Жюлія Дюкурно
Жюлія Дюкурно́ (фр. Julia Ducournau; нар. 18 листопада 1983, Париж, Франція) — французька кінорежисерка та сценаристка. Лауреатка та номінантка численних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород, зокрема «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю за створення боді-горору «Титан» 
.
| Жюлія Дюкурно | |
|---|---|
 На Каннському кінофестивалі, травень 2021 року | |
| Дата народження | 18 листопада 1983[1][2] (41 рік)  |
| Місце народження | XII округ Парижа, Париж[3] |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка |
| Alma mater | La femis, ліцей Генріха IV і Університет Сорбонна |
| Роки активності | 2011—наш час |
| Член у | Collectif 50/50d[4] |
| IMDb | ID 4469445 |
| Нагороди та премії | |
 Жюлія Дюкурно у Вікісховищі | |
Біографія
ред.2011 року закінчила сценарне відділення вищої державної кіношколи Франції La Fémis. Її дебютна короткометражна робота «Джуніор» з Геренс Марильє в головній ролі принесла Дюкурно приз «Мала золота рейка» (фр. Petit Rail d'Or) за найкращий короткометражний фільм на 64-му Каннському МКФ.[5]
Повнометражний режисерський дебют Дюкурно — горор «Сире» — був представлений на Міжнародному тижні критики в рамках 69-го Каннського кінофестивалю 2016 року і завоював почесну Приз ФІПРЕССІ[6], а також низку інших кінонагород на престижних кінофорумах[7][8][9][10][11].
У 2021 році другий повнометражний фільм Дюкурно «Титан» купила компанія Neon[12]. За «Титан» Дюкурно отримала головний приз «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 2021 року, де відбулася його світова прем'єра. Нагороду випадково вручив Дюкурно на початку церемонії нагородження голова журі Спайк Лі, хоча вона мала стати фінальною нагородою вечора[13].
У 2025 році в основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю відбулась прем'єра третього фільму Дюкурно «Альфа», сприйнятого критиками різко поляризовано.
Фільмографія
ред.| Рік | Назва (укр.) | Назва (ориг.) | Режисерка | Сценаристка | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2011 | к/м | Джуніор | Junior | Так | Так |
| 2012 | т/ф | Їстівно | Mange | Так | Так |
| 2015 | ф | Ні на небесах, ні на землі | Ni le ciel ni la terre | Ні | Так |
| 2016 | ф | Сире | Grave | Так | Так |
| ф | Порахуй свої рани[fr] | Compte tes blessures | Ні | Так | |
| 2021 | т/с | Дім з прислугою | Servant | 2 епізоди | Ні |
| ф | Титан | Titane | Так | Так | |
| 2024 | т/с | Новий образ | The New Look | 2 епізоди | Ні |
| 2025 | ф | Альфа | Alpha | Так | Так |
Визнання
ред.
Нагороди та номінації Жулії Дюкурно [14]| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2011 | Мала золота рейка за найкращий короткометражний фільм | Джуніор | Перемога |
| Приз Discovery | Номінація | ||
| 2016 | Приз Тижня критиків | Сире | Номінація |
| Золота камера за найкращий дебютний фільм | Номінація | ||
| Приз ФІПРЕССІ (Тиждень критиків) | Перемога | ||
| Queer Palm | Номінація | ||
| Кінофестиваль «Остін Фантастик Фест» | |||
| 2016 | Найкращий режисер | Сире | Перемога |
| 2016 | Приз глядачів | Номінація | |
| Гентський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2016 | Нагорода Explore Zone Trail | Сире | Перемога |
| Лондонський кінофестиваль | |||
| 2016 | Сазерленд Трофі за найкращий перший фільм | Сире | Перемога |
| Кінофестиваль «Monster Fest» | |||
| 2016 | Премія Золотий монстр за найкращий художній фільм | Сире | Перемога |
| Каталонський міжнародний кінофестиваль в Сіджасі | |||
| 2016 | Приз за найкраще режисерське одкровення | Сире | Перемога |
| Приз журі за найкращий художній повнометражний фільм | Перемога | ||
| Приз Срібло Мельєса за найкращий художній повнометражний європейський фільм | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Торонто | |||
| 2016 | Премія «Вибір глядачів» | Сире | Номінація |
| Асоціація кінокритиків Чикаго | |||
| 2017 | Найкращий багатонадійний режисер | Сире | Номінація |
| Міжнародна онлайн-кінопремія | |||
| 2017 | Найкращий фільм не-англійською мовою (Франція) | Сире | Перемога |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Міжнародний кінофестиваль в Палм-Спрінгс | |||
| 2017 | Нагорода Directors to Watch | Сире | Перемога |
| Премія кінокритиків Сіетла | |||
| 2017 | Найкращий фільм іноземною мовою | Сире | Перемога |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 2017 | Найкращий дебютний фільм | Сире | Перемога |
| Премія «Магрітт» | |||
| 2018 | Найкращий фільм спільного виробництва | Сире | Перемога |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2018 | Найкращий дебютний фільм | Сире | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 2018 | Найкращий дебютний фільм | Сире | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
Примітки
ред.- ↑ Blanc J. AlloCiné — 1993.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?mots=Julia+Ducournau&nom_acteur=DUCOURNAU%20Julia&ident=127655&debut=0&record=0&from=ok
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ Julia Ducournau. La Fémis. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Maren Ade's 'Toni Erdmann' Wins the Critics Prize in Cannes (Пресреліз). FIPRESCI, the International Federation of Film Critics. 22 травня 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ 60th BFI London Film Festival announces 2016 awards winners (Пресреліз). BFI. 17 жовтня 2016. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Debruge, Peter (3 січня 2017). 10 Directors to Watch: Julia Ducournau Reveals ‘Raw’ Side of French Cinema. Variety. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Brown, Todd (12 січня 2017). RAW: Watch The Hypnotic And Grotesque Red Band Trailer For Julia Ducournau's Acclaimed Debut. Screen Anarchy. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Red Band Trailer Revealed For Julia Ducournau’s Directorial Debut RAW. Horror Cult Films. 13 січня 2017. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 14 січня 2017.
- ↑ Berger, Laura (16 січня 2017). A Vegetarian Transforms into a Cannibal in Julia Ducournau’s “Raw”. Women and Hollywood. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Rubin, Rebecca (10 вересня 2019). Neon Nabs ‘Titane,’ Follow-Up Feature From ‘Raw’ Director Julia Ducournau. Variety (амер.). Процитовано 22 березня 2023.
- ↑ Nast, Condé (17 липня 2021). Julia Ducournau Becomes the Second Female Director Ever to Win the Palme d’Or. Vogue (амер.). Процитовано 22 березня 2023.
- ↑ Нагороди та номінації Жулії Дюкурно на сайті IMDb (англ.)
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття про французького кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |