Джузеппе Брусколотті
Джузеппе Брусколотті (італ. Giuseppe Bruscolotti, нар. 1 червня 1951, Сассано) — італійський футболіст, що грав на позиції правого захисника.
 | ||||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 1 червня 1951 (72 роки) | |||||||||||||
| Сассано, Італія | ||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||
| Вага | 79 кг | |||||||||||||
| Громадянство |  Італія
| |||||||||||||
| Позиція | правий захисник | |||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||
| 1965-1970 | «Поллезе»
| |||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
Майже всю кар'єру відіграв за «Наполі», у складі якого — чемпіон Італії, дворазовий володар Кубка Італії. Довгий час утримував рекорд за кількістю матчів, проведених у формі неаполітанської команди. Був відомий за прізвиськом Залізний стовб (італ. Pal'e fierro) через фізичну силу і непоступливість у боротьбі[1].
Ігрова кар'єра ред.
Народився 1 червня 1951 року в місті Сассано. Вихованець футбольної школи клубу «Поллезе».
У дорослому футболі дебютував 1970 року виступами за команду «Сорренто», де швидко отримав місце в основному складі і у першому ж сезоні допоміг третьоліговій команді пробитися до Серії B. Наступного сезону був вже ключовим гравцем захисту команди.
«Сорренто» в сезоні 1971/72 не зумів закріпитися у другому дивізіоні італійського чемпіонату і знову понизився в класі, проте молодого захисника помітили представники клубів Серії A, і влітку 1972 року він уклав контракт з «Наполі».
У неаполітанському клубі відразу став основною опцією тренерського штабу на правому фланзі захисту, відігравши за «Наполі» наступні шістнадцять сезонів. На момент завершення ігрової кар'єри у 1988 році мав в активі 511 матчів за неаполітанську команду в усіх турнірах, що протягом 30 років було клубним рекордом, доки у 2018 його не перевершив словацький півзахисник Марек Гамшик.
Протягом 1978—1984 років був капітаном «Наполі», передавши згодом капітанську пов'язку зірковому нападнику Дієго Марадоні[2].
Найбільшого турнірного успіху досяг у своєму останньому у кар'єрі повноцінному сезоні 1986/87, в якому допоміг «Наполі» здобути перший в історії титул чемпіонів Італії. Того ж року здобув й Кубок країни, який став для нього другим у кар'єрі, попереднього разу «Наполі» здобував цій трофей у розіграші 1975/76.
Статистика виступів ред.
Статистика клубних виступів ред.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 1970–71 | «Сорренто» |
C | 24 | 1 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 24 | 1 |
| 1971–72 | B | 36 | 0 | КІ | ? | ? | - | - | - | - | - | - | 36+ | 0 | |
| Усього за «Сорренто» | 60 | 1 | ? | ? | - | - | - | - | 60+ | 1+ | |||||
| 1972–73 | «Наполі» |
A | 28 | 0 | КІ | 10 | 0 | - | - | - | - | - | - | 38 | 0 |
| 1973–74 | A | 27 | 1 | КІ | 3 | 0 | - | - | - | - | - | - | 30 | 1 | |
| 1974–75 | A | 27 | 2 | КІ | 4 | 0 | КУЄФА | 4 | 0 | - | - | - | 35 | 2 | |
| 1975–76 | A | 20 | 0 | КІ | 8 | 0 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 30 | 0 | |
| 1976–77 | A | 28 | 0 | КІ | 4 | 0 | КВК | 7 | 1 | КАІЛ | 2 | 1 | 41 | 2 | |
| 1977–78 | A | 29 | 1 | КІ | 11 | 0 | - | - | - | - | - | 40 | 1 | ||
| 1978–79 | A | 24 | 1 | КІ | 5 | 0 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 31 | 1 | |
| 1979–80 | A | 22 | 0 | КІ | 3 | 0 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 27 | 0 | |
| 1980–81 | A | 30 | 0 | КІ | 4 | 0 | - | - | - | - | - | - | 34 | 0 | |
| 1981–82 | A | 26 | 2 | КІ | 6 | 0 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 34 | 2 | |
| 1982–83 | A | 17 | 0 | КІ | 8 | 0 | КУЄФА | 4 | 0 | - | - | - | 29 | 0 | |
| 1983–84 | A | 25 | 2 | КІ | 5 | 0 | - | - | - | - | - | - | 30 | 2 | |
| 1984–85 | A | 27 | 0 | КІ | 7 | 0 | - | - | - | - | - | - | 34 | 0 | |
| 1985–86 | A | 25 | 0 | КІ | 4 | 0 | - | - | - | - | - | - | 29 | 0 | |
| 1986–87 | A | 25 | 0 | КІ | 12 | 0 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 39 | 0 | |
| 1987–88 | A | 7 | 0 | КІ | 2 | 0 | КЧ | 1 | 0 | - | - | - | 10 | 0 | |
| Усього за «Наполі» | 387 | 9 | 96 | 0 | 26 | 1 | 2 | 1 | 511 | 11 | |||||
| Усього за кар'єру | 447 | 10 | 96+ | 0 | 26 | 1 | 2 | 1 | 571+ | 11 | |||||
Подальше життя ред.
Ще виступаючи на футбольному полі, у 1985, разом з партнером по «Наполі» Дієго Марадоною відкрив у передмісті Неаполя Сан-Себастіано-аль-Везувіо «Футбольну школу Марадони-Брусколотті». Також займався ресторанним бізнесом і володів торгівельним центром. Регулярно залучався як експерт до футбольних телевізійних програм.
Титули і досягнення ред.
Чемпіон Італії (1):
Володар Кубка Італії (2):
Примітки ред.
- ↑ Giuseppe Bruscolotti. quicampania.it. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 17 серпня 2020. (італ.)
- ↑ Nicola Sellitti (9 лютого 2016). Bruscolotti, una vita in azzurro: "Napoli, ricorda quella partita dell'86". La Repubblica. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 7 квітня 2016. (італ.)
Посилання ред.
- Джузеппе Брусколотті на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Джузеппе Брусколотті на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |