Відкрити головне меню

До́ля (давньорус. устръча устръча[1]; сербохорв. срећа[2], рос. "судьба") — участь, доля у різних значеннях; у слов'янській міфології цей термін уособлював щасливий життєвий шлях, вдачу[1]. Вважалося, що Доля була даром богів, силою, даною ними людині для подолання життєвих труднощів. Доля з'являлася у момент народження і супроводжувала людину до смерті, у великій мірі впливаючи на її життя та особистість[5]. Доля дається людині передусім матір'ю, обумовлена родом, предками і визначається рожаницями[6].[1][2]

Спочатку саме слово "бог" мало значення «доля»[1]. У слов'янських міфологічних та фольклорних текстах поряд з доброю Долею як персоніфікацією щастя виступають ще зла (нещасна, лиха) доля, недоля, лихо, судома, нещастя, біда, нужда, злидні - як втілення поганої долі.

Повір'я про Долю пов'язані передусім з осмисленням індивідуальної (особистої, власної) долі як участі (ср. рус. участь), певних переваг, благ, щастя (ср. рус. частина), котрим згори наділяється людина при народженні і котре кожному наче видається з спільного, належного всьому соціуму, обсягу щастя[7].

Інше персоніфіковане втілення щастя — зустріч (давньорус. устръча ), протиставлення нещастю - невстрече (серб. Срећа Срећа і Несрећа у сербській народний поезії)[1]. Зустріч уявляли у вигляді красивої дівчини-ткалі, котра плете золоту нитку людської долі. Вона допомагає людям у сільськогосподарських справах та по господарству, а також у вдалих розвагах. Антитезою є Незустріч - Несреча — сива стара бабця з сумним втомленим поглядом. Несреча теж ткаля, але пряде вона занадто тонку нитку долі, яка часто рветься[2].

ЕтимологіяРедагувати

Первісне значення слова «доля» (судьба) — частина[8].

Прислів'я та приказкиРедагувати

  • Всяку долю Бог посилає[10].
  • Слава Богу, не без долі: збіжжя нема, так діти є![10]
  • Воля, неволя — така наша доля![10].
  • І була би доля, так немає волі[10].
  • Не у волі щастя, а у долі[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ДОЛЯ — в славянской мифологии олицетворение счастливой судьбы, удачи. // Большой Энциклопедический словарь
  2. ДОЛЯ — в славянской мифологии воплощение счастья, удачи, даруемых людям божеством; первоначально само слово бог имело значение «доля». Наряду с доброй Д. как персонификацией счастья в мифологических и позднейших фольклорных текстах выступают злая (несчастная, лихая) Д., недоля, лихо, горе, злосчастие, беда, нуж(д)а, бесталаница, кручина, бессчастье, злыдни как воплощения отсутствия Д., дурной Д. // Мифы народов мира

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Байбурин А. К. Лекція «Категорія долі (минуле і сучасне)» з циклу «Символіка етнографічних реалій російської культури»
  • Среча (drevnerus.ru)
  • Ілюстрація Віктора Королькова «Доля і Недоля»