Відкрити головне меню
Імперія Гуптів

Династія Гу́птів — династія, що правила в Північній Індії в 4-6 столітті імперією Гуптів із столицею в Паталіпутрі, Походження династії Гуптів викликає ряд суперечок. Проте, загальноприйнято вважати, що засновником династії став Гупта (Шрі-Гупта — «вельмишановний Гупта»), який вийшов з дрібних князів Магадхи.[1]

Зміст

Розвиток династіїРедагувати

 
Монета Чандрагупти II з ім'ям царя

При ЧандрагуптіІ, внукові Шрі-Гупти, що правив в 320 — близько 340 і прийняв імператорський титул, почалося утворення держави Гуптів. Самудрагупта і Чандрагупта ІІ Вікрамадітья (правив близько 380–414) підкорили всю Північну Індію, крім Кашміру, Західного Пенджабу і Раджпутани. Самудрагупта здійснив також військовий похід в Декан і Південну Індію. Скандагупта (5 століття) вів важку боротьбу з племенами Пушьямітри в Західній Індії та з ефталітами на північно-західному кордоні держави.[1]

При Будхагупті почався розпад імперії Гуптів. Від неї відпали Гуджарат, Малва, на початку 6 століття ефталіти оволоділи західною частиною держави. Близько 528 гуптський правитель Баладітья в союзі з правителем Центральної Індії Яшодхарманом з Мандасора розбив ефталітів, і їх влада в Індії майже була знищена. Однак Гупти були настільки ослаблені війнами з ефталітами та серйозною внутрішньою кризою в державі, що не змогли запобігти остаточному розпаду. В кінці 6 століття імперія Гуптів перестала існувати.[1]

Після розпаду імперії Гуптів, територія Індії знову подрібнилася на ряд маленьких регіональних царств. Невелике відгалуження династії Гуптів продовжувало правити Магадхою до першої половини 7 століття, коли цар Харша Вардхана остаточно покінчив з династією Гуптів і заснував свою державу — імперію Харші.[2]

Характеристика добиРедагувати

За часів розквіту імперія відрізнялася стабільністю політичного і економічного життя. Тоді ж почалася і «золота», або «класична», доба релігії, філософії, літератури й архітектури. Цей період, за свідченням китайського буддистського монаха Фа Сяня, який подорожував Північною Індією на початку 5 століття, був відзначений процвітанням індуїзму і буддизму.

 
Кам'яний Будда Сарнатха

При імперському дворі говорили на санскриті. Писав свої поеми та п'єси придворний поет Калідаса. В цей же час здійснював свої відкриття Аріабхата I — батько індійської астрономії, який довів, що Земля обертається навколо своєї осі, розрахував довжину екватора, пророкував місячні і сонячні затемнення і створив числа «нуль» і «пі». Своєю діяльністю відзначився і астроном та астролог Варахаміхіра

Філософ Васубандху (автор численних буддійських трактатів) частенько перемагав в релігійних суперечках з ерудитами інших конфесій. Оскільки розум і переконливість в ті часи цінувалися високо, за свої перемоги Васубандху отримував від уряду великі грошові призи. Так за перемогу в диспуті з представниками школи самкх'я він отримав 300 000 золотих монет і витратив їх на будівництво буддійських монастирів.

Матеріальними свідоцтвами процвітання Індії в «золотої доби» є печерні монастирі Аджанти, Делійська залізна колона, кам'яний Будда Сарнатха та ін.

Представники династіїРедагувати

Відновити подальшу послідовність і дати правління окремих царів неможливо, тут наводиться найдостовірніший варіант.

Гупти, князі в Мальві («пізні Гупти»): ймовірно, ця династія була бічною гілкою династії Гуптів.

  • Крішнагупта кін. 5 ст.
  • Харшагупта поч. 6 ст.
  • Джівітагупта I Камарагупта
  • Дамодарагупта кін. 6 ст.
  • Махасенагупта поч. 7 ст.
  • Мадхавагупта
  • Адітьясена (прийняв титул імператора) сер. 7 ст.
  • Девагупта кін. 7 ст.
  • Вішнугупта поч. 8 ст.
  • Джівітагупта II (близько 725–731)[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Большая Советская энциклопедия
  2. Рубель В. А. Історія Середньовічного Сходу, Київ, «Либідь», 2002, ст. 513
  3. а б в Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати