Дзіндечжень

(Перенаправлено з Дзіньдечжень)

Дзіндечжень (кит. 景德镇, трансліт. Jǐngdézhèn) — міська агломерація на північному сході провінції Цзянсі, Китайська Народна Республіка. Місто має площу 5263 км ², де мешкає бл. 1 530 000 осіб (на кінець 2004 р.)

Панорама сучасного міста

ІсторіяРедагувати

Місто має добре документовану історії, котра налічує більш ніж 2 000 років. Дзіндечжень - уславлене в Китаї та в світі місто як «Порцелянова столиця».Близькість до річки Янцзи зробило місто важливим портом і відомим центром експорту ремісничої і порцелянової продукції в різні країни світу ще в сиву давнину.

Місто виникло в долині між високими горами. Вони і виконували функцію природної фортеці, навіть в середньовіччя місто так і побудувало фортечних мурів. В роки династії Хань місто мало назву Сіньпін 新平, змінило кілька назв протягом династії Тан (Сіньчан 新昌, 621; Чаннань 昌南, 716). Сучасну назву місту було надано імператором Північної Сун Чжень-цзуном (правл. 997-1022), один з періодів правління якого (1004-7) мав девіз Цзін де 景德.

В 19 ст. Дзіндечжень отримав статус окружного центра. По створенню Китайської Народної республіки він став окружним центром. 28 лютого 1982 року Дзіндечжень було включено до переліку двадцяти чотирьох національних, історично значущих і культурних центрів Китаю, що сприяло розвитку місцевої туристичної галузі.

Порцелянова столиця країниРедагувати

 
«Таріль з драконом». Дзіндечжень, династія Цинь, доба імператора Кансі (1662-1722). Художній музей Азії, Сан-Франциско.

Дзіндечженю надзвичайно пощастило на працьовитих мешканців та природні копалини. Неподалік були знайдені глинозем та каолін, головні речовини в рецептурі порцелянової сировини. Вони і обдаровані ремісники стануть головним багатством місцевості, бо приблизно з 1 століття нашої ери тут розпочато виробництво кераміки і, згодом, порцеляни. Удосконалення виробництва і печей приведуть до появи уславленої китайської порцеляни, відомої на всіх континентах. Її швидко оцінили феодали Китаю.

Порцелянові майстерні Дзіндечженя були головними постачальниками китайських імператорів. Це були особливі вази з драконами, котрі мали по п'ять пазурів. Ніхто з громадян в феодальному Китаї не мав права володіти такими вазами.

З китайською порцеляною познайомились португальські мореплавці і вивезли перші великі партії продукції в Західну Європу. Це породило моду на коштовну порцеляну, бо її наділяли магічними властивостями знешкоджувати отрути. Мода на китайську порцеляну роками підтримувалась і секретами її виготовлення, котрий століттями не розголошували. Порцеляну Дзіндечженя караванами везли в арабські країни, а так званим морським Шовковим шляхом в Індію і в Європу. Саме порцеляна Дзіндечженя сформувала уяву західноєвропейців про китайську порцеляну як таку, хоча в Китаї були і працювали й інші керамічні і порцелянові центри.

Умовно порцеляну Дзіндечженя розділяли на:

  • білу
  • блакитну
  • багатоколірну тощо.

Низ таких ваз і посуду не вкривали глазурью. Саме на цих ділянках ставлять марки, які роспізнають знавці-митці і науковці. Вимоги до порцеляни майстерень Дзіндечженя були надзвичайні. Посуд з відхиленнями від стандарту оглядали і розбивали на місті. Археологи розкопали смітники і реставрували розбиті вази. Відтепер в музеях існують як «стандартні», так і нестандартні вази 12-14-18 століть.


Сучасне порцелянове виробництвоРедагувати

В 20 ст. виробництво місцевої кераміки і порцеляни не припинилось. В місті засновано і діє Порцляновий інститут Дзіндечжень ( 景德镇陶瓷学院). Це єдиний заклад вищої освіти у Китаї, який спеціалізується на вивченні поцеляни та вихованні фахівців порцелянового виробництва. Серед випускників виші - відомий кераміст Китаю Джексон Лі.

Окрім порцелянового виробництва, приділяють увагу іншим галузям промисловості. Дзіндечжень - центр виробництва компресорів для холодильників, по випуску гелікоптерів, по видобутку мінеральних копалин тощо.

Місцевий центр сільськогосподарської продукціїРедагувати

Дзіндечжень і навколишні поселення - відомий центр сільськогосподарської продукції провінції Цзянсі. Тут збирають багаті врожаї рису, вирощують коттон, товарне зерно і свиней. Округ Фулян відомий вирощуванням чайних кущів і переробкою чайної сировини. Вирощування чайних кущів в провінції має давню традицію і відоме щонайменше одну тисячу років. Містечко Лепін - місцевий центр вирощування овочів, котрі вивозять також в інші регіони Китаю. Загальна кількість вирощених овочів досягла 620 000 тонн на 2007 рік. Городи містечка і округа Лепін за вказівкою Міністерства сільського господарства Китаю визнано демонстративними ділянками по вирощуванню екологічно чистої продукції.


Адміністративно-теріторіальний поділРедагувати

  • Район Чанцзян (昌江区)
  • Район Чжушань (珠山区)
  • Місто Лепін (乐平市)
  • Повіт Фулян (浮梁县)

ТранспортРедагувати

 
Схема авіаліній, котрі проходять через Дзіндечжень

В 20 ст. зроблено усе можливе для перетворення міста в важливий транспортний вузол краю. Місто пов'язане з сусідніми і віддаленими містами не тільки по воді. На перші місця вийшли залізничні й повітряні сполучення

ВіросповідуванняРедагувати

Туристичні центри містаРедагувати

Міста побратимиРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела і посиланняРедагувати

  • Official site of Jingdezhen Government офіційний сайт уряду Дзіндечжень ( англ. та китайською)
  • Curtis, Julia B., Stephen Little & Mary Ann Rogers, Trade taste and transformation, Jingdezhen porcelain for Japan, 1620-1645, New York, China Institute Gallery, 2006. ISBN 0-9774054-0-0