Відкрити головне меню

Довжиця, Должиця (пол. Dołżyca) — село в Польщі, в гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Населення — 76 осіб (2011[1]).

Село
Довжиця, Должиця
пол. Dołżyca

Dołżyca biesisko-bar.jpgЗнищена святиня. Церква Св. Миколая

Координати 49°13′18″ пн. ш. 22°20′25″ сх. д. / 49.22194444002777658° пн. ш. 22.34027778002777964° сх. д. / 49.22194444002777658; 22.34027778002777964Координати: 49°13′18″ пн. ш. 22°20′25″ сх. д. / 49.22194444002777658° пн. ш. 22.34027778002777964° сх. д. / 49.22194444002777658; 22.34027778002777964

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Тісна
Висота центру 644  м
Населення 76 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-607 Cisna
Автомобільний код RLS
SIMC 0347809
GeoNames 773053
OSM 1748181 ·R (Гміна Тісна)
Довжиця, Должиця. Карта розташування: Польща
Довжиця, Должиця
Довжиця, Должиця
Довжиця, Должиця (Польща)
Довжиця, Должиця. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Довжиця, Должиця
Довжиця, Должиця
Довжиця, Должиця (Підкарпатське воєводство)
Довжиця, Должиця у Вікісховищі?

РозташуванняРедагувати

Розташоване серед гірських пасм Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною. Село розташоване на березі річки Солинка, за 2 км на північний схід від Тісни, за 29 км на півдні від Лісько. Через поселення проходить залізнична колія до села Майдан.

 
Стара церква що існувала 1744-1907 рр.

НазваРедагувати

У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 19771981 рр. називалось Длуґополє (пол. Długopole ).

ІсторіяРедагувати

Ймовірно, території були населені русинами ще за часів Київської Русі. З 1772 р. до 1918 року в складі Австро-Угорщини. В 1785 р селу належало 11.07 км² земель. Прізвища родин на 1787 рік згідно австрійських кадастрових записів: Андера (Andera), Бесіда (Besyda) (2 родини), Ланник (Lannyk) (2 родини), Нестор (Nestor) (2 родини), Тарнавський (Tarnavs'kyj). 1904 року через село офіційно введена вузькоколійна залізниця від Нового Лупкова до Тісної з продовженням через Кальницю до Бескиду. З листопада 1918 по січень 1919 тут існувала Команчанська Республіка.

В період 1945-1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, 1947 року під час Операції Вісла було вивезено на територію північної та західної Польщі. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ЦеркваРедагувати

За часів І-ї Речі Посполитої і в перші роки австрійської влади село мало власну парафіяльну церкву. Існувала вона принаймні до 1808 р. Останнім парохом був о. Михал Чянський (Щанський). З 1810 р. місцева церква була передана до парафії м. Тісна (Балигородський деканат, з 1924 року — Тіснянський). Греко-католицька дерев'яна церква Св. Миколая Чудотворця побудована на місці старої 1830 р., філіальна, згодом парафіальна, була замінена на нову в 1907 р. Гроші на побудову останньої передали емігранти з с. Довжиця зі США. Будували церкву два майстри з м. Перемишль — Микола Лазор і Григорій Лаврівський за допомогою мешканців села. Іконостасу не мала. Останній парох — о. Євстафій Хархаліс. Після 1947 р. церква стояла спустошена. Розібрана на будівельні матеріали в 1952 р. На місці церкви у 80-х рр. ХХ ст. було встановлено дерев'яний хрест. В Історичному Музею Сяника (Музей Ікон) зберігається ікона 18 ст., яка походить з місцевої церкви. В селі було два цвинтарі — церковний (знищений) і поховальний (залишилось декілька надгробків). Біля поховального була побудована мурована капличка (знищена).

ДемографіяРедагувати

На 1785 р. населення складалося з 150 греко-католиків, 8 римо-католиків і 5 юдеїв. 1840 — 271 греко-католик, 1859 — 262 греко-католики, 1879 — 309 греко-католиків, 1899 — 360 греко-католиків, 1921 — 325 осіб (у 53 житлових будинках): 316 греко-католиків (українців), 5 римо-католиків, 4 юдеї, 1926 — 342 греко-католики, 1936 — 443 греко-католики. У 1939 році в селі проживало 450 мешканців, з них 440 українців-грекокатоликів, 5 українців-римокатоликів і 5 євреїв[2]. Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 47 2 38 7
Жінки 29 6 19 4
Разом 76 8 57 11

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Довжиця (Ліський повіт)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
  3. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати