Відкрити головне меню

Рева́з Миха́йлович Дзодзуашві́лі (рос. Реваз Михайлович Дзодзуашвили, груз. რევაზ მიხეილის ძე ძოძუაშვილი, нар. 15 квітня 1945, Кутаїсі) — колишній радянський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — радянський та грузинський футбольний тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1972).

Ф
Реваз Дзодзуашвілі
Revaz Dzodzuashvili c1970.jpg
Особові дані
Повне ім'я Реваз Михайлович Дзодзуашвілі
Народження 15 квітня 1945(1945-04-15) (74 роки)
  Кутаїсі, СРСР
Зріст 175 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Georgia official.svg Грузія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1963–1964 СРСР «Торпедо» (Кутаїсі)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1965 СРСР «Динамо» (Сухумі)  ? (?)
1966–1967 СРСР «Торпедо» (Кутаїсі) 67 (1)
1968–1976 СРСР «Динамо» (Тбілісі) 234 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1969–1974 СРСР СРСР 49 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1976 СРСР СКА (Тбілісі)
1977 СРСР «Локомотив» (Самтредія)
1978 СРСР «Торпедо» (Кутаїсі)
1979 СРСР «Колхеті» (Поті)
1988–1989 СРСР «Торпедо» (Кутаїсі)
1991–1993 Грузія «Динамо» (Тбілісі)
1993–1995 Грузія «Металург» (Руставі)
1995 Україна «Темп» (Шепетівка)
1998–1999 Латвія Латвія
1999–2000 Грузія «Локомотив» (Тбілісі)
2000–2001 Грузія Грузія
2001–2002 Грузія «Торпедо» (Кутаїсі)
2002 Росія «Уралан»
2003 Росія «Аланія»
2005 Росія «Динамо» (Махачкала)
2007 Грузія «Олімпі» (Руставі)
2007–2008 Казахстан «Шахтар» (Караганда)
2010–2011 Азербайджан «Туран»
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Більшу частину кар'єри провів у «Динамо» (Тбілісі), з яким ставав фіналістом кубка СРСР та чотири рази бронзовим призером чемпіонату, а у складі національної збірної СРСР 1972 року ставав віце-чемпіоном Європи та бронзовим призером Олімпійських ігор. Як тренер відомий тим, що вигравав чемпіонат Грузії у складі трьох різних клубів, а 1994 року визнавався найкращим тренером Грузії.

Зміст

БіографіяРедагувати

Кар'єра гравцяРедагувати

Вихованець футбольної школи «Торпедо» (Кутаїсі). У дев'ятому класі (1962) виступав за команду «Імереті».

Вперше в «Динамо» (Тбілісі) Дзодзуашвілі запросили 1963 року. Грав у дублі на позиції нападника, проте в основу пробитися не зміг і повернувся в кутаїське «Торпедо», звідки в 1965 пробував перейти в одеський «Чорноморець», який лише вийшов у вищий дивізіон. Одеському клубу футболіст не підійшов і продовжив кар'єру в складі «Динамо» (Сухумі), де грав у середній лінії.

В цей час «Торпедо» (Кутаїсі) очолив Всеволод Блінков, який почав будувати нову команду. У пошуках захисника звернувся до тренера кутаїсців Георгія Грамматікопуло, і той рекомендував юного футболіста.

В команді Блинкова Дзодзуашвілі грав уже на позиції центрального захисника, потім на правому фланзі, щоб використовувати швидкість та напористість гравця. Однак сам Блінков незабаром поїхав з Кутаїсі.

1968 року футболіста знову запрошують у Тбілісі, тепер уже на місце в основі під керівництвм В'ячеслава Соловйова. У «Динамо», а потім і в збірній, Реваз здобув славу вправного персональщика, що вміє закрити будь-якого форварда.

Більшість часу, проведеного у складі тбіліського «Динамо», був основним гравцем команди. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Динамо» (Тбілісі) у 1976 році, оскільки вирішив, що не може продовжувати виступи на колишньому високому рівні. . Всього у чемпіонатах СРСР (вища ліга) провів 301 матч, забив 5 голів.

Виступи за збірнуРедагувати

20 лютого 1969 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної Колумбії, яка завершилась перемогою європейців 3:1.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, чемпіонату Європи 1972 року у Бельгії, де разом з командою здобув «срібло» та Олімпійських ігор 1972 року, де став бронзовим медалістом.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 49 матчів.

Кар'єра тренераРедагувати

У 1976 почав тренерську кар'єру, взяв СКА (Тбілісі), з якою виграв чемпіонат закавказького військового округу.

В 19901992 роках працював тренером в «Динамо» (Тбілісі): перші два роки як помічник Кіпіані, в 1992 — як головний тренер. В 19931995 керував «Металургом» з Руставі.

Наприкінці сезону 1994/95 в «пожежному порядку» очолив український «Темп» (Шепетівка), де президентом був грузин Джумбер Нішніанідзе. Разом з собою в команду взяв 8 футболістів, проте врятувати команду від вильоту не вдалося. Дзодзуашвілі повернувся до Грузії і ще сезон відпрацював у Руставі.

У 1997 як консультант запрошений в «Сконто», оскільки у ризькій команді почали грати грузинські футболісти. Одночасно виконував обов'язки тренера-селекціонера.

Також з лютого по жовтень 1997 — помічник головного тренера збірної Грузії. У жовтні 1997 року уклав контракт з федерацією футболу Латвії за принципом «2+2» і став головним тренером збірної Латвії[1].

У серпні 1999 року прийняв запрошення президента клубу з Саудівської Аравії «Аль-Іттіхад» (Джидда) Ахмеда Махсуда[2]. Через 4 місяці самостійно пішов з команди, оскільки так і не зумів освоїться в країні.

У грудні 1999 року разом з Кіпіані призначений головним тренером збірної Грузії[3]. Разом з цим з 2000 року — головний тренер «Локомотива» (Тбілісі). При новому тренері команда достатньо успішно виступала у внутрішній першості — йшла на першому місці в сезоні 2000/01. У січні 2001 Дзодзуашвілі прийняв запрошення «Торпедо» (Кутаїсі) і залишив «Локомотив»[4]. У травні 2002 року, перед фіналом Кубка Грузії проти «Локомотива», Дзодзуашвілі, покинув «Торпедо»[5].

Влітку 2002 призначений радником президента Калмикії по спорту, а з 26 серпня — головний тренер елістінского «Уралана» (при цьому не мав контракту). Він допоміг команді залишитися у вищій лізі, але сам залишатися в команді не захотів. У грудні 2002 року підписав контракт з «Аланією» за схемою «2+1»[6]. У червні 2003 року, після матчу з «Торпедо-Металургом» (програний з рахунком 1:3), подав у відставку. Основною причиною послужили розбіжності з керівництвом клубу[7].

У березні 2004 року став радником у президента литовського «Каунаса» Володимира Романова. З серпня 2004 року — помічник Леоніда Назаренка в селекційних питаннях в «Динамо» (Махачкала)[8], а через тиждень — призначений головним тренером клубу з Дагестану[9]. За підсумками сезону команда посіла 11-е місце в першому дивізіоні, а контракт з Дзодзуашвілі продовжувати не стали[10].

З квітня 2005 знову в Латвії — віце-президент «Сконто», радник президента федерації футболу Латвії Гунтіса Індріксона.

З другого кола сезону 2005/06 — головний тренер «Торпедо» (Кутаїсі). З грудня 2006 року — головний тренер «Олімпі» (Руставі) (контракт на 2,5 року). При ньому команда у другому колі не програла жодного матчу і в підсумку вперше в історії завоювала «золото». Однак продовжувати контракт з тренером керівництво клубу відмовилося.

З серпня 2007 по травень 2008 — головний тренер «Шахтаря» (Караганда)[11].

З другої половини 2010 року по 2011 року — головний тренер азербайджанського «Турана».

ДосягненняРедагувати

Як гравцяРедагувати

Як тренераРедагувати

  • Чемпіон Грузії: 1992 («Динамо» Тб), 2002 («Торпедо» Кт), 2007 («Олімпі»)
  • Найкращий тренер Грузії: 1994 (лауреат премії А.Жорданія).

Сім'яРедагувати

Одружений. Дружина Дзодзуашвілі доводиться тіткою дружині Володимира Гуцаева[12].

Син Михайло — агент ФІФА, сприяв переходу грузинських футболістів у провідні клуби Росії.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати