. Процитовано 14 жовтня 2008. 
  3. Вінницький губернатор подав у відставку. Архів оригіналу за 15 жовтня 2008. Процитовано 14 жовтня 2008. 
  4. Екс-губернатора Вінниччини Домбровського не цікавить повернення у владу. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 25 вересня 2011. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 19 серпня 2012. 
  6. Рішення суду, згідно з яким Балога залишився без мандата (документ). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2013. 
  7. Балогу і Домбровського позбавили мандатів за позовом Кармазіна. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 14 лютого 2013. 
  8. Нардепів позбавили мандатів за позовом Кармазіна. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2013. 
  9. Порошенко призначив своїм радником екс-мера Вінниці. ukranews.com. 13 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014. 
  10. Народні депутати, політики та бізнесмени збагачуються за рахунок збереження високого “зеленого” тарифу | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  11. Бенефіціари “зеленого тарифу”: як нардепи, їхні сім’ї та помічники заробляють на електриці. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  12. Рада все ж заборонила встановлення домашніх сонячних електростанцій на землі. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  13. ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  14. Указ Президента України від 22 червня 2007 року № 549/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016. 

Посилання ред.

Попередник: міські голови Вінниці
20022005
Наступник:

'
Попередник: Голови Вінницької облдержадміністрації
20052010
Наступник:
Калетнік Григорій Миколайович
Демішкан Володимир Федорович