Дирів Ігор Олександрович
Ігор Олександрович Дирів (нар. 22 березня 1948, Долина, Івано-Франківська область — пом. 9 лютого 2019) — український радянський футболіст, що грав на позиції нападника або атакувального півзахисника, по завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 22 березня 1948 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Долина, Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 9 лютого 2019 (70 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Футбольна кар'єра ред.
Клубна кар'єра ред.
Вихованець команди «Нафтовик» з рідного міста Долина, яку тренував Мирослав Думанський[1], з яким ставав чемпіоном області у 10-му класі[2]. Наступного року разом з тренером 17-річного футболіста запросили до івано-франківського «Спартака», де він розпочав свою футбольну кар'єру.
1966 року потрапив до за резервної команди київського «Динамо»[3], виступаючи виключно за команду дублерів, де забив 16 м’ячів. Але за основу не зіграв жодного матчу. Дирів розповідав, що спершу ходив в улюбленцях тренера основи Віктора Маслова, але прихильність змінилася опалою після історії в Алмати. Молодий Дирів загуляв з дівчатами, а тренер це помітив[3]. В сезоні 1969 року проходив військову службу у київському СКА[2].
Після звільнення з армії повернувся до «Спартака». У «Спартаку» дошкуляли періодичні травми. Так сталося наприкінці 1970-го, коли після пошкодження і подальшого загулу Диріва відправили зі зборів, а потім дали дискваліфікацію на рік, через яку гравець пропустив увесь сезон 1971 року[2]. Почалися сварки з тренерами і начальником команди Ігорем Гайдамакою[2].
За час вимушеної перерви Ігор зробив операцію на коліні і заявився за «Долину» на першість області, а коли у 1972 році «Спартак» прийняв Віктор Лукашенко, повернувся до франківської команди[2].
У тому ж 1972 році відбувся один з найбільш визначних матчів для івано-франківського футболу. В боротьбі з ризькою «Даугавою» за вихід до Першої ліги «Спартак» здобув перемогу. Два поєдинки відбувалися у Сімферополі. Першу гру «Даугава» виграла 1:0, а Дирів її пропустив через травму. Гіпс футболіст знімав по дорозі в Крим. Нога боліла, але Лукашенко сказав: «Ігорю, треба виходити». В хід пішли уколи, але на поле Дирів вийшов і віддав дві гольові передачі на Валерія Голубцова, принісши своїй команді перемогу у путівку до Першої ліги[2].
Після дев'яти сезонів у Івано-Франківську у 1978 році півроку захищав кольори клубу «Турбіна» (Набережні Човни), який тренував Зая Авдиш[2], а потім повернувся до «Нафтовика» з рідної Долини, де у 1979 році закінчив свою футбольну кар'єру у віці 31 року[4].
Тренерська кар'єра ред.
Тренерську кар'єру розпочав після закінчення футбольної кар'єри. Працював у футбольній школі та тренував аматорські команду Заболотові, Надвірній, Рожнятові, Рахові. Практично всюди ставав чемпіоном області[2].
З 2007 року працював у івано-франківському «Прикарпатті», а 11 червня 2011 року, очолив команду в останньому матчі сезону 2010/11, в якому «Прикарпаття» програло 1:6 «Львову» і вилетіло з Першої ліги[5].
Після закінчення тренерської кар’єри Ігор Дирів у статусі інспектора обслуговував матчі обласного чемпіонату Івано-Франківщини. До тих пір, поки не потрапив у немилість керівникові обласної Федерації футболу Тарасові Климу[3].
У листопаді 2017 року намагаючись погасити пожежу, яка раптово виникла в житловому будинку, отримав опіки однієї третьої частини тіла, в тому числі рук і ніг, потрапивши в опікове відділення Обласної клінічної лікарні Івано-Франківська[6]. За час перебування в лікарні витратив понад 40 тисяч гривень. На Івано-Франківщині оголосили про збір коштів, що суттєво допомогло покрити цю суму.
Помер 9 лютого 2019 року на 71-му році життя[3][7]. У лютому 2020 року в річницю смерті футболіста у Івано-Франківську було засновано Турнір пам'яті Ігоря Диріва[8].
Досягнення ред.
- Чемпіон УРСР : 1972
- Найкращий бомбардир «Спартака» (Івано-Франківськ): 1974, 1976
Виноски ред.
- ↑ Історія Команди. Нафтовик (Долина). Офіційна сторінка. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и football24.ua. "Заліз під стіл і закрився Кубком СРСР". Екс-гравець Динамо – про переховування від армії, секрет у телефонній будці і пакет Заї Авдиша. Футбол 24. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ а б в г Помер колишній гравець київського «Динамо», легенда івано-франківського «Спартака». glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ Календар «Брамок». 21-31 березня | Футбол Прикарпаття. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ Гра на виліт — Галицький Кореспондент. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Відомому прикарпатському тренеру потрібна допомога. Курс. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ Висловлюємо співчуття… | Івано-Франківська обласна асоціація футболу. ifff.if.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ Турнір пам'яті Ігоря Диріва. youtube.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль футболіста на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги