Відкрити головне меню

Дома́шин — село в Україні, у Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Населення становить 550 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солянська сільська рада, якій підпорядковані села Сіль та Домашин.[2]

село Домашин
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Солянська сільська рада
Код КОАТУУ 2120884802
Основні дані
Засноване 1550-ті
Населення 550
Поштовий індекс 89021
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°58′09″ пн. ш. 22°33′07″ сх. д. / 48.96917° пн. ш. 22.55194° сх. д. / 48.96917; 22.55194Координати: 48°58′09″ пн. ш. 22°33′07″ сх. д. / 48.96917° пн. ш. 22.55194° сх. д. / 48.96917; 22.55194
Середня висота
над рівнем моря
349 м[1]
Водойми потічок Домашин
Відстань до
обласного центру
55,4 км
Відстань до
районного центру
13,2 км
Найближча залізнична станція Соля
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 89021, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, с. Сіль, буд. 69, тел. 34-2-44[2]
Сільський голова Опаленик Василь Юрійович[2]
Карта
Домашин. Карта розташування: Україна
Домашин
Домашин
Домашин. Карта розташування: Закарпатська область
Домашин
Домашин

НаселенняРедагувати

Протягом 1567-1751 років чисельність населення коливалася в межах 19 родин. У 1599 році спостерігалося вимирання населення через невідому й донині хворобу. За переписом населення 1851 року населення Домашина складало: 192 греко-католики та 16 юдеїв.[3]

Географічне розташуванняРедагувати

Село розташоване у долині потічка Домашин, що впадає в річку Уж.

НазваРедагувати

Існує така легенда про походження назви села: Колись давно на місці села жила жінка, в неї був один-єдиний син, якого вона дуже любила. Сталося так, що його забрали на війну, з якої він, на жаль, не повернувся. З горя жінка збожеволіла і ходила по селу і питала "чи дома син?". Пройшло багато років, жінка постаріла, в неї випав зуб і питання про сина звучало так:" чи дома шин?", після цього село й назвали Домашин. Ймовірно, назву село отримало від прізвища Шолтиса або від назви урочища.

ІсторіяРедагувати

Село заснував шолтис з переселенцями у 1550-х роках.

Церква святого архістратига МихаїлаРедагувати

Попередниця сучасної церкви святого архістратига Михаїла була споруджена в селі у 1751 році. Вона була з трьома дзвонами та прикрашена старими мальованими образами. У 1830 році в церкві було вже три дзвони, відлиті у м. Ґеївцях майстром Немешем Ласло Шандором. 1907 року відбулася реконструкція церкви і можливо тоді, зі старої взято найменший з трьох дзвонів та встановлено на вежу-дзвінницю нової. Стіни були обшиті вертикально дошками та декоровані ромбами з дощечок. Вежа каркасної конструкції з вікнами-голосницями вкрита чотирисхилим наметом з невеликим бароковим завершенням. Вівтарна частина — п’ятистінна з круглим віконцем на кожній стіні. Всередині бабинець та нава складають один об’єм. Іконостас — з початку XX століття. Поверх старих ікон прикріплено нові на полотні. На образі святого Миколи є дата — «AΩЛГ (1833) місяця марта».[4]

До 1946 року храм належав українській греко-католицькій церкві. З приходом радянської влади, греко-католицький храм відібрали та передали у користування московського патріархату, який утворився на теренах Закарпаття після закінчення другої світової війни.[3]

У 2007 році місцевою релігійною громадою було прийнято рішення збудувати в селі нову церкву, але не на новому місці, а на старому, де раніше стояла попередниця. Кам'яна мурована церква була збудована над дерев'яною церквою, «поглинувши» її. У 2011 році вона була освячена на честь святого Архістратига Михаїла. Коли будівництво було завершено, дерев'яну церкву всередині кам'яного храму розібрали і винесли на сміття. Дерев'яна церква перестала існувати.[5] Сучасна дерев'яна церква належить до малих церков, що нагадує форму мурованих базилічних церков. Вежа в неї каркасної форми з вікнами-голосниками, вкрита чотирисхилим наметом з невеликим бароковим зміщенням.

Новозбудований храм належить місцевій православній релігійній громаді святого Михайла Великоберезнянського благочиння Мукачівської єпархії УПЦ (МП).[6] Парохом церкви є протоієрей Олександр Пилип.[7]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Сирохман М. Домашин Великоберезнянський район. Церква святого архістратига Михайла (1907) // Церкви України: Закарпаття / М. Сирохман. — Львів : МС, 2000. — С. 94.
  • Слободян В. Дерев’яна церква св. Михаїла 1907 р. // Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель / М. Сирохман. — Львів : Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996. — Т. 4. — С. 86.