Дискредитація (від фр. discréditer «підривати довіру») — умисні дії, спрямовані на підрив авторитету, іміджу й довіри[1][2]. Один із прийомів несумлінної конкуренції[3].

Стосовно до політики, дискредитація відноситься до особистих нападок на громадського діяча, для того, щоб підірвати довіру людей до нього або припинити надавати йому підтримку. В прилюдних дебатах, особливо в суспільствах зі свободою слова, дискредитація суперників використовується для отримання підтримки власної позиції. Ця тактика подібна до використання в дебатах аргументу, розрахованого на упередження публіки (ad hominem).

У США є забезпеченням найповнішої довіри суду присяжних до свідка. Тому при прямому допиті свідка в суді сторона, яка викликала свідка, намагається підтвердити достовірність його свідчень в очах присяжних, натомість інша сторона намагається вжити всіх заходів для дискредитації цього свідка або його показань.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ДИСКРЕДИТАЦІЯ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 28 травня 2017. 
  2. дискредитація - Словник української мови - значення слова, це:. УКРЛІТ.ORG. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 28 травня 2017. 
  3. Большой юридический словарь ОНЛАЙН. law-enc.net. Архів оригіналу за 12 червня 2008. Процитовано 28 травня 2017. 

Література ред.

  • М. Шульга. Дискредитація політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.217 ISBN 978-966-611-818-2
  • В. Ярошенко . Компрометація політична // Політична енциклопедія

Посилання ред.