Дзядик Михайло Йосипович

Миха́йло Йо́сипович Дзя́дик (нар. 11 березня 1940, с. Тирява Сільна, Сяноцький повіт, нині Польща) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва (мозаїка та вітражі), член Національної спілки художників України (1988)[2]. Основні галузі: станковий та монументальний живопис.

Михайло Дзядик
При народженні Михайло Йосипович Дзядик
Народження 11 березня 1940(1940-03-11) (84 роки)
с. Тирява Сільна
Національність українець
Країна  УРСР
Україна Україна
Навчання Львівська національна академія мистецтв
Діяльність художник
Вплив Михайло Ткаченко
Вплив на Іванна Дзядик, Катерина Борисова[1]
Член Національна спілка художників України
У шлюбі з Олена Охримик

Життєпис ред.

Михайло Дзядик народився 11 березня 1940 року в боківському селі Тирява Сільна, Сяноцький повіт нині Польща.

Михайло Дзядик закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. Івана Труша у 1964 році та Львівский державний інститут прикладного і декоративного мистецтва у 1970 році, де викладачами у нього були такі відомі майстри як Карло Звіринський та Володимир Овсійчук.

У 1966—1994 роках працював монументалістом на Львівському художньо-виробничому комбінаті, де його наставником був український художник Михайло Ткаченко. Викладав живопис на кафі оформлення та ілюстрації книги Української академії друкарства у 19941997 роках.

З 1997 року на творчій роботі. У станковому живописі Михайла Дзядика переважають натюрморти, краєвиди, жіночі портрети, у монументальних творах панує виважена стилізація[3].

Особисте життя ред.

Одружений з українською художницею Оленою Охримик. Дочка — українська художниця Іванна Дзядик.

Дочка — українська художниця Наталія Дзядик-Хабіб.

Творчість ред.

Твори Михайла Дзядика зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв імені Богдана Возницького, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Історичному музеї у Сяноку, Всесоюзному виставковому фонді в Москві, також у Німеччині, Канаді, у приватних колекція та різних громадських установах.

  • Монументальне панно «Ліс» (1976, санаторій «Південний», м. Трускавець);
  • «Підгір'я» (1985, полотно, олія, 50×60);[4]
  • «Під Берестечком» (1992);
  • «Бескид» (1992);
  • «Заздрість» (1996);
  • «Застереження» (1997);
  • «Перемишль» (1997);
  • «Натюрморт» (1998);
  • «Демидівка» (1998);
  • Композиція «Покрова» (13 фігур, 2001—2002, Львівський жіночий монастир);
  • Ікона «Ісус Христос» (Каплиця Казанської ікони Божої Матері, с.Пляшева Рівненська область)[5].

Від середини 1960-х років Михайло Дзядик учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки Михайла Дзядика експонувались у Спілці письменників України (1987), Історичному музеї у Сяноку (1991, Польща), Національному музеї у Львові (1992), галереї європейського живопису «Євро-Арт» у Рівному[6].

Примітки ред.

  1. Виставка живопису Михайла Дзядика та його учнів у Львові[недоступне посилання] «Укрінформ»
  2. Львівська міська рада. 6-та сесія 2-го скликання УХВАЛА № 388 від 27.06.96 Про надання пільг по платежах в бюджет. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2018.
  3. У Львівській картинній галереї представили полотна Михайла та Іванни Дзядиків і Катерини Борисової [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.] «День», 7 червня 2014
  4. Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 5.
  5. с. Пляшева [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.] Радивилівська районна рада
  6. Художня виставка Михайла Дзядика відкрилася в галереї європейського живопису «Євро-Арт» «RvNews»

Література ред.

  • Майорчук М. «Показывают художники Западных областей Украины». Декор. искусство СССР. Москва, 1981;
  • Науменко В. «Такий щедрий світ». Вільна Україна. Львів, 18 лютого 1988;
  • Яців Р. «Ностальгія за натхненням». Вільна Україна. Львів, 5 березня 1988;
  • Голубець О. «Львівська кераміка». — Київ: «Наукова думка», 1991.

Посилання ред.