Довгань Борис Степанович

Бори́с Степа́нович До́вгань (19 серпня[1] 1928, Київ — 30 квітня 2019, Київ) — український скульптор, педагог.

Довгань Борис Степанович
Борис Степанович Довгань (Київ, 2014)
Народження19 серпня 1928(1928-08-19)
Київ
Смерть30 квітня 2019(2019-04-30) (90 років)
 Київ
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
Жанрпортрет та ін.
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьвихователь
Напрямокреалізм
Роки творчості1965—2019
НагородиЗаслужений діяч мистецтв України
Почесний академік Національної академії мистецтв України
Лауреат Премії імені Василя Стуса

CMNS: Довгань Борис Степанович у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився в Києві на Пріорці, в помешканні навпроти будинку, де колись зупинявся Тарас Шевченко, а тепер там філія шевченківського музею[2].

Коли Борису було 4 роки, родина (батько, мати й троє дітей) мусила втікати від голоду — спочатку до Могильова (Білорусь), а через три роки (1935) в Новосибірськ, де 1936 року Борис пішов до школи.

В 1937 році батька, простого чоботаря, безпідставно арештували, а 1938-го (після розстрілу М. Єжова) звільнили. Батьки з дітьми 1939 року переїхали до м. Фрунзе (Киргизстан). Борис закінчив сім класів школи й курси водіїв автомобіля. Певний час працював за цією професією, а згодом (під час війни) — на взуттєвій фабриці.

В 1945 році родина повернулася до Києва, Борис далі навчався у восьмому класі школи № 8 (на Куренівці), але через рік залишив школу й вступив до технікуму річкового транспорту (тепер — коледж), де навчався на штурмана лише рік (не сподобалося).

З 1947 по 1950 навчався в Київському училищі прикладних мистецтв, де здобув фах ліпника, модельника і формувальника.

З 1950 по 1956 навчався в Київському художньому інституті (викладачі дисциплін спеціальності: І. В. Макогон, М. Г. Лисенко, І. П. Шаповал, Ю. Є. Садиленко).

Після закінчення інституту — на творчій роботі, паралельно — з 1950 по 1961 рік викладав скульптуру в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка (серед відомих учнів: Володимир Прядка, Валерій Швецов та інші).

Борис Довгань учасник Другої світової війни[3], член Спілки художників України з 1965 року, Почесний академік Національної академії мистецтв України з 2009 року.

Учасник українського правозахисного руху в СРСР. За правозахисну діяльність його на тривалий час було позбавлено роботи.

Біографія Бориса Довганя включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання його видатного внеску в прогрес XX століття.

Помер 30 квітня 2019 року у місті Київ.[4]

Творчі здобутки

ред.
 
Борис Степанович Довгань у своїй майстерні (Київ, 2014)

Пам'ятники, композиції[5]:

Скульптурні портрети:

Меморіальні дошки і пам'ятники:

Галерея. Приклади робіт

ред.

Нагороди

ред.

Громадянська позиція

ред.

Підписав Лист-протест 139 (1968) на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.

Родина

ред.
  • Дружина — Довгань Ріта Костівна, журналіст;
  • Донька — Довгань Катерина Борисівна, художник;
  • Внучка — Довгань Стефанія Ігорівна, оперна співачка.

Примітки

ред.
  1. Дата народження подається згідно з офіційними документами, реальна дата народження — 4 серпня 1928 року.
  2. Меморіальний будинок-музей Т. Г. Шевченка (Київ, вул. Вишгородська, 5).
  3. Працював під час війни на взуттєвій фабриці.
  4. Помер легендарний український скульптор /Народна правда, 1.5.2019/. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
  5. Частина композицій по різним мотивам владою міста була зруйнована.
  6. Олександр Вертинський постав на Андріївському узвозі в образі П'єро (фото) [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // «Український інтерес» за 21 березня 2019 року
  7. За іншими джерелами: „Христос, який молиться“
  8. Який став прообразом пам'ятника в Рахнівці.

Посилання

ред.