Директорія (Франція)

(Перенаправлено з Директорія (історія))

Директо́рія (фр. le Directoire) — у 17941799 керівний орган правління державою (уряд) в останній період Великої французької революції; також устрій та період в історії Франції. Правління Директорії характеризувалось лавіюванням між правими та лівими, що викликало постійні політичні кризи — найбільші у жерміналі та вандем'єрі, коли урядові війська вдавались до збройного придушення спочатку робітничих кварталів, а у вандем'єрі — і центральних, заможних секцій, керованих роялістами. Директорія (Виконавча Директорія) — уряд Французької республіки з листопада 1795 до листопада 1799 р. Результати термідоріанського перевороту 1794 р. були закріплені конституцією III року, виробленою й прийнятою Конвентом восени 1795 р. Сам Конвент розпускався (26 жовтня 1795 p.). Законодавча влада зосереджувалася в двох палатах — Раді п'ятисот та Раді старійшин; виконавча влада передавалася Директорії. Остання складалася з 5 чоловіків і щорічно оновлювалася на одну п'яту свого складу. У Директорію першого складу увійшли Л. М. Ла Ревельєр-Лепо, Ж. Ф. Ребель, Ф. Л. О. Летурнер, П. Баррас, Л. Н. Карно.

Директорія
Дата створення / заснування 2 листопада 1795
Офіційна назва фр. Directoire exécutif
Країна Flag of France (1790–1794).svg Перша французька республіка
Офіційна резиденція Люксембурзький палац
Наступник Французький консулат
Замінений на Французький консулат
На заміну Національний конвент
Час/дата припинення існування 9 листопада 1799
CMNS: Директорія у Вікісховищі

Перші зміниРедагувати

Найпершими заходами термідоріанців було ліквідація якобінського апарату диктатури. Комітет громадського порятунку було зведено до відомчої установи, що займалась питаннями зовнішньої політики та військовими справами, разом з ним було створено цілий ряд інших рівноправних комітетів. Паризька комуна була ліквідована, а її керівники (які перебували в опозиції до термідоріанців) у більшості своїй були гільйотиновані. Було ліквідовано винагороду незаможним парижанам за участь у засіданні секцій (яка до цього становило 40 су), що фактично означало виведення бідноти з будь-якої політичної діяльності. Також були ліквідовані революційні комітети та народні товариства, оновлено склад Революційного трибуналу, після чого й він став деякою опорою режиму.

Розпад термідоріанського блокуРедагувати

Невдовзі після падіння якобінської диктатури Робесп'єра, термідоріанський блок почав розпадатись на так званих лівих («поміркованих якобінців») та правих термідоріанців. Активні учасники перевороту — Колло Д'Ербуа, Бійо-Варенн, Барер стали поступово витіснятись у Конвенті депутатами-дільцями (колишні спекулянти, хабарники та інші особи, яким у роки терору за такі провини загрожувала гільйотина), такими як Тальєн, Фрерон, Баррас, Лежандр та ін.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати