Вікіпедія

Джуліо Тононі

Джуліо Тононі — нейробіолог і психіатр, який займає кафедру Девіда П. Вайта з медицини сну, а також кафедру вивчення свідомості в Університеті Вісконсіна. Найбільше він відомий завдяки своїй Теорії інтегрованої інформації (ТІІ), яку він запропонував у 2004 році[1]; для її позначення використовується символ Φ (фі)[2][3].

Джуліо Тононі
італ. Giulio Tononi
Народився 1960 рік
Тренто, Італія
Країна  Італія
Діяльність психіатр, нейронауковець, викладач університету
Alma mater Школа перспективних досліджень імені Святої Анниd
Галузь психологія
Заклад Університет Вісконсин-Медісон
Батько Giorgio Tononid
Брати, сестри Massimo Tononid
Нагороди
CMNS: Джуліо Тононі у Вікісховищі

Біографія ред.

Тононі народився в Тренто, Італія, здобув ступінь доктора психіатрії та доктора філософії з нейробіології в школі перспективних досліджень імені Святої Анни[en] в Пізі, Італія.

Він є визнаним фахівцем по сну, зокрема по генетиці та етіології сну[4][5][6][7][8][9][10]. Тононі разом з іншими дослідниками започаткували декілька додаткових підходів до вивчення сну:

  • геноміку
  • протеоміку
  • моделі фруктових мух
  • моделі гризунів, що використовують об'єднані/локальні записи потенційного поля поведінки тварин
  • вольтамперометрія та мікроскопія наживо (in vivo)
  • записи ЕЕГ високої щільності та транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС) у людей
  • масштабовані комп'ютерні моделі сну та пробудження

Наслідком цих досліджень стала вичерпна гіпотеза щодо функції сну (запропонована разом з дослідником сну К'ярою Чиреллі) — гіпотеза синаптичного гомеостазу. Згідно з нею, неспання призводить до загального збільшення синаптичної сили, і сон є необхідним для відновлення синаптичного гомеостазу. Ця гіпотеза важлива для розуміння наслідків недосипання та для розробки нових діагностичних та терапевтичних підходів до розладів сну та нервово-психічних розладів[11].

Тононі є лідером у галузі досліджень свідомості[12] і є співавтором книги на цю тему з лауреатом Нобелівської премії Джеральдом Едельманом[13][14].

Також він розробив теорію інтегрованої інформації[en] (ТІІ) — наукову теорію про те, що таке свідомість, як її можна виміряти, як вона співвідноситься зі станами мозку і чому свідомість згасає, коли ми впадаємо в сон без сновидінь, і повертається, коли ми мріємо. Теорія перевіряється за допомогою нейровізуалізації, транскраніальної магнітної стимуляції (TMS) та комп'ютерних моделей[15]. Його колега Крістоф Кох[en] описав його роботу, як «єдину справді перспективну фундаментальну теорію свідомості»[16]. Макс Теґмарк охарактеризував її, як «найточнішу на сьогодні теорію свідомості»[17].

Праці ред.

  • Massimini, M.; Tononi, G. (2018). Sizing up Consciousness: Towards an Objective Measure of the Capacity for Experience. Oxford University Press.
  • Tononi, G. (2012). PHI: A Voyage from the Brain to the Soul. Pantheon Books. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 11 грудня 2020.
  • Laureys, S.; Tononi, G. (2009). The Neurology of Consciousness: Cognitive Neuroscience and Neuropathology. Academic Press.
  • Tononi, G. (2003). Galileo e il fotodiodo. Laterza (Bari).
  • Edelman, G.M.; Tononi, G. (2000). A Universe of Consciousness: How Matter Becomes Imagination[en]. Basic Books.
  • Sporns, O.; Tononi, G. (1994). Selectionism and the Brain. Academic Press.

Примітки ред.

  1. ↑ Tononi, Giulio (2 листопада 2004). An information integration theory of consciousness. BMC Neuroscience. Т. 5, № 1. с. 42. doi:10.1186/1471-2202-5-42. ISSN 1471-2202. PMC 543470. PMID 15522121. Процитовано 18 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ Oizumi, Masafumi; Albantakis, Larissa; Tononi, Giulio (8 травня 2014). From the Phenomenology to the Mechanisms of Consciousness: Integrated Information Theory 3.0. PLoS Comput Biol. 10 (5): e1003588. Bibcode:2014PLSCB..10E3588O. doi:10.1371/journal.pcbi.1003588. PMC 4014402. PMID 24811198.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ Integrated information theory - Scholarpedia. www.scholarpedia.org. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 23 листопада 2015.
  4. ↑ Hard lessons, sound sleep. New Scientist. June 2004. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 15 травня 2008.
  5. ↑ Memory formation: The big sleep. The Economist. April 2008. Процитовано 15 травня 2008.
  6. ↑ Sarah Graham (April 2005). Slumbering Fruit Flies Shed Light on Genetics of Sleep Needs. SciAm.com (Scientific American). Процитовано 14 травня 2008.
  7. ↑ Carl Zimmer (November 2005). Down for the Count. New York Times. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 14 травня 2008.
  8. ↑ Henry Fountain (January 2008). Study Gives Key Role to Sleep in Helping Brain Learn Anew. New York Times. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 14 травня 2008.
  9. ↑ Scientists Find Brain Areas Affected By Lack Of Sleep. ScienceDaily. November 2003. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 14 травня 2008.
  10. ↑ John Fauber (May 2007). Turning back brain's clock?: UW sleep study could have implications for disorders. Milwaukee Journal Sentinel. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 15 травня 2008.
  11. ↑ Giulio Tononi. Machines Like Us. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 27 квітня 2012.
  12. ↑ Carl Zimmer (20 вересня 2010). Sizing Up Consciousness by Its Bits. New York Times. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 20 вересня 2010.
  13. ↑ Gerald Edelman; Giulio Tononi (June 2000). Consciousness: How Matter Becomes Imagination (book). Allen Lane.
  14. ↑ Steven Poole (June 2000). Mind games: Gerald Edelman and Giulio Tononi dodge the question of free will in Consciousness. Guardian Unlimited. Процитовано 14 травня 2008.
  15. ↑ Tononi, Giulio (2008). Consciousness as Integrated Information: A Provisional Manifesto. The Biological Bulletin. 215 (3): 216—242. doi:10.2307/25470707. JSTOR 25470707. PMID 19098144.
  16. ↑ Zimmer, Carl (20 вересня 2010). Sizing Up Consciousness by Its Bits. New York Times. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 22 вересня 2010.
  17. ↑ Макс Теґмарк. Життя 3.0. Доба штучного інтелекту. — К.: Наш Формат, 2019. С. 363.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джуліо_Тононі&oldid=39964051