Вікіпедія

Джон Ерікссон

американський і шведський інженер

Джон Е́рікссон (англ. John Ericsson, уроджений швед. Johan Ericsson; 31 липня 1803, Лонгбан, Вермланд, Швеція — 8 березня 1889, Нью-Йорк, США) — американський інженер та винахідник шведського походження. Найбільше відомий як творець першого броненосного корабля ВМС США «Монітор». Він також спроектував локомотив «Новелті» у партнерстві з інженером Джоном Брейтвейтом. Джон Ерікссон вважається винахідником гребного гвинта у суднобудуванні[9][10].

Джон Ерікссон
англ. John Ericsson
Народився 31 липня 1803(1803-07-31)[1][2][…]
Фернебоd, Швеція[1][2]
Помер 8 березня 1889(1889-03-08)[1][2][…] (85 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1][2]
Поховання Östra kyrkogårdend[4]
Країна  Швеція[5]
Національність шведські американціd
Діяльність інженер, військовослужбовець, винахідник, інженер-механік, railway engineer
Членство Шведська королівська академія наук, Королівське фізіографічне товариство в Лундіd, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd і Royal Swedish Academy of War Sciencesd
Конфесія агностицизм
Батько Олаф Ерікссонd
Брати, сестри Нільс Еріксонd[6] і Anna Carolina Ericssond[6]
У шлюбі з Amelia Jane Byamd
Діти Хялмар Елвортd[7]
Зріст 1,79 м[8]
Автограф
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ерікссон.

Його молодшим братом був Нільс Еріксон[en], також знаменитий інженер.

Біографія ред.

Ранні роки (1803—1826) ред.

Олаф, батько Джона, був начальником рудників-копалень у Вермланді. У 1810 він втратив багато грошей на спекуляціях, і сім'я була змушена переїхати у Форсвік. На новому місці батько працював керівником підривних робіт під час будівництва Гета-каналу, а його сини проходили стажування на підприємстві, відповідальному за проект каналу[11]. У віці 14-ти років Ерікссон уже добре розбирався у геодезії.

У віці 17 років, він пішов на службу армію у рейнджерський полк провінції Ємтланд, у чині другого лейтенанта, але незабаром отримав звання лейтенанта Сухопутних військ Швеції, і був направлений на північ країни для проведення топографічної зйомки.

У 1823 році Джон Ерікссон винайшов свою першу теплову машину, котра урухомлювалась гарячим повітрям замість водяної пари.

Англійський період (1826—1839) ред.

 
Модель локомотива «Новелті» конструкції Джона Еріксона й Джона Брейтвейта

Після відставки з військової служби він у 1826 році попрямував до Англії, щоб там знайти застосування своєму винаходу. Але на новому місці його теплова машина не прижилася, тому що потребувала березових дров і погано працювала від вугілля, основного виду палива в Англії[11]. Не дивлячись на невдачі, він все ж вирішив присвятити себе механіці і незабаром винайшов парову помпу, пароконденсатор і паровий котел нового типу.

Цей котел Ерікссон встановив на свій новий паровоз «Новелті», і у 1829-му році він взяв участь у Рейнхільських випробуваннях, організованих керівництвом Залізниці Ліверпуль-Манчестер (англ. Liverpool and Manchester Railway) на кращий та найшвидший паровоз, у якому все ж перемога дісталась Джорджу Стефенсону з його «Ракетою», що пройшла усі етапи випробувань[9]. Конструкція Ерікссона виявилась швидшою але страждала від технічних проблем з котлом.

Наступні парові локомотиви конструкції Джона Ерікссона та Джона Брейтвейта, що носили назви «Вільям IV» (англ. William IV) і «Королева Аделаїда» (англ. Queen Adelaide), стали потужнішими і надійнішими. Обидва були перевірені у дії на тій же залізниці, однак керівництво відмовилось від купівлі запропонованих конструкцій. 5 лютого 1830 пожежна машина з приводом водяної помпи від парового двигуна конструкції Ерікссона та Брейтвейта, добре себе зарекомендувала при гасінні пожежі у готелі «Argyll Rooms»[12][13]. Однак на даному етапі кар'єри найуспішнішим проектом Ерікссона став паровий конденсатор, що дозволяв опріснювати воду для роботи котлів пароплавів у морі.

