Джордж Фредерік Наджент, VII граф Вестміт

Джордж Фредерік Наджент (18 листопада 1760 – 30 грудня 1814) – VII граф Вестміт, лорд Делвін, ірландський аристократ, пер Ірландії, депутат парламенту Ірландії, політик, член Таємної Ради Ірландії. Став відомим завдяки скандальному розлученню з дружиною Маріанною Джеффірс та завдяки судовій справі щодо цього розлучення.

Джордж Фредерік Наджент, VII граф Вестміт
Народився 18 листопада 1760(1760-11-18)[1][2]
Помер 30 грудня 1814(1814-12-30)[1] (54 роки)
Діяльність політик
Посада Member of Parliament in the Parliament of Irelandd, Member of the Privy Council of Irelandd і член Палати лордів[d]
Батько Томас Наджент, VI граф Вестміт[1]
Мати Catherine Whited[1]
У шлюбі з Marianne Jeffereysd і Lady Elizabeth Emily Moored
Діти Джордж Томас Джон Наджент, 8-й граф Вестміт[1], Lady Elizabeth Emily Nugentd[1], Lady Catherine Anne Nugentd[1], Robert Seymour Nugentd[1], Thomas Hugh Nugentd[1] і Lady Mary Frances Nugentd[1]
Герб графів Вестміт.
Замок Наджент.
Замок Клонін (Делвін).

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Джордж Фредерік Наджент був єдиним сином, що вижив і дожив до смерті свого батька – Томаса Наджента - VI графа Вестміт та його другої дружини Кетрін Вайт – дочки Генрі Вайта з Пітчфордтауну (графство Кілдер). Джордж Фредерік Наджент був обраний в Парламент Ірландії – в нижню палату – Палату громад. Депутатом він був з 1780 до 1792 року. У 1792 році помер його батько і він успадкував титул графа Вестміт. У 1793 році він став членом Таємної Ради Ірландії. У Таємній Раді Ірландії він обіймав посади Титулованого Радника (Custos Rotulorum) від графства Вестміт та ревізора закордонних справ. У 1796 році він брав участь у придушенні чергового повстання за незалежність Ірландії.

ШлюбРедагувати

У 24 роки Джордж Фредерік Наджент одружився з Маріанною Джеффріс, що була на рік старшою за нього. Вона була дочкою майора Джеймса Сент-Джона Джеффрі з замку Бларні та Арабелли Фіц-Гіббон – дочки Джона Фіц-Гіббона та сестрою Джона Фіц-Гіббона – І графа Клер. Про неї лишилися свідчення сучасників як про жінку «великої краси, з прекрасною освітою та багатьма талантами». Вона була багатою. Сучасники писали, що це шлюб був по коханню і перші роки шлюбу були щасливими. Але через шість років вони ролучилися – він жив в Ірландії, а вона в Лондоні. Маріанна стала кохонкою Августа Каведіш-Бредшоу – молодшого сина сера Генрі Каведіша – ІІ баронета та брата Річарда Каведіша – ІІ барона Вотерпарк. Джордж Фредерік Наджент довго ввагався, перш ніж почати процес розлучення – почався скандал, процес був довгим і дорогим, розлучення потребувало спеціального акту парламенту, виникли фінансові конфлікти. Крім того, чоловік-рогоносець з такою високою посадою та титулом став фігурою загальних глузувань, в тому числі в пресі. Навіть під час виконання службових обов’язків полковника ірландської міліції, коли він виконуючи службову справу зайшов до спальні заміжньої жінки, йому тут же сказали, що ця жінка є добропорядною дружиною на відміну від деяких інших жінок. Крім того, щодо розлучення претензії сторін стосувались великої як на ті часи суми грошей – 20 000 фунтів стерлінгів. Судовий процес був просто неминучим і він набув загального розголосу.

Цивільний позовРедагувати

Справа була відкрита 20 лютого 1796 року. У справу був залучений Баррі Елвертон – головний барон Казни Ірландії. Обидві сторони залучили у справу відомих на той час юристів: Джона Толлера – генерального адвоката Ірландії, Вільяма Сауріна – майбутнього генерального прокурора Ірландії, що виконував обов’язки позивача, Джона Філпота Куррана, що виконував обов’язки відповідача. Судовий процес викликав величезний резонанс в суспільстві, зал суду був переповнений, преса про цей судовий процес писала багато і детально. В якості свідків були залучені слуги графів Вестміт, які давали свідчення про подружню зраду. Курран влаштував перехресний допит і це викликало великий інтерес в суспільстві і смакування деталей справи в пресі. Потім Курран виголосив промову наповнену красномовством, хоча він мусив визнати, що перелюб доведено. Красномовство Куррана мало вплинуло на суд – присяжні визнали подружню зраду (не дивлячись на те, що подружжя вже кілька років жило окремо), що присудив компенсацію за моральні збитки в 10 000 фунтів стерлінгів. Лишилося невідомим, чи вдалося стягнути з Бредшоу цю суму грошей, бо він все життя був бідним – він все життя намагався випросити якусь вакантну посаду, але йому постійно відмовляли. Розлучення було ухвалене окремим актом парламенту того ж року і в листопаді Маріанна та Бредшоу одружилися. Вона прожила набагато більше своїх чоловіків і померла в 1849 році у віці 90 років. Бредшоу помер в 1832 році в бідності. У 1797 році Джордж Фредерік Наджент одружився з леді Елізабет Мур – дочкою Чарльза Мура – І маркіза Дрогед та леді Ен Сеймур-Конвей.

Як депутат парламенту Джордж Фредерік Наджент підтримав акт утворення Об’єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії в 1800 році – Ірландія втратила навіть видимість автономії. Джордж Фредерік Наджент став представником Ірландії в Парламенті Об'єднаного Королівства. Помер він 30 грудня 1814 року.

РодинаРедагувати

Від першого шлюбу Джорджа Фредеріка Наджента були діти, але вони померли в дитинстві. Вижив тільки один син:

  • Джордж Наджент – став І маркізом Вестміт.

Від другого шлюбу Джордж Фредерік Наджент мав п’ятеро дітей – 2 сини і з дочки:

  • Робер Наджент
  • Томас Наджент
  • Елізабет Наджент
  • Кетрін Наджент
  • Мері Наджент

Шлюби молодшого Джорджа Наджента – І маркіза Весміт не була щасливішими, ніж у батьків: два з трьох шлюбів закінчилися розлученням. Його перша дружина - леді Емілі Сесіл, з обуренням згадувала, що її свекруха Маріанна запропонувала їй завести роман з герцогом Веллінгтон, щоб допомогти кар’єрі чоловіка, схоже, що Маріанна не шкодувала про власну невірність щодо Джорджа старшого.

ДжерелаРедагувати

  • Lenihan, Pádraig Nugent, Richard, first earl of Westmeath. – 2004. - Oxford Dictionary of National Biography.
  • Webb, Alfred A Compendium of Irish Biography. – Dublin, 1878.
  • Kenyon J. P. The Stuarts B.T. Batsford: London, 1958.
  • Anonymous. Historical Sketch of the Nugent Family J. C. Lyons, 1853.
  • G. E. Cokayne: The complete peerage of England, Scotland, Ireland, Great Britain and the United Kingdom, extant, extinct, or dormant, by G.E.C. New edition, rev. and much enl., edited by the Hon. Vicary Gibbs. London, 1910 et seqq., "Dunsany" Vol. IV, p. 552; Vol I, Appendix A.
  • Dunsany, 2000: Carty, Mary-Rose and Lynch, Malachy – "The Story of Dunsany Castle", ISBN 978-0-95173821-4.
  • Kidd, Charles, Williamson, David (editors): Debrett's Peerage and Baronetage (1990 edition). New York: St Martin's Press, 1990,[page needed]
  • Leigh Rayment's Peerage Pages
  • Lee, Sidney, ed. (1895). "Nugent, John" . Dictionary of National Biography. 41. London: Smith, Elder & Co.
  • Lundy, Darryl. "John Nugent, 5th Earl of Westmeath". Peerage.com.
  • "Thepeerage.com - Person Page 5065". Retrieved 13 December 2008.
  • Conlon, Larry. "A History of Freemasonry in Meath". Archived from the original on 9 February 2012. Retrieved 13 December 2008.
  • Waite, Arthur Edward (2007). A New Encyclopedia of Freemasonry. vol. I. Cosimo, Inc. p. 400. ISBN 978-1-60206-641-0.
  • Mosley, editor Burke's Peerage 107th Edition Vol.1 p. 865
  • Burke's Peerage, p.865
  • Bew, John Castlereagh Quercus London 2009 p.98
  • "The Trial of an action for adultery brought by George Frederick Nugent, Earl of Westmeath against the Hon. Augustus C. Bradshaw" reported in Collected Speeches of John Philpot Curran, New York 1811 Vol. 1 p.163
  • Bew p.98
  • Curran Speeches pp.168 – 175
  • Curran Speeches pp.176 – 7
  • Burke's Peerage p. 865
  • Burke's Peerage p. 865
  • Burke's Peerage p. 865

ПриміткиРедагувати