Відкрити головне меню
Diltiazem Structural Formulae V.1.svg
Дилтіазем
Систематизована назва за IUPAC
cis-(+)-[2-(2-dimethylaminoethyl)-5-(4-methoxyphenyl)
-3-oxo-6-thia-2-azabicyclo[5.4.0]undeca-7,9,
11-trien-4-yl]ethanoate
Класифікація
ATC-код C08DB01
PubChem 39186
Хімічна структура
Формула C22H26N2O4S 
Мол. маса 414,519 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 40%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 3-4,5 год. (таб.), 7,3-14,7 год. (капс.)
Екскреція Нирки, Жовч
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ДИЛТІАЗЕМ ЛАННАХЕР 180 мг,
«Г.Л. Фарма ГмбХ», Австрія
UA/5365/01/01
23.02.2012-23/02/2017


Дилтіазем — синтетичний лікарський засіб, що є похідним бензотіазепіну та відноситься до групи блокаторів кальцієвих каналів[1], для перорального та парентерального застосування. Уперше дилтіазем синтезований у Японії на початку 70-х років ХХ століття.[2]

Зміст

Фармакологічні властивостіРедагувати

Дилтіазем — синтетичний препарат, що є похідним бензотіазепіну та відноситься до групи блокаторів кальцієвих каналів. Механізм дії препарату полягає у блокуванні так званих «повільних» кальцієвих каналів, уповільнюючи входження іонів кальцію в клітини та знижуючи його концентрацію в клітинах. Дилтіазем має антиангінальний та антигіпертензивний ефекти, не впливаючи при цьому на нормальний рівень артеріального тиску, знижує тонус гладкої мускулатури судин, розширює коронарні та периферичні артерії, знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, зменшує післянавантаження та потребу міокарду в кисні та покращує коронарний кровообіг.[3][4] Вазодилятуючі властивості дилтіазему виражені в меншій ступені, ніж у дигідропіридиновихблокаторів кальцієвих каналів (у першу чергу ніфедипіну).[2] Дилтіазем знижує скоротливість міокарду та провідність в атріовентрикулярному вузлі[4], але ці властивості препарату менш виражені, ніж у верапамілу.[2] При застосуванні дилтіазему спостерігається сповільнення частоти серцевих скорочень при надшлуночковій пароксизмальній тахікардії та відновлення синусового ритму, а також зменшення частоти серцевих скорочень при тахісистолічних формах фібриляції передсердь та миготливій аритмії.[5] На відміну від інших периферичних вазодилятаторів, не викликає рефлекторної тахікардії.[3][4] При лікуванні ділтіаземом не зменшується фракція викиду лівого шлуночка та ударний об'єм.[3][4] При тривалому лікуванні дилтіаземом спостерігається достовірне зменшення гіпертрофії лівого шлуночка[3][4] та покращення стану хворих із дилятаційною кардіоміопатією.[5] Дилтіазем також також може зменшувати головний біль судинного генезу і має позитивний лікувальний ефект при мігрені.[6][7] Дилтіазем також має лікувальний ефект, як при пероральному, так і при місцевому застосуванні, при анальних тріщинах.[8] Препарат не впливає на ліпідний спектр крові, рівень глюкози та сечової кислоти в крові в крові та чутливість до інсуліну.[3] Згідно із даними клінічних досліджень, при застосуванні дилтіазему у хворих із нестабільною стенокардією спостерігається протизапальна дія препарату, що виявляється у зниженні концентрації інтерлейкіну-10 у крові.[5]

ФармакокінетикаРедагувати

Дилтіазем після перорального прийому швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті, але біодоступність препарату складає при пероральному застосуванні лише 40 % у зв'язку з ефектом першого проходження через печінку.[3][4] При внутрішньовенному застосуванні біодоступність препарату складає 100 %. Дилтіазем добре зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація препарату в крові після перорального застосування складає 2—4 години після прийому стандартних таблеток, 5—7 годин після прийому таблеток пролонгованої дії та 6—14 годин після прийому капсул пролонгованої дії. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дилтіазем проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням на першому етапі активних метаболітів, на другому етапі — неактивних метаболітів.[3][4] Виведення дилтіазему з організму двофазне. Препарат виводиться з організму переважно із жовчю, частково виводиться нирками. При внутрішньовенному застосуванні період напіввиведення становить 1—3 години. При пероральному застосуванні при прийомі стандартних таблеток період напіввиведення дилтіазему становить 3—4,5 годин, при прийомі таблеток ретард становить 5—7 годин, при прийомі капсул період напіввиведення зростає до 7,3—14,7 годин. У хворих із порушеннями функції печінки та нирок спостерігається збільшення періоду напіввиведення препарату.

Показання до застосуванняРедагувати

Дилтіазем застосовується у комплексному лікуванні гіпертонічної хвороби, для лікування пароксизмальної надшлуночкової тахікардії (крім синдрому WPW та синдромів із вкороченим сегментом PQ)[5], миготливої аритмії та фібриляції передсердь, синусової тахікардії, передсердної екстрасистолії, стенокардії (у тому числі вазоспастичній та постінфарктній).

Побічна діяРедагувати

При застосуванні дилтіазему найчастішими побічними ефектами є набряки гомілок (2,4 %), головний біль (2,1 %), нудота (1,9 %), головокружіння (1,5 %) та висипання на шкірі (1,3 %). Побічні явища з боку серцево-судинної системи (брадикардія, зниження скоротливої здатності міокарду, AV-блокада, серцева недостатність) спостерігаються рідко, переважно у хворих із порушеннями діяльності серцево-судинної системи, які спостерігалися до застосування препарату.[9] При застосуванні дилтіазему також можуть спостерігатися такі побічні явища:

ПротипоказиРедагувати

Дилтіазем протипоказаний при підвищеній чутливості до похідних бензотіазепіну, гострому інфаркті міокарду із ускладненнями (у тому числі кардіогенному шоці), атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня та синдромі слабості синусового вузла, при синдромі WPW та LGL, брадикардії, вираженій гіпотонії, вагітності та годуванні грудьми. Дилтіазем не застосовується при одночасному прийомі бета-блокаторів, серцевих глікозидів, аміодарону, хінідину та інших блокаторів кальцієвих каналів.[10] Дилтіазем не застосовують у дитячому віці.

Форми випускуРедагувати

Дилтіазем випускається у вигляді таблеток по 0,03; 0,06 і 0,09 г; таблеток та капсул ретард по 0,09; 0,12; 0,18; 0,24 і 0,3 г та порошку у флаконах для ін'єкцій по 0,025 г.[11]

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сучасні аспекти отруєння блокаторами кальцієвих каналів. Архів оригіналу за 2 лютий 2017. Процитовано 29 січень 2017. 
  2. а б в http://www.lvrach.ru/1998/05/4527013 (рос.)
  3. а б в г д е ж http://www.health-ua.org/lekarstva/diltiazem.html
  4. а б в г д е ж http://compendium.com.ua/akt/68/3169/diltiazemum (рос.)
  5. а б в г http://therapia.ua/therapia/2008/10/diltiazem-epokha-renessansa-ili-novyi-vzglyad-na-izvestnyi-opyt Архівовано 2 April 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  6. Kim, KE (1991). Comparative clinical pharmacology of calcium channel blockers. American family physician 43 (2): 583–8. PMID 1990741.  (англ.)
  7. Grossman, Ehud; Messerli, Franz H. (2004). Calcium antagonists. Progress in Cardiovascular Diseases 47 (1): 34–57. PMID 15517514. doi:10.1016/j.pcad.2004.04.006.  (англ.)
  8. Jonas, Marion; Neal, Keith R.; Abercrombie, John F.; Scholefield, John H. (2001). A randomized trial of oral vs. topical diltiazem for chronic anal fissures. Diseases of the Colon & Rectum 44 (8): 1074–8. doi:10.1007/BF02234624.  (англ.)
  9. http://lechenie-gipertonii.info/diltiazem.html (рос.)
  10. http://umed.in.ua/99-0001/99-0001-diltiazem.shtml Архівовано 2 April 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  11. " "Дилтиазем в Справочнике Машковского". [недоступне посилання з липень 2019](рос.)