Американський період (1839—1889) ред.

У 1839 році Джон Ерікссон перебрався до Сполучених Штатів й з того часу мешкав у Нью-Йорку. Тут у 1843 році за його проектом було побудовано військовий корабель «USS Princeton» — перший пароплав з двигуном під ватерлінією та гребним гвинтом, який викликав цілий переворот у конструюванні військових парових суден. Корабель було спущено на воду 29 жовтня 1843. Однак, наступного року під час демонстраційних стрільб в одній з гармат стався вибух у казенній частині, від якого загинули військово-морський міністр Томас Гілмер (англ. Thomas Walter Gilmer), держсекретар Абель Паркер Апшер та ще шість осіб. Усю вину пробували перекласти на Ерікссона, через що він сильно розчарувався у ВМС США.

У 1848 році Ерікссон отримав громадянство США. Довгий час його увагу привертало питання застосування броні для військових кораблів.

 
Модель військового корабля «USS Monitor»

На початку громадянської війни у США Джон Ерікссон став відомим побудовою військового корабля особливої конструкції «USS Monitor», яка згодом була удосконалена й лягла в основу конструкції міноносців. Весь корпус корабля був виконаний з заліза. Висота бортів становила всього 60 см. Панцир покривав не лише борти, а й палубу. Палуба була абсолютно порожньою, за винятком добре броньованої кермової рубки і гарматної башти. Обертова добре броньована гарматна башта була озброєна двома 11-дюймовими (279 мм) гладкоствольними гарматами Дальгрена. Корабель було терміново збудовано за 100 днів для протистояння панцирнику «CSS Virginia» конструкції Джона Брука, що був у конфедератів. Всього в конструкції корабля було використано 47 нових винаходів, захищених патентами.

Ерікссон брав участь у розробці інших військових кораблів та зброї, у тому числі одного з видів торпеди, ескадреного міноносця та торпедного катера, що здатен був вести вогонь з гармати по підводних цілях. Він також надавав деяку технічну підтримку Джону Філіпу Голланду у його ранніх роботах зі створення підводного човна.

До пізніших винаходів Ерікссона належить сонячний колектор, так звана «Сонячна машина» (англ. Solarmaschine), яка збирає на особливому дзеркалі сонячні промені і служить безпосереднім джерелом тепла. Проекти з використання нових джерел тепла допомогли Ерікссону трохи підзаробити, щоб продовжити свої експерименти з двигуном на метані.

Він помер у Нью-Йорку 8 березня 1889 року, а наступного року на прохання шведського уряду його тіло було перевезено до Стокгольма, а звідти до Вермланд, де його поховали 15 вересня у Філіпстаді.

Хоча жоден з винаходів Джона не було поставлено на потік на великих підприємствах, його вважають одним з найвпливовіших інженерів-механіків усіх часів.

Деякі патенти ред.

Публікації Ерікссона ред.

  • Solar investigation. — New York, 1875.
  • Contributions to the Centennial Exhibition. — New York, 1877.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д People active in the building of ships and boats — 2015.
  2. ↑ а б в г д Hildebrand B. (unspecified title) — С. 94.
  3. ↑ а б в John Ericsson — 1917.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ LIBRIS — 2018.
  6. ↑ а б Odhner, släkt
  7. ↑ Hjalmar Elworth
  8. ↑ http://www.ubooks.pub/Books/ON/B1/E1538R9313/21MB1538.html
  9. ↑ а б Шведские изобретатели: Йон Эрикссон [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] // sverigesradio.se (рос.)
  10. ↑ Джон Эрикссон и корабли нового поколения [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // forbes.ru (рос.)
  11. ↑ а б Nils Ericson. Svenskt biografiskt lexikon. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 1 вересня 2016.
  12. ↑ Allan Robertson John Eriksson. Fire, Water, Land, and Sea[недоступне посилання з липня 2019] / British-steam-fire-engines
  13. ↑ Survey of London: volumes 31 and 32: St James Westminster, Part 2 (1963, Ch.XIX). British History Online. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 5 серпня 2011.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Ерікссон&oldid=38177495