Дзяди (поема)поетична драма польського поета Адама Міцкевича, один з найбільших творів як польського, так і європейського романтизму. [1] [2] [3]

Сцена з поеми «Дзяди» . — "Учителю, ви не виявили милосердя!"

Історія створенняРедагувати

Поема була написана після провалу Листопадового повстання, події, яка мала величезний вплив на автора. Головний герой драми пише на стіні «Сьогодні Густав помер, сьогодні народився Конрад». Конрад — ім'я з попереднього роману Міцкевича «Конрад Валленрод». Валленрод був героєм, який пожертвував своїм життям і щастям заради батьківщни. Назва драми пов'язана з давнім слов’янським та литовським святом Дзяди, вшануванням пам’яті померлих). Над поемою “Дзяди” Адам Міцкевич працював усе життя, але так і не довершив її. Під час польської політичної кризи 1968 року п'єса була заборонена.

КомпозиціяРедагувати

Драма складається з чотирьох частин, що утворювались у такій послідовності: II, IV, I, III, і додаток до III частини. У поемі Міцкевич змальовує два світи, два ворожі табори: непокірна, прогресивна польська молодь солідарна з революційною Росією і її вороги. Частини I, II і IV зазнали впливу готичної фантастики та поезії Байрона. Частина III написана на десять років пізніше інших і дуже відрізняється від них. Перша частина присвячена слов’янському святу поминання померлих на Дзяди, яке відзначається на території сучасної Білорусі.

Частина II Друга частина поеми має драматичну форму. Основа її сюжету – народний обряд на честь померлих. Автор зазначає: ”Я слухав казки, й пісні про померлих, що повертаються до живих із проханнями або застереженнями, і в усіх дивовижних вигадках можна було помітити моральне призначення і науку" Міцкевич пропонує філософію життя, засновану на народній моралі і на особистих роздумах про кохання і смерть. В поемі литовські селяни викликають привидів, щоб забезпечити їм доступ до раю. Перші привиди - це двоє дітей, які не можуть потрапити в рай, тому що вони ніколи не страждали. Потім з'являється фантом лютого сквайра, якого переслідують птахи. Наступний привид — це привид Зосі, вродливої пастушки. Вона ніколи не відповіла нікому на любов, а любов потрібна для порятунку. Останній привид нагадує Густава, головного героя частини IV. Частина IV У четвертій частині Адам Міцкевич проголошує маніфест про романтичну філософію життя, та розповідає про своє кохання до Марилі Верещаківни. Головний герой драми говорить про свою трагічну молодість. Він зустрів гарну дівчину, в яку закохався. Проте вона вийшла заміж за багатого герцога, і Густав покінчив життя самогубством. Подібна ситуація була в житті поета, та він пробачив кохану. Коли він був у депресії, то написав IV частину «Дзяди», одну з найкрасивіших польських поезій про кохання. Дія поділена на три епізоди — час кохання, час відчаю та час спогадів. Книга показує небезпеку романтичної натури та вплив сентиментальних творів, які не показують реального світу. Густав представлений як власник метафізичних знань. Частина І Перша частина, опублікована після еміграції Міцкевича до Франції, була написана на початку 20-х років, але так і не закінчена. Мала бути зображенням «емоцій людей 19-го століття». Зображені дівчина і хлопець, які відчувають розгубленість і намагаються вибирати між сентиментальною ідеєю кохання, пристосуванням до суспільства та повагою до власної природи. Частина III

 
Пам'ятна дошка на Василіанському монастирі у Вільнюсі, де Міцкевич був ув'язнений між 1823 і 1824 рр.

Ця частина вважається однією з найкращих поезій у польській літературі. Головний герой уже не «романтичний коханець».

Зміст поемиРедагувати

Міцкевич присвятив поему людям, які боролися за свободу Польщі під час повстання 1830-х років, і особливо тим, кого російський цар вигнав до Сибіру. У книзі описана жорстокість царя Олександра та переслідування поляків. Герої драми – переважно в’язні, звинувачені у змові проти російського завойовника. Головного героя звати Конрад. Він поет. У своєму монолозі, відомому як «Велика імпровізація», він говорить з Богом про свої патріотичні почуття та особисте нещастя. Свої поезії він порівнює з творіннями Бога і природи і стверджує, що вони цілком рівні, якщо не кращі. Розчарований, Конрад кличе Бога, звинувачуючи Його в тому, що він дозволив людям страждати — зокрема, йому та полякам під владою трьох іноземних імперій, але все ще хоче, щоб його називали Батьком, йому поклонялися і любили. Молодий поет думає, що Творця спантеличують його слова і що людина знає Його краще за будь-кого з архангелів. Він готовий воювати проти Бога (порівнюючи себе з сатаною, але стверджуючи, що він буде більш складним ворогом, тому що, на відміну від свого попередника, у цій битві він буде використовувати серце, а не розум), щоб покращити долю своєї нації та всього світу. Тим часом ангели і дияволи борються за душу Конрада. Драма повертає надію на польську незалежність і дає опис польського суспільства в таку важку хвилину. Наприклад, впізнаваними словами є: «Наша нація – як лава. На вершині вона тверда і огидна, але її внутрішній вогонь не можна згасити навіть за сто років холоду.»

На сценах театрівРедагувати

У 1901 році в краківському театрі «Мійський» відбулася вистава «Дзяди» у постановці Станіслава Виспянського. Після захоплення Польщі комуністами нова влада не підтримувала виставу "Дзяди" . Після війни до репертуару театрів вистава увійшла в листопаді 1945 року, під час театрального сезону 1945-46 років, у Театрі Мієйського в Ополе.

Через три роки Леон Шиллер розпочав роботу над постановкою «Дзяди» у Варшаві. Прем'єра була запланована на грудень 1948 року, але скасована з політичних причин. Наступна вистава у Польщі відбулась лише після смерті Йосипа Сталіна листопаді 1955 року. Також виставу поставив Міхал Задара 20 лютого 2016 року з 14 годин до 2 години ночі. [4]

ПосиланняРедагувати

  1. G. Olivier, Poema Dziady in Cabinet de Lecture, 26 April 1834.
  2. A. Segalas in Journal des Femmes. Gymnase Litteraire, 14 June 1834.
  3. G. Sand, Goethe - Byron - Mickiewicz in Revue des Deux Mondes, 1 December 1839.
  4. Culture.pl, https://culture.pl/pl/dzielo/wszystkie-czesci-dziadow-w-rezyserii-michala-zadary [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.], 16.02.2016, retrieved May 28, 2020.