Вікіпедія

Дзядик Михайло Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзядик.
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті. (листопад 2018)

Миха́йло Йо́сипович Дзя́дик (нар. 11 березня 1940, с. Тирява Сільна, Сяноцький повіт, нині Польща) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва (мозаїка та вітражі), член Національної спілки художників України (1988)[2]. Основні галузі: станковий та монументальний живопис.

Михайло Дзядик
При народженні Михайло Йосипович Дзядик
Народження 11 березня 1940(1940-03-11) (84 роки)
с. Тирява Сільна
Національність українець
Країна  УРСР
Україна Україна
Навчання Львівська національна академія мистецтв
Діяльність художник
Вплив Михайло Ткаченко
Вплив на Іванна Дзядик, Катерина Борисова[1]
Член Національна спілка художників України
У шлюбі з Олена Охримик

Життєпис ред.

Михайло Дзядик народився 11 березня 1940 року в боківському селі Тирява Сільна, Сяноцький повіт нині Польща.

Михайло Дзядик закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. Івана Труша у 1964 році та Львівский державний інститут прикладного і декоративного мистецтва у 1970 році, де викладачами у нього були такі відомі майстри як Карло Звіринський та Володимир Овсійчук.

У 1966—1994 роках працював монументалістом на Львівському художньо-виробничому комбінаті, де його наставником був український художник Михайло Ткаченко. Викладав живопис на кафі оформлення та ілюстрації книги Української академії друкарства у 1994–1997 роках.

З 1997 року на творчій роботі. У станковому живописі Михайла Дзядика переважають натюрморти, краєвиди, жіночі портрети, у монументальних творах панує виважена стилізація[3].

Особисте життя ред.

Одружений з українською художницею Оленою Охримик. Дочка — українська художниця Іванна Дзядик.

Дочка — українська художниця Наталія Дзядик-Хабіб.

Творчість ред.

Твори Михайла Дзядика зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв імені Богдана Возницького, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Історичному музеї у Сяноку, Всесоюзному виставковому фонді в Москві, також у Німеччині, Канаді, у приватних колекція та різних громадських установах.

  • Монументальне панно «Ліс» (1976, санаторій «Південний», м. Трускавець);
  • «Підгір'я» (1985, полотно, олія, 50×60);[4]
  • «Під Берестечком» (1992);
  • «Бескид» (1992);
  • «Заздрість» (1996);
  • «Застереження» (1997);
  • «Перемишль» (1997);
  • «Натюрморт» (1998);
  • «Демидівка» (1998);
  • Композиція «Покрова» (13 фігур, 2001—2002, Львівський жіночий монастир);
  • Ікона «Ісус Христос» (Каплиця Казанської ікони Божої Матері, с.Пляшева Рівненська область)[5].

Від середини 1960-х років Михайло Дзядик учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки Михайла Дзядика експонувались у Спілці письменників України (1987), Історичному музеї у Сяноку (1991, Польща), Національному музеї у Львові (1992), галереї європейського живопису «Євро-Арт» у Рівному[6].

Примітки ред.

  1. ↑ Виставка живопису Михайла Дзядика та його учнів у Львові[недоступне посилання] «Укрінформ»
  2. ↑ Львівська міська рада. 6-та сесія 2-го скликання УХВАЛА № 388 від 27.06.96 Про надання пільг по платежах в бюджет. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2018.
  3. ↑ У Львівській картинній галереї представили полотна Михайла та Іванни Дзядиків і Катерини Борисової [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.] «День», 7 червня 2014
  4. ↑ Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 5.
  5. ↑ с. Пляшева [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.] Радивилівська районна рада
  6. ↑ Художня виставка Михайла Дзядика відкрилася в галереї європейського живопису «Євро-Арт» «RvNews»

Література ред.

  • Майорчук М. «Показывают художники Западных областей Украины». Декор. искусство СССР. Москва, 1981;
  • Науменко В. «Такий щедрий світ». Вільна Україна. Львів, 18 лютого 1988;
  • Яців Р. «Ностальгія за натхненням». Вільна Україна. Львів, 5 березня 1988;
  • Голубець О. «Львівська кераміка». — Київ: «Наукова думка», 1991.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дзядик_Михайло_Йосипович&oldid=40021335