Відкрити головне меню

Дмитріюк Василь Романович (1 січня 1890, Костомолоти — 11 листопада 1973, Баффало) — український політик, громадський діяч, лікар. Брат Карпа Романовича Дмитріюка, Віри Щур, Дем'яна Дмитріюка.

Дмитріюк Василь Романович
Дмитріюк Василь Романович

комісар охорони здоров'я Холмського губерніального староства
Час на посаді:
1918 — 1919

депутат і секретар комісії здоров’я польського Сейму
Час на посаді:
1922 — 1927

Народився1 січня 1890(1890-01-01)
Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg Російська імперія:
Coat of Arms of Lublin gubernia (Russian empire).png Люблінська губернія:
село Костомолоти
Помер11 листопада 1973(1973-11-11) (83 роки)
Баффало
ГромадянствоFlag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Польща Польща, Flag of the United States.svg США
Національністьукраїнець
Політична партіяУНДО (УНДС)
ДружинаОлександра Дмитріюк (Криницька)
ДітиВолодимир Дмитріюк, Таїса Потієнко
РідняРоман і Марія
Професіялікар
Релігіяправославний
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)

Зміст

Лікарська практикаРедагувати

Студент медичного факультету Варшавського університету. В Першу світову війну лікар 4-ї дивізії російської армії на Південно-Західному фронті. 1917–1918 року лікар Гайдамацького коша Слобідської України. З 1918 працює уповноважений Міністерства Здоров'я УНР в Холмському губерніальному старостві. В Бересті працював у шпиталі та провадив приватну практику, у Кременці до 1931 р. Потім до 1944 року займався приватною практикою в Тересполі на Підляшші.

Громадсько-політична діяльністьРедагувати

 
Могила Василя Дмитріюка в Баффало, США на цвинтарі Св. Матвія. 2016 рік.

Діяч «Української громади» у Варшаві до 1914 р.. Член першого українського хору у Варшаві. У червні 1917 р. делегат ІІ Всеукраїнського військового з'їзду. Опинившись в Америці, став діячем Українського лікарського товариства. Посол 1922–1927 Польського сейму від Поліського воєводства. Член Українського парламентарного клубу. Засновник і голова товариства Просвіта на Поліссі. Заснував в Бересті українську школу ім. О.Стороженка. Арештований польською владою у вересні 1939 р.та виведений до табору інтернованих у Дивіні до приходу німецького війська. Один з ініціаторів створення Українського комітету Підляшшя 1939. Голова Українського допомогового комітету в Тересполі (тереспольська делегатура УДК в Білій). Арештований гестапо та ув'язнений в Бересті 1943 року. В 1944 році виїхав до Варшави, звідки був вивезений до концтабору Маутгавзен. Після війни емігрував до США. Активний член Українського Лікарського Товариства Північної Америки та організацї УНДС (Український Національно Державний Союз). Автор спогадів «Дорогами війни і миру» 2012, "Лікування ран" 1924.

Помер 11 листопада 1973 і похований у Баффало, США на цвинтарі Св. Матвія.

ДжерелаРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.— С. 527.
  • Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939–1941, — Чикаго, 1975. — С. 400
  • Леонюк В. Словник Берестейщини — Львів: Афіша,1996, — С. 117.
  • Пундій П. Українські лікарі, кн. І — Львів-Чикаґо, 1994. — С. 73
  • Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя (Новіші часи).— Вінніпеґ-Торонто, 1989. — С. 198–199, 201.
  • Д-р Василь Дмитріюк // «Лікарський Вісник», 1962.— № 24.— С. 34-37.
  • Д-р Василь Дмитріюк // «Надбужанщина».— Нью-Йорк, 1986, — С. 796–797.
  • Іван Хміль, Українське Полісся.— Чикаго, 1976, — С. 230–235.

ПосиланняРедагувати