Лалєнков Дмитро Валерійович

український актор та сценарист
(Перенаправлено з Дмитро Лалєнков)

Дмитро Валерійович Лалєнков (нар. 4 травня 1966; Стаханов Луганська область, УРСР) — український актор та сценарист. Заслужений артист України. П'ятиразовий лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль».

Лалєнков Дмитро Валерійович
Леся плюс Рома.jpg
Ім'я при народженні Дмитро Валерійович Лалєнков
Народився 4 травня 1966(1966-05-04) (56 років)
Стаханов
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 1990 і до тепер
Дружина Олена Стефанська
Діти Микита (нар. 23 червня 1990)
Ілля (нар. 12 червня 2005)
Провідні ролі Рома (Леся+Рома)
IMDb ID 1694117
Нагороди та премії
Заслужений артист України

«Київська пектораль»
«Телетріумф»

ЖиттєписРедагувати

Дмитро Лалєнков народився 4 травня 1966 року в місті Стаханов (тепер Кадіївка) Луганська область. У дитинстві серйозно займався боксом, був чемпіоном України[1]. Дідусь Дмитра Лаленкова був диригентом, батько — Валерій Лаленков грав у симфонічному оркестрі.

Один рік навчався у музичному училищі імені Глієра, на факультеті вокалу[2]. Дмитро Лалєнков закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого). Працював у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.

Знявся у фільмах: «Каїн» (1992), «Дике кохання» (1993) «Жорстока фантазія» (1994), «Принцеса на бобах» (1997), «Слід перевертня» (художник Симоненко), «Життя як цирк», Доярка з Хацапетовки 2: Виклик долі та інших. Роль Роми в комедійному телесеріалі «Леся+Рома» (2005–2007).

В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року у прем'єрній виставі «Граємо Чонкіна» у ролі Плечового[3].

Влітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[4]

Особисте життяРедагувати

Був одружений з акторкою Олена Стефанська, з якою у шлюбі має двох синів: Микиту (нар. 23 червня 1990) та Іллю (нар. 12 червня 2005)[5].

Ролі в театріРедагувати

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

У театрі працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року.

  • «Плечовий» — «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)[6]
  • «Граємо в дурня» за п'єсою Франсіса Вебера «Вечеря з дурнем»
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

У театрі працював з 1989 по 2004 роки. Всього зіграв більше тридцяти ролей російського і світового репертуару

ФільмографіяРедагувати

  1. 1993 — Дика любов (Україна)
  2. 1994 — Жорстока фантазія (Україна, Литва)
  3. 1996 — Дякую за те, що ти є…
  4. 1997 — Принцеса на бобах
  5. 2000 — Життя як цирк (Пригоди кинутого чоловіка)
  6. 2002 — Нероби — Сергій
  7. 2002 — Шум вітру — Андрій
  8. 2002 — Прощання з Каїром — епізод
  9. 2004 — Джокер — Саша
  10. 2004 — Секонд-хенд
  11. 2004 — Украдене щастя
  12. 2005 — Дванадцять стільців — Ізнуренков, просто поет
  13. 2006 — Богдан-Зиновій Хмельницький
  14. 2006 — Леся+Рома. Не наїжджай на Діда Мороза!  — Рома
  15. 2006 — Мій принц — Павло, партнер Алли по бізнесу
  16. 2006 — Криваве коло — Ілля Удальцов
  17. 2006 — Кактус і Олена — Роман Самохвалов, прокурор
  18. 2006 — Будинок-фантом у придане — Петро, друг Паші
  19. 2006 — Дідусь моєї мрії — Євген Шевченко
  20. 2006 — Зоряні канікули — 1-й астронавт
  21. 2007 — Битви сонечок — Дмитро Бобров
  22. 2007 — Вбити змія — Родрігес
  23. 2007 — Сьома пелюстка — Валентин Тимофійович, чоловік Віри
  24. 2007 — Свої діти — вчитель фізичного виховання
  25. 2007 — Психопатка — Гоша, поет-актор, гість на ювілеї
  26. 2007 — Мовчун — Микола Локтєв
  27. 2007 — Кольє для снігової баби — Діма
  28. 2008 — Заходь-не бійся, виходь-не плач — Альфред, коханець Стели
  29. 2008 — Роман вихідного дня — Едуард Вікторович Холодков
  30. 2008 — Леся+Рома. Мільйон від Діда Мороза — Рома
  31. 2009 — Викрадення Богині — Еммануїл Фицлер, ілюзіоніст
  32. 2009 — По закону — Кречетов
  33. 2009 — Незакінчений роман
  34. 2009 — Її серце — директор радіоканалу
  35. 2010 — Хроніки зради — Андрій
  36. 2011 — Пушкен
  37. 2013 — Бідна Liz — Колька Соколов
  38. 2015 — Незламна — працівник Особливого відділу
  39. 2016 — «Я з тобою» — пан Борис

