Династія Пізня Чжао

	Династія Пізня Чжао
Столиця	Сянгуо; (319—335); Ечен; (335—350); Сянгуо; (350—351)
Релігії	Буддизм
Форма правління	Монархія
Історія
- Заснування	319 рік
- Падіння	351 рік

Дина́стія Пізня Чжао (спрощ.: 后赵; кит. трад.: 後趙; піньїнь: Hòuzhào) — династія, що правила північним Китаєм після і водночас з династієм Рання Чжао, яку у 329 році підкорила. Була повалена державою Рання Янь. Вважається однією з Шістнадцяти варварських держав. Ця династія керувалася імператорами з роду Ши, першим з яких був Ши Ле.

Історія ред.

Засновником держави пізня Чжао виступив рід Ши. Його представник, колишній раб, Ши Ле під час внутрішніх чвар 290-х років втік до племені сюнну з держави Цзінь. Згодом приєднався до шаньюя Лю Юаня, якому допомагав у війні із Цзінь. Після смерті останнього, скориставшись чварами у родині Лю з династії Рання Чжао, у 319 році оголосив про створення нової династії Старша Чжао.

Надалі представники цього роду вели тривалі бойові дії проти армій Цзінь, кочових племен півночі, тибетців, місцевих китайських військовиків. У 329 році рід Ши зумів перемогти державу Рання Чжао. Найбільшого розквіту Пізня Чжао набула за правління Ши Ху. Втім серед великої кількості кочових племен. що перебралися до північного Китаю рід Ши не зумів набути належної та постійної підтримки. Вже наприкінці 340-х років спалахують внутрішні чвари між різними племенами, точиться постійна боротьба за владу між нащадками Ши Ху. Зрештою Піздя Чжао була знищена сяньбійцями, які заснували династію Рання Янь.

Культура ред.

За імператорів пізньої Чжао посилюється вплив буддизму, зводяться численні храми. Представники цієї релігії починають обіймати керівні посади у державі. Водночас робляться спроби культурного відродження країни.

Імператори ред.

Посмертне ім'я	Особисте ім'я	Роки правління	Девіз і роки правління
Мін-ді 明帝 Míngdì	Ши Ле 石勒 Shí Lè	319–333	Чжаован (趙王 Zhàowáng) 319—328 Тайхе (太和 Tàihé) 328—330 Цзяньпін (建平 Jiànpíng) 330—333
Хай Ян-ван 海陽王 Hǎiyángwáng	Ши Хун 石弘 Shí Hóng	333—334	Цзяньпін (建平 Jiànpíng) 333 Яньсі (延熙 Yánxī) 334
У-ді 武帝 Wǔdì	Ши Ху 石虎 Shí Hǔ	334–349	Цзяньу (建武 Jiànwǔ) 334—349 Тайнін (太寧 Tàiníng) 349
Цяо-ван 譙王 Qiáowáng	Ши Ши 石世 Shí Shì	349	Тайнін (太寧 Tàiníng) 349
Пан-чен-ван 彭城王 Pángchéngwáng	Ши Цзунь 石遵 Shí Zūn	349	Тайнін (太寧 Tàiníng) 349
І Ян-ван 義陽王 Yìyángwáng	Ши Цзянь 石鑒 Shí Jiàn	349—350	Цінлун (青龍 Qīnglóng) 349—350
Сінь Сін-ван 新興王 Xīnxīngwáng	Ши Чжи 石祗 Shí Zhī	350—351	Юннін (永寧 Yǒngníng) 349—350

Джерела ред.

Li Bo, Zheng Yin, "5000 years of Chinese history", Inner Mongolian People's publishing corp, ISBN 7-204-04420-7, 2001.