Дмитрулін Юрій Михайлович
Ю́рій Миха́йлович Дмитру́лін (нар. 10 лютого 1975, Снігурівка, Миколаївська область[1]) — український футболіст, колишній захисник київського «Динамо» та національної збірної України. Багаторазовий чемпіон України та володар Кубка України. Універсальний гравець, який виступав на усіх позиціях у захисті, а також на позиції опорного півзахисника.
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Юрій Михайлович Дмитрулін | |
| Народження | 10 лютого 1975 (49 років) | |
Снігурівка, Миколаївська область,  Україна
| ||
| Зріст | 175 см | |
| Вага | 71 кг | |
| Громадянство | Україна
| |
| Позиція | захисник | |
| Юнацькі клуби | ||
| 1988—1992 1992—1993 |
Київський спортінтернат «Динамо» К | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1993—2006 1994—2005 2005 2006 2008 |
«Динамо-2» К «Динамо» К → «Таврія» «Шинник» «Єдність» |
95 (2) 182 (6) 12 (0) 6 (0) 12 (0) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1995 1996—2004 |
Україна U21 Україна
|
4 (0) 39 (1) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |
 | |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Клубна кар'єра ред.
Вихованець футболу Миколаївщини, у 13-річному віці переїхав до Києва, де продовжив навчання у київському спортінтернаті. По його завершенні, 1992 року був запрошений до клубу «Динамо» (Київ). 1993 року почав виступи у складі другої команд клубу, а 18 листопада 1994 року дебютував у вищій лізі чемпіонату України у складі головної команди грою проти івано-франківського «Прикарпаття» (перемога 4:0). Вже з початку 1995 року почав на регулярній основі потрапляти до основного складу «Динамо» і залишався одним з основних захисників київського клубу до 2004.
Загалом віддав київському «Динамо» понад 10 років ігрової кар'єри. Незважаючи на численні травми, відіграв протягом цього періоду 182 гри у чемпіонатах України та 57 матчів у розіграшах європейських кубків.
Припинивши потрапляти до головної команди «Динамо», 2005 року півсезону провів в оренді у сімферопольській «Таврії», а наступного року перейшов до російського клубу «Шинник» (Ярославль). Невдовзі повернувся до України. Останньою професійною командою гравця стала друголігова «Єдність» з Плисок, у складі якої він відіграв у 12 матчах протягом 2008 року. Згодом, у 2008—2009 грав у складі аматорської команди «Ірпінь» (Гореничі) у турнірах ААФУ.
Виступи за збірну ред.
1995 року викликався до молодіжної збірної України, у складі якої відіграв чотири гри.
З 1996 року почав долучатися до матчів національної збірної, у формі якої дебютував 13 серпня 1996 року у грі проти збірної Литви. Усього протягом 1996-2004 провів у складі головної команди України 39 матчів, відзначився одним забитим голом — 5 червня 1999 року у матчі кваліфікаційного турніру чемпіонату Європи 2000 року у ворота збірної Андорри.
Досягнення ред.
- У складі «Динамо» (Київ):
- Дев'ятиразовий чемпіон України 1995—2001, 2003, 2004;
- Шестиразовий володар Кубка України: 1993, 1996—2000, 2003, 2005;
- Володар Суперкубка України: 2004
- Особисті:
- Протягом 1999—2003 років п'ять разів обирався до переліку «33 найкращі футболісти України» за версією газети «Команда», тричі як лівий захисник і двічі як правий захисник.
- Орден «За мужність» III ступеня (2006)[2]
ЄВРО-2012 ред.
Під час проведення фінальної частини європейського чемпіонату, залучався експертом на портал інформаційного агентства «Спорт України» для коментарів щодо проведених матчів за участю збірної України.
Примітки ред.
- ↑ Универсальный солдат: незаменимый Юрий Дмитрулин. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 697/2006 [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.] - Офіційне представництво Президента України
Посилання ред.
- Історія виступів гравця [Архівовано 14 липня 2010 у Wayback Machine.] на сайті Федерації футболу України.
- Інтерв'ю
- Ю. Дмитрулін: «Чотирнадцять разів лягав «під ніж» [Архівовано 21 лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.), жовтень 2008
- Ю. Дмитрулін: «Є що згадати» [Архівовано 13 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.), 10.02.2012
- Ю. Дмитрулін: «На полі була команда» [Архівовано 16 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.), 12.06.2012