Довгоніжкові

родина комах
Довгоніжкові
Tipula lateralis
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Двокрилі (Diptera)
Підряд: Довговусі (Nematocera)
Родина: Комарі-довгоноги (Tipulidae)
Latreille, 1802
Підродини[1]

Cylindrotominae
Limoniinae
Tipulinae

Посилання
Вікісховище: Tipulidae
EOL: 514
ITIS: 118840
NCBI: 41042
Fossilworks: 72089

Довгоніжкові[2], також караморові комарі, тіпуліди (Tipulidae) — родина двокрилих комах із підряду довговусих.

Чисельність та ареал

ред.

Родина Tipulidae налічує близько 4000 видів із 59 родів. Розповсюджена у всьому світі, крім Антарктиди, деяких районів Арктики й невеликих океанічних островів. Фауна комарів-довгоногів більшості країн Європи вивчена досить повно. Найбільша кількість видів (160—180) зареєстрована в Західній і Південно-Західній Європі (Франція, Іспанія, Італія, Греція).

Велика роль у вивченні цієї родини на території колишнього Радянського Союзу належить українському ентомологу Євгену Миколайовичу Савченку. Він описав один рід, чотири підроди, 132 види й 28 підвидів родини Tipulidae[3]. В Україні відмічено 123 види цієї родини[4], один з яких занесено до Червоної книги (Ктенофора прикрашена)[5].

Будова

ред.
 
Крило Tipula fulvipennis

Характеризуються витягнутим тулубом, парою тонких крил та довгими стрункими ногами. Довжина тіла — від 5 до 55 мм[6]. Основне забарвлення — сіре, коричнювато-жовте або жовте. Очі — великі, чорні, іноді з металічним зеленим відблиском, займають більшу частину бічної поверхні голови. Вусики — короткі (загнуті назад, не досягають основ крил), помірно довгі (досягають основ крил) або довгі (майже досягають основи черевця).

Розмноження

ред.
Статевий акт ціліндротом дістінціссім (лат. Cylindrotoma distinctissima) роду сіліндротом[en] (лат. Cylindrotoma) підродини довготілих довгоножок[en] (лат. Cylindrotominae) родини комарів-довгоножок (лат. Tipulidae) в лісі поблизу Марбурга, на землі Гессен, Федеративної Республіки Німеччина
 
Личинка Tipula

Статева система самців довгоногів складається з сім'яників та едеагуса. Основною частиною жіночого статевого апарата є паристі яєчники. Фази розвитку: яйце, личинка і лялечка. Формування статевих продуктів відбувається дуже рано, ще в личинковій фазі. Більшість довгоногів виходить із лялечок уже статевозрілими. Плодючість довгоногів висока, до 500 яєць на самку. У дорослих комах ознакою статевого диморфізму є більші розміри самок порівняно із самцями.

Значення в природі та господарстві

ред.
 
Павук геліофанус уполював типуліду

Личинки деяких довгоногів, з одного боку, відомі як злісні шкідники сільськогосподарських та інших рослин, з другого — серед них є активні ґрунтоутворювачі. Їх личинки сприяють поліпшенню структури ґрунту та збагачують його хімічний склад, оскільки переробляють листовий опад і мертву деревину. Крім того, комарі-довгоноги мають велике значення в харчуванні жаб, птахів, дрібних ссавців та хижих безхребетних тварин.

Примітки

ред.
  1. Handbook For The Identification Of British Insects - Diptera 2. Nematocera : Families Tipulidae To Chironomidae. Royal Entomological Society of London, 1950: 1.
  2. Корнєєв, В. О. і Вервес, Ю. Г. Вернакулярні назви родин двокрилих комах (Insecta: Diptera): проект списку рекомендованих українських назв. Українська ентомофауністика 2017, 8(2) : 17–21. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  3. Корнєєв В., Ланцов В. Євген Миколайович Савченко (1909—1994). Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 8 серпня 2015.
  4. Пилипенко В. Э. Комары-долгоножки (Diptera, Tipulidae) центра европейской части России. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата биологических наук [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]. М., 2008: 10.
  5. Червона книга України [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.].
  6. Chen W. Young. Diptera, Tipulidae in Freshwater Invertebrates of the Malaysian Region [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].

Література

ред.
  • Савченко Є. М. Фауна України. Том 14. Комарі-довгоноги. Вип. 1. — Київ: Наукова думка, 1966. — 550 с.