Дніпропетровськ (фрегат)

U134 «Дніпропетровськ»
Фрегат Дніпропетровськ.jpg
Фрегат «Дніпропетровськ» після списання
Служба
Тип/клас фрегат,
сторожовий корабель
Держава прапора СРСР СРСР, Україна Україна
Належність ВМС ЗС України
Корабельня СБЗ «Залив»,
Керч, СРСР СРСР
Закладено 28.05.1976
Спущено на воду 07.03.1977
Введено в експлуатацію 17.02.1978
Виведений зі складу флоту 30.10.2002
Статус списаний
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж нормальний — 2835 т,
повний — 3190 т
Довжина 123 м
Ширина 14,2 м
Осадка 4,51 м
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ Газотурбинна: 2 форсажні газові турбіни ДК59 — 36000 к.с.
2 маршеві крейсерського ходу М-62А — 10000 к.с. та ЕЕУ 5 дизель-генераторів по 500 кВт
Гвинти 2 гвинти фіксованого кроку
Швидкість повного ходу — 32 вузлів
економічного ходу — 14 вузлів
Автономність плавання 3950 (14) миль
30 діб по запасах провізії
Екіпаж 191 чоловік, в тому числі 22 офіцерів
Озброєння
Артилерія 2×2 76-мм АУ АК-726
Торпедно-мінне озброєння 2х4 533-мм ТА ПТА-53-1135,
2х12 213-мм РБУ-6000
Ракетне озброєння 1х4 ПЧРК «Раструб-Б» КТ-1135
Зенітне озброєння 2х2 ПУ ЗРК «Оса-М» ЗИФ-122

«Дніпропетро́вськ» — фрегат проекту 1135М (шифр «Буревестник», англ. Krivak-I class за класифікацією НАТО) багатоцільовий корабель Військово-Морських Сил України. Бортовий номер U134. До 01.08.1997 — сторожовий корабель Чорноморського флоту «Беззавєтний» (рос. «Беззаветный»).

Особливості проектуРедагувати

Проект 1135 був створений на перехресті двох напрямків в еволюції протичовнових кораблів радянського флоту — малих (проекти 159 і 35) і великих (проект 61). У той час Радянський ВМФ виходив у світовий океан, і його головним завданням вважалася боротьба з атомними підводними човнами потенційного противника.

Тактико-технічне завдання на проект 1135 було сформоване у 1964 році. Основне призначення сторожового корабля було «тривале патрулювання з метою пошуку і знищення підводних човнів противника і охорона кораблів і суден на переході морем». В результаті був створений вдалий проект газотурбінного корабля, здатного діяти в морській зоні. Вперше на вітчизняному кораблі відносно невеликої водотоннажності вдалося розмістити потужне протичовнове озброєння. Спочатку основним озброєнням корабля був ракето-торпедний комплекс «Мєтєль», призначений для знищення підводних човнів. Пізніше, у тому числі на «Беззавєтному» він був замінений на сучасніший УРПК-5 «Раструб» з ракетоторпедою 85РУ, здатною уражати не тільки підводні, а і надводні цілі[1].

Всього у 19681979 роках було побудовано 21 сторожовий кораблель проекту 1135[2].

Історія корабляРедагувати

Великий протичовновий корабель «Беззавєтний» (заводський № 14)  був зарахований в списки кораблів ВМФ СРСР 4 червня 1973 року. Закладений на Керченському суднобудівному заводі «Залив» 28 травня 1976 року. Спущений на воду 7 травня 1977 року. 28 червня того ж року ВПК «Беззавєтний» перекласифікований в сторожовий корабель (СКР) і 30 грудня включений у бойовий склад ВМФ. 17 лютого 1978 року корабель увійшов у склад 30-ї дивізії протичовнових кораблів Чорноморського флоту[2].

