Джуліо Тононі — нейробіолог і психіатр, який займає кафедру Девіда П. Вайта з медицини сну, а також кафедру вивчення свідомості в Університеті Вісконсіна. Найбільше він відомий завдяки своїй Теорії інтегрованої інформації (ТІІ), яку він запропонував у 2004 році[1]; для її позначення використовується символ Φ (фі)[2][3].

Джуліо Тононі
італ. Giulio Tononi
Народився 1960 рік
Тренто, Італія
Країна  Італія
Діяльність психіатр, нейронауковець, викладач університету
Alma mater Школа перспективних досліджень імені Святої Анниd
Галузь психологія
Заклад Університет Вісконсин-Медісон
Батько Giorgio Tononid
Брати, сестри Massimo Tononid
Нагороди

CMNS: Джуліо Тононі у Вікісховищі

Біографія ред.

Тононі народився в Тренто, Італія, здобув ступінь доктора психіатрії та доктора філософії з нейробіології в школі перспективних досліджень імені Святої Анни[en] в Пізі, Італія.

Він є визнаним фахівцем по сну, зокрема по генетиці та етіології сну[4][5][6][7][8][9][10]. Тононі разом з іншими дослідниками започаткували декілька додаткових підходів до вивчення сну:

  • геноміку
  • протеоміку
  • моделі фруктових мух
  • моделі гризунів, що використовують об'єднані/локальні записи потенційного поля поведінки тварин
  • вольтамперометрія та мікроскопія наживо (in vivo)
  • записи ЕЕГ високої щільності та транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС) у людей
  • масштабовані комп'ютерні моделі сну та пробудження

Наслідком цих досліджень стала вичерпна гіпотеза щодо функції сну (запропонована разом з дослідником сну К'ярою Чиреллі) — гіпотеза синаптичного гомеостазу. Згідно з нею, неспання призводить до загального збільшення синаптичної сили, і сон є необхідним для відновлення синаптичного гомеостазу. Ця гіпотеза важлива для розуміння наслідків недосипання та для розробки нових діагностичних та терапевтичних підходів до розладів сну та нервово-психічних розладів[11].

Тононі є лідером у галузі досліджень свідомості[12] і є співавтором книги на цю тему з лауреатом Нобелівської премії Джеральдом Едельманом[13][14].

Також він розробив теорію інтегрованої інформації[en] (ТІІ) — наукову теорію про те, що таке свідомість, як її можна виміряти, як вона співвідноситься зі станами мозку і чому свідомість згасає, коли ми впадаємо в сон без сновидінь, і повертається, коли ми мріємо. Теорія перевіряється за допомогою нейровізуалізації, транскраніальної магнітної стимуляції (TMS) та комп'ютерних моделей[15]. Його колега Крістоф Кох[en] описав його роботу, як «єдину справді перспективну фундаментальну теорію свідомості»[16]. Макс Теґмарк охарактеризував її, як «найточнішу на сьогодні теорію свідомості»[17].

Праці ред.

  • Massimini, M.; Tononi, G. (2018). Sizing up Consciousness: Towards an Objective Measure of the Capacity for Experience. Oxford University Press.
  • Tononi, G. (2012). PHI: A Voyage from the Brain to the Soul. Pantheon Books. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 11 грудня 2020.
  • Laureys, S.; Tononi, G. (2009). The Neurology of Consciousness: Cognitive Neuroscience and Neuropathology. Academic Press.
  • Tononi, G. (2003). Galileo e il fotodiodo. Laterza (Bari).
  • Edelman, G.M.; Tononi, G. (2000). A Universe of Consciousness: How Matter Becomes Imagination[en]. Basic Books.
  • Sporns, O.; Tononi, G. (1994). Selectionism and the Brain. Academic Press.

Примітки ред.

  1. Tononi, Giulio (2 листопада 2004). An information integration theory of consciousness. BMC Neuroscience. Т. 5, № 1. с. 42. doi:10.1186/1471-2202-5-42. ISSN 1471-2202. PMC 543470. PMID 15522121. Процитовано 18 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. Oizumi, Masafumi; Albantakis, Larissa; Tononi, Giulio (8 травня 2014). From the Phenomenology to the Mechanisms of Consciousness: Integrated Information Theory 3.0. PLoS Comput Biol. 10 (5): e1003588. Bibcode:2014PLSCB..10E3588O. doi:10.1371/journal.pcbi.1003588. PMC 4014402. PMID 24811198.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. Integrated information theory - Scholarpedia. www.scholarpedia.org. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 23 листопада 2015.
  4. Hard lessons, sound sleep. New Scientist. June 2004. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 15 травня 2008.
  5. Memory formation: The big sleep. The Economist. April 2008. Процитовано 15 травня 2008.
  6. Sarah Graham (April 2005). Slumbering Fruit Flies Shed Light on Genetics of Sleep Needs. SciAm.com (Scientific American). Процитовано 14 травня 2008.
  7. Carl Zimmer (November 2005). Down for the Count. New York Times. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 14 травня 2008.
  8. Henry Fountain (January 2008). Study Gives Key Role to Sleep in Helping Brain Learn Anew. New York Times. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 14 травня 2008.
  9. Scientists Find Brain Areas Affected By Lack Of Sleep. ScienceDaily. November 2003. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 14 травня 2008.
  10. John Fauber (May 2007). Turning back brain's clock?: UW sleep study could have implications for disorders. Milwaukee Journal Sentinel. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 15 травня 2008.
  11. Giulio Tononi. Machines Like Us. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 27 квітня 2012.
  12. Carl Zimmer (20 вересня 2010). Sizing Up Consciousness by Its Bits. New York Times. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 20 вересня 2010.
  13. Gerald Edelman; Giulio Tononi (June 2000). Consciousness: How Matter Becomes Imagination (book). Allen Lane.
  14. Steven Poole (June 2000). Mind games: Gerald Edelman and Giulio Tononi dodge the question of free will in Consciousness. Guardian Unlimited. Процитовано 14 травня 2008.
  15. Tononi, Giulio (2008). Consciousness as Integrated Information: A Provisional Manifesto. The Biological Bulletin. 215 (3): 216—242. doi:10.2307/25470707. JSTOR 25470707. PMID 19098144.
  16. Zimmer, Carl (20 вересня 2010). Sizing Up Consciousness by Its Bits. New York Times. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 22 вересня 2010.
  17. Макс Теґмарк. Життя 3.0. Доба штучного інтелекту. — К.: Наш Формат, 2019. С. 363.

Джерела ред.