ТелесеріалиРедагувати

  1. 2001 — Слід перевертня — Андрій Симоненко, художник
  2. 2003 — Роксолана 3. Володарка імперії
  3. 2004 — Попіл Фенікса — Молох
  4. 2005 — Золоті хлопці — Ілля Удальцов (Сироткін), художник
  5. 2005 — 2007 — Леся+Рома — Рома
  6. 2006 — Обережно, блондинки!
  7. 2006 — Вовчиця — Аркадій Стрілецький
  8. 2007 — 2009 — Доярка з Хацапетівки — Павло, начальник охорони
  9. 2009 — Викрадення Богині — Еммануїл Фіцлер, ілюзіоніст
  10. 2010 — Єфросинія — Карпов, режисер
  11. 2011 — Пончик Люся — Євген Іванович Панченко
  12. 2012 — Страшна красуня — Вадим Семенович
  13. 2012 — Стань мною — Алсуф'єв, кінозірка
  14. 2012 — Світ Соні — Степан, чоловік Соні
  15. 2012 — Особисте життя слідчого Савельєва —Аркадій Сергєєв, директор ліцею
  16. 2012 — Повернення Мухтара-8 — Ігор Васильович, батько Каті
  17. 2013 — Сашка — Привалов Володимир Миколайович, лідер партії «Прогрес»
  18. 2013 — Сусіди по розлученню — ветеринар
  19. 2013 — Жіночий лікар-2 — Гліб Терьохін
  20. 2013 — Бідна Liz — Микола Соколов, батько Олі
  21. 2014 — Впізнай мене, якщо зможеш — адвокат Дениса
  22. 2014 — Дворняжка Ляля — Іван Свиридов
  23. 2014 — Брат за брата-3 — Андрій Пузанов, бізнесмен
  24. 2014 — Білі вовки-2 — Владислав Романович Меланін
  25. 2015 — Ніконов і Ко — Льова, сусіда Ніконова
  26. 2016 — Чудо за розкладом — Федір Іванович Кримов
  27. 2016 — Громадянин Ніхто
  28. 2018 — Опер за викликом

Нагороди та преміїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. З боксерів в актори, або Життєвий шлях Дмитра Лаленкова. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 21 вересня 2016. 
  2. Знаменитості України. Лаленков Дмитро. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2016. 
  3. Юлия Бентя (20 жовтня 2009). Комическое рядом. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 20 січня 2010.  (рос.)
  4. Дмитро Лалєнков - Я люблю свою країну. 
  5. Дмитро Лаленков[недоступне посилання з вересня 2019]
  6. Дмитро Лаленков: Актор — це втілення чиєїсь мрії. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 21 вересня 2016. 
  7. Лауреати і номінанти 2006 року. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 21 вересня 2016. 

ДжерелаРедагувати

  • Просихин О. Дмитрий Лаленков // Московский комсомолец. — 2001. — 24—31 мая. — С. І2.

ПосиланняРедагувати