Єпископ Димитрій (в миру Дмитро Еммануїлович Галицький; 1870, Херсонська губернія — 11 вересня 1932, Літин, Вінницька область) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Проскурівський, вікарій Подільської єпархії.

Єпископ Димитрій
єпископ Проскурівський,
вікарій Подільської єпархії
вересень 1928 — 11 вересня 1932
Церква: УПЦ
єпископ Пирятинський,
вікарій Полтавської єпархії
1925 — вересень 1928
єпископ Старобільський,
вікарій Харківської єпархії
25 березня 1923 — 1925
 
Альма-матер: Одеська духовна семінарія
Діяльність: священник
Народження: 1870(1870)
Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть: 11 вересня 1932(1932-09-11)
Літин
Єп. хіротонія: 25 березня 1923

Нагороди:

Наперсний хрест від Святійшого синоду видаваємий

Життєпис ред.

25 березня 1923 був хіротонізований на єпископа Старобільського, вікарія Харківської єпархії обновленстськими єпископами Євдокимом (Мещерським), Алексієм (Боженовим) та Іосифом (Михальчуком)[1].

Як писав єпископ Онуфрій (Гагалюк), висловив чистосердечне каяття щодо відступництва від церкви через обновленський розкол і 5 листопада 1924 року прийнятий Патріархом Тихоном в спілкування з Церквою без вирішення питання про чиноприйом[1].

Згідно даних Мануїла Лемешевського[2], 1925 року призначений єпископом Пирятинським, вікарієм Полтавської єпархії. Однак у своєму листі від 1 лютого 1926 року єпископ Онуфрій (Гагалюк) пише, чи можна визнавати єпископську хіротонію єпископа Димитрія, створену обновленстськими ієрархами. Зважаючи каяття єпископа Димитрія, участь в його єпископській хіротонії двох єпископів, поставлених до розколу, враховуючи визнання Патріархом Тихоном обновленстської єпископської хіротонії Александра (Раєвського) і потребу Українського екзархату в єпископах, єпископ Онуфрій пропонує визнати цю хіротонію. При цьому він висловлює побажання «щоб Дмитро Галицький послужив церкві в межах України, але не в Одеській і Херсонській єпархіях, де ім'я Дмитра Галицького буде суперечливим»[1].

З листопада 1926 року по вересень 1928 року висланий до Києва без права виїзду[3]. Взяв участь в проведеному 25-28 січня 1928 року в Києві з'їзді єпископів України.

З вересня 1928 року — єпископ Проскуровський, вікарій і керівник Подільської єпархії.

Помер 11 вересня 1932 року в місті Літині Вінницької області[4], похований там же на місцевому кладовищі.

Джерела ред.

  1. а б в Письма и статьи, Часть 54 читать, скачать - священномученик Онуфрий (Гагалюк). azbyka.ru. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 12 липня 2016. 
  2. Митрополит Мануил (Лемешевский). Русские православные иерархи (російська). 
  3. Сайт историка С.В. Волкова - Красный террор в годы гражданской войны - Приложения (21). swolkov.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 липня 2016. 
  4. Хроника церковной жизни [кончина епископа Проскуровского Димитрия (Галицкого)]. Москва. 1932. № 11-12. 11. Архів оригіналу за 18 липня 2016.