Довган Ярослав Олексійович
Ярослав Довган (нар. 5 березня 1956, Микитинці, Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада) — український поет-вісімдесятник, редактор. Автор численних збірок поезії.
| Ярослав Довган | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
5 березня 1956 (68 років) Микитинці, Україна | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | Поет, редактор | |||
|
| ||||
Біографія ред.
1973-го закінчив Угорницьку середню школу. Від 1974-го до 1976 року служив в армії.
1982-го закінчив Літературний інститут ім. О. М. Горького (відділення поезії, семінар Є. А. Долматовського), здобувши фах літературного працівника.
Від 1982-го до 1992 року працював редактором Івано-Франківського облполіграфвидаву. Від 1992-го до 1997-го — редактор книжкової бібліотечки журналу «Перевал», кореспондент обласного телебачення «Галичина». З 1997 року — редактор, головний редактор івано-франківського видавництва «Лілея-НВ».
2004-го за підсумками Форуму видавців у Львові — найкращий редактор року.
Першого вірша надрукував 23 березня 1974 року в районній газеті «Вперед».
Деякі вірші перекладено шведською, естонською, словацькою, російською і англійською мовами.
Упорядкував вибране Петра Мідянки «Срібний прімаш» і Василя Стефаника «Майстер».
Бібліографія ред.
Номерні збірки:
- Числобог (1989)
- 1999 (1997)[1]
- Спостережник (2004)
- Посіяна до часу торба з сухарями (2006)
- Райський птах в осінньому саду (2009)
- Ось і моя оаза (2012)
- На сьоме небо по живущу барву (2013)
- Смарагдові летовища (2015)[2]
- Голка (2020)[3]
Збірки вибраного:
- Спостережник (2004)
- На сонячному боці (2015)
Нагороди ред.
- Лауреат міської літературної премії ім. І. Франка у 2018 році за поетичну збірку «На сонячному боці».[4]
- Найкращий головний редактор видавництва (Форум видавців-2004)[5].
Примітки ред.
- ↑ Ігор Бондар-Терещенко «Орґазм на долоні», рецензія на видання: Ярослав Довган. Вірші. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 36 с. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Василь Бабій. Поет на сонячному Боці // Галицька Просвіта. — № 9 (583), 3 березня 2016. — С. 4. Архівовано з джерела 28 січня 2022. Процитовано 28 вересня 2020.
- ↑ Христофор Груша (13 лютого 2020). Гострота самоти. Голос України. Архів оригіналу за 14 лютого 2020.
- ↑ Лауреати обласної імені В. Стефаника та міської імені І. Франка літературних премій 2018 року: експрес — інформація [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] / уклад. Бідичак Я. Д.; ред. Ребрик Г. М.; відп. за вип.. Шаган С. Я.; Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва. — Івано-Франківськ, 2018. — 12с.
- ↑ Видавничий бізнес: погляд журналіста, видавця, вченого / М. С. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2005. — С. 165
Посилання ред.
- Довган Ярослав // ОУНБ імені I. Франка
Література ред.
- Ярослав Довган // Вісімдесятники: Антологія нової української поезії [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упор. І. Римарука; передм. М. Рябчука. — Едмонтон: Вид-во Канадського ін-ту українських студій, 1990. — С. 201
- Баран Є. Парадокси Я. Довгана: про книгу «С-п-о-с-т-е-р-е-ж-н-и-к» / Є. Баран // Захід. кур'єр. — 2004. — 12 серп. — С. 12.
- Микицей М. З цими рядками вірили у безсмертя: про кн. Я. Довгана «Райський птах в осінньому саду» / М. Микицей // Захід. кур'єр. — 2010. — 25 листоп. — С. 16
- Довган Ярослав [Архівовано 22 січня 2020 у Wayback Machine.] // Плерома: Мала українська енциклопедія актуальної літератури: часопис з проблем культурології, теорії мистецтва, філософії. — Івано-Франківськ, 1998. вип. 3. — С. 51