Дзюба Іван Михайлович (пілот)
Іва́н Миха́йлович Дзю́ба (нар. 1 травня 1918 — 12 жовтня 1995) — радянський льотчик-винищувач часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1942).
| Іван Михайлович Дзюба | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
1 травня 1918 Огульці, УНР | ||||||||
| Смерть |
12 жовтня 1995 (77 років) Щолково-3d, Щолково, Московська область, Росія | ||||||||
| Поховання | Леоніха | ||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | ||||||||
| Рід військ |
 винищувальна авіація | ||||||||
| Роки служби | 1938—1972 | ||||||||
| Звання |
 Полковник авіації | ||||||||
| Формування | 12-й винищувальний авіаційний полк | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Життєпис ред.
Народився 1 травня 1918 року в селі Огульцях, УНР, нині Валківський район Харківської області, в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1941 року.
Закінчив 7 класів школи, школу ФЗУ. Працював слюсарем на Харківському паровозоремонтному заводі.
До лав РСЧА призваний у 1938 році. Закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів.
Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Калінінському, Північно-Західному, Волховському, Сталінградському і Степовому фронтах. Пройшов бойовий шлях від командира авіаційної ланки до інспектора з техніки пілотування авіаційного корпусу.
Командир ескадрильї 12-го винищувального авіаційного полку 57-ї винищувальної авіаційної дивізії 11-ї армії Північно-Західного фронту майор І. М. Дзюба здійснив 238 бойових вильотів. У 25 повітряних боях збив особисто 9 й у складі групи 12 літаків супротивника.
З липня 1943 року — старший льотчик-випробувач 3-го відділу 1-го Управління ГК НДІ ВПС СРСР. Одним із перших освоїв техніку пілотування реактивних літаків. Всього освоїв 117 типів і модифікацій літаків.
З січня 1960 року — інструктор з льотної підготовки Центру підготовки космонавтів СРСР. Серед його учнів були троє перших радянських космонавтів: Ю. О. Гагарін, Г. С. Титов, А. Г. Ніколаєв.
У 1972 році полковник І. М. Дзюба пішов у відставку. З 1974 року працював при Головному штабі ВПС СРСР.
Мешкав у селищі Чкаловський (нині в межі міста Щолково) Московської області, де й помер 12 жовтня 1995 року. Похований на цвинтарі села Леоніха Щолковського району Московської області.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й виявлені при цьому мужність і героїзм, майору Дзюбі Івану Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 601)[1].
Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (21.12.1941, 5.02.1947), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (5.06.1945) ступенів, Червоної Зірки (3.11.1953), медалями.
5 липня 1961 року присвоєне почесне звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР».
Пам'ять ред.
В селищі Чкаловський, на будинку, в якому мешкав І. М. Дзюба, встановлено меморіальну дошку.
Примітки ред.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 21 июля 1942 года [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 23 июля (№ 28 (187)). — С. 1.
Література ред.
- Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах. — Харьков: (рос.) Прапор, 1974, стор. 166—167.
Посилання ред.
- Дзюба Іван Михайлович (пілот). // Сайт «Герои страны» (рос.).