Відкрити головне меню

Бори́с Степа́нович До́вгань (19 серпня[1] 1928, Київ — 30 квітня 2019, Київ) — український скульптор, педагог.

Довгань Борис Степанович
Довгань Борис Степанович.jpg
Борис Степанович Довгань (Київ, 2014)
Народження 19 серпня 1928(1928-08-19)
Київ
Смерть 30 квітня 2019(2019-04-30) (90 років)
  Київ
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Жанр портрет та ін.
Навчання Київський художній інститут
Діяльність вихователь
Напрямок реалізм
Роки творчості 1965—2019
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України
Почесний академік Національної академії мистецтв України
Лауреат Премії імені Василя Стуса

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в Києві на Пріорці, в помешканні навпроти будинку, де колись зупинявся Тарас Шевченко, а тепер там філія шевченківського музею[2].

Коли Борису було 4 роки, родина (батько, мати і троє дітей) мусила втікати від голоду — спочатку до Могильова (Білорусь), а через три роки (1935) в Новосибірськ, де 1936 року Борис пішов до школи.

В 1937 році батька, простого чоботаря, безпідставно арештували, а 1938-го (після розстрілу М. Єжова) звільнили. Батьки з дітьми 1939 року переїхали до м. Фрунзе (Киргизстан). Борис закінчив сім класів школи й курси водіїв автомобіля. Певний час працював за цією професією, а згодом (під час війни) — на взуттєвій фабриці.

В 1945 році родина повернулася до Києва, Борис далі навчався у восьмому класі школи № 8 (на Куренівці), але через рік залишив школу й вступив до технікуму річкового транспорту (тепер — коледж), де навчався на штурмана лише рік (не сподобалося).

З 1947 по 1950 навчався в Київському училищі прикладних мистецтв, де здобув фах ліпника, модельника і формувальника.

З 1950 по 1956 навчався в Київському художньому інституті (викладачі дисциплін спеціальності: І. В. Макогон, М. Г. Лисенко, І. П. Шаповал, Ю. Є. Садиленко).

Після закінчення інституту — на творчій роботі, паралельно — з 1950 по 1961 рік викладав скульптуру в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка (серед відомих учнів: Володимир Прядка, Валерій Швецов та інші).

Борис Довгань учасник Другої світової війни[3], член Спілки художників України з 1965 року, Почесний академік Національної академії мистецтв України з 2009 року.

Учасник українського правозахисного руху в СРСР. За правозахисну діяльність його на тривалий час було позбавлено роботи.

Біографія Бориса Довганя включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання його видатного внеску в прогрес ХХ століття.

Помер 30 квітня 2019 року у місті Києві.[4]

Творчі здобуткиРедагувати

 
Борис Степанович Довгань у своїй майстерні (Київ, 2014)

Пам'ятники, композиції[5]:

Скульптурні портрети:

Меморіальні дошки і пам'ятники:

Галерея. Приклади робітРедагувати

НагородиРедагувати

Громадянська позиціяРедагувати

Підписав Лист-протест 139 (1968) на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.

РодинаРедагувати

  • Дружина — Довгань Ріта Костівна, журналіст;
  • Донька — Довгань Катерина Борисівна, художник;
  • Внучка — Довгань Стефанія Ігорівна, оперна співачка.

ПриміткиРедагувати

  1. Дата народження подається згідно з офіційними документами, реальна дата народження — 4 серпня 1928 року.
  2. Меморіальний будинок-музей Т. Г. Шевченка (Київ, вул. Вишгородська, 5).
  3. Працював під час війни на взуттєвій фабриці.
  4. Помер легендарний український скульптор /Народна правда, 1.5.2019/
  5. Частина композицій по різним мотивам владою міста була зруйнована.
  6. За іншими джерелами: „Христос, який молиться“
  7. Який став прообразом пам'ятника в Рахнівці.

ПосиланняРедагувати