У 1979 році в період з 10 по 13 серпня здійснив візит в порт Варна (Болгарія), з 26 по 31 березня 1987 року — в Стамбул (Туреччина). На початку 1980-х неодноразово виходив на бойові служби в Середземне море. У січні 1988 року в ході бойової служби в Середземному морі здійснив захід в порт в Тобрук (Лівія). В тому ж році завоював Приз Голонокомандувача ВМФ СРСР з протичовнової підготовки (у складі корабельної протичовнової ударної групи).

Начальник медичної служби з 1984 по 1985 був Фіногеев Олександр Віталійович, в подальшому член Спілки письменників Росії, автор книг «В те дни в морях дороги наши были», «…и жизнь, и море, и любовь…» (2009), «Вiра, Надiя, Любов» (сборник, 2012), «По местам стоять!» (2013), «В жизни не поверю» (2014), «Миражи тумана» (2015), «Круги на воде» (2017), "Полоса прибоя" (2018), "Брызги океана" Небесне і земне: сборник Обдаровані мудрістю(2018)

 
Навал «Беззавєтного» на корабель ВМС США. Фото з борту крейсера «Йорктаун». 12 лютого 1988

Цей корабель відомий тим, що безпосередньо брав участь у операції по витісненню з радянських територіальних вод в районі Форосу американських військових кораблів: 12 лютого 1988 року крейсер ВМС США «Йорктаун» (CG-48 Yorktown) та есмінець «Керон» (USS Caron (DD-970) під приводом права мирного проходу (ст. 17 Конвенції ООН з морського права 1982 р.) заглибилися в територіальні води СРСР в районі мису Форос. СКР «Беззавєтний» спільно з СКР-6 здійснювали стеження за американськими кораблями, а потім — їх витіснення з радянських територіальних вод. При цьому «Беззавєтний» здійснив навал на крейсер «Йорктаун». Після зіткнення з «Йорктауном» корабель втратив якір, отримав пробоїну в корпусі вище ватерлінії та пробоїну в акустичному бульбі. Після інциденту корабель близько місяця перебував у ремонті, після чого продовжив нести бойову службу.

14 липня 1997 року, згідно з українсько-російською угодою про параметри розподілу Чорноморського флоту розпочався процес передачі корабля ВМС України. В склад Військово-Морських Сил України корабель увійшов 1 серпня 1997 року, де отримав назву «Дніпропетровськ» і бортовий номер U134[3].

Через відсутність коштів на ремонт і відновлення технічної готовності корабля в ВМС України як бойова одиниця не використовувався. У грудні 2003 року корабель переведений в категорію «технічне майно», в квітні 2004-го командувач ВМС України підписав наказ про демілітаризацію та утилізації корабля. 12 травня 2005 року затоплений в Чорному морі[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Сторожевой корабль «Беззаветный». Інформаційний ресурс «Черноморский флот» (рос.)
  2. а б Проект 1135 и 1135М. Военный портал (рос.)
  3. Додаток № 4 до Угоди між Україною і російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту. Перелік військових кораблів та суден Чорноморського флоту, які належать Україні та Російській Федерації. План-графік передачі кораблів і суден ЧФ в склад ЗС Російської Федерації і України
  4. Павел Лакийчук. ЧФ России и ВМС Украины: «рожки да ножки» уже и навсегда? Причины, состояние, тенденции. Чорноморська безпека. № 3(17) 2010 Архівовано 26 квітень 2011 у Wayback Machine. (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Апальков Ю. В. Корабли ВМФ СССР. Справочник в 4 томах. — Санкт-Петербург : Галея Принт, 2005. — Т. ІІІ. Противолодочные корабли. Часть I. Большие противолодочные корабли. Сторожевые корабли. — 124 с. — ISBN 5-8172-0094-5.
  • Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
  • Заблоцкий В.П., Костриченко В.В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
  • Jane's Fighting Ships 2003—2004. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2003. — ISBN 0-71062-623-1.

Див. такожРедагувати