Відкрити головне меню

Дніпровський пікінерний (списовий) полк (1764—1783) — поселенський легко кінний полк Російської армії озброєний списами (рос. піка), сформований переважно з українських козаків південної Полтавщини за участі балканських пандурських підрозділів.

Дніпровський пікінерний полк
Coat of arms of the Dnepr lancer regiment.jpg
герб полку
На службі 17641783
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Вид сухопутні війська
Тип кавалерія, піхота
Чисельність 20 сотень
У складі Пікінерні полки
Дислокація Самара
Кольори         
Війни Російсько-турецька війна (1768—1774)

ІсторіяРедагувати

Дніпровський пікінерний полк був сформований 9 червня 1764 року: того ж року, коли була утворена Новоросійська губернія. Полк був поселений від витоків Самари до лівого берегу Дніпра навпроти Новосербії. У Дніпровський полк була включена решта малоросійських сотень (в полку вони стали ротами): Старосенжарська, Новосенжарька, Білицька, Кобеляцька, Сокольська, Кишеньська, Переволчанська, Келебердянська, Кременчуцька і Власівська. Адміністративно Дніпровський полк входив до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії разом з Донецьким пікінерним полком, розформованою Українською лінією та поселеннями Старі і Нові Водолаги.

Землі полку стали основою для виокремлення Кременчуцького повіту. На 1772 р. у полку лічилося 1 368 військовослужбовців; членів їх родин і приписних – 24 166 осіб (11 712 чол. та 12 454 жін.); державних поселян на полковій території – 9 687 осіб (4 832 чол. та 4 855 жін.). Разом «у відомстві» полку – 35 221 осіб (17 912 чол. та 17 309 жін.). На 1782 р. на території полку мешкало 24 341 осіб чоловічої статі. Шефами цього полку лічились Новоросійські губернатори, а першим полковником став Микола Одобаш.

На початку уніформа пікінерів являла собою спрощену гусарську — високі шапки, куртки-угорки, чакчири, прикрашені шнуром. Офіцери не носили списів. Після розформування Січі і сформування Полтавського і Херсонського полків з запорожців у 1776 році, форма пікінерів наблизилася до козацької: черкески, півкофтани, шаровари, чотирикутові шапки; а у офіцерів: білий каптан, чакчира, капелюх.

Полк ділився на 20 рот (сотень). Чверть роти складали піші стрільці, озброєні фузіями. Решта кінних пікінерів були озброєні списами, шаблями, карабінами.

Повстання Дніпровського і Донецького полку 1769-70 рокуРедагувати

Становище пікінерів погіршилося з початком російсько-турецької війни 1768-74. Пікінери повинні були брати участь безпосередньо у бойових діях, поставляти для російської армії коней, підводи, фураж, провіант.

Все це викликало велике незадоволення серед пікінерів, яке в жовтні 1769 переросло у повстання. Почавшись у містечку Соколівці (тепер с. Правобережна Сокілка Кобеляцького району Полтавської області), незабаром поширилося на Китайгород, Нехворощу, Орлик, Маячку й Царичанку. Кількасот повстанців перейшли на територію Запорожжя і об'єднавшись із запорізькими козаками спільно чинили опір російським каральним загонам.

На початку 1770 повстання було придушене, а його керівники (Я. Головатий та інші) і учасники жорстоко покарані.

1783 року після захоплення Криму Дніпровський полк був реформований і перейменований на Павлоградський легкокінний полк, який 1796 року був перейменований на Павлоградський гусарський полк.

Джерела та літератураРедагувати