Джон Еверетт Мілле
Джон Еверетт Мілле (англ. John Everett Millais; 8 червня 1829 — 13 серпня 1896) — англійський живописець, один із засновників Братства прерафаелітів.
.svg){kind=small}
Біографія
ред._-_Google_Art_Project.jpg)
Навчання, Братство прерафаелітів
ред.Мілле народився в Саутгемптоні і почав навчатися малюванню у віці дев'яти років. У 1838 році, коли стали очевидними його здібності, сім'я перебралася до Лондона[8][9].
В грудні 1840 року у віці 11 років Мілле вступив до Королівської академії мистецтв, ставши наймолодшим студентом за всю історію закладу[9]. В академії Джон провчився шість років, у 1843 році отримавши срібну медаль за малюнок. До п'ятнадцяти років він вже чудово володів пензлем. У 1846 році його історична картина «Пісарро бере у полон перуанських інків» була відібрана для літньої виставки Академії і у підсумку була визнана критиками найкращою. Наступного року Мілле отримав золоту медаль за картину «Напад Веніамінового роду на дочок Сілоама»[8].
У 1848 році Джон Мілле разом з Холманом Гантом і Данте Габрієлем Росетті, з якими познайомився на одній з виставок, заснував Братство прерафаелітів.
Його раннім роботам властива значна деталізація. Так, картину 1850 року «Христос у будинку батьків» критики визнали надмірно реалістичною, а в газеті «Таймс» її навіть охрестили «обурливою». Однак Мілле це не бентежило, і він продовжував свою творчість серед прерафаелітів. Насправді, технічна досконалість картин Мілле одразу виділила його серед інших живописців, тому роботи художника завжди приймали на виставках Академії, якими б радикальними вони не були[9]. Його також підтримав критик Джон Раскін, побачивши у ньому видатний талант.
Влітку 1853 року Раскін і його дружина Еффі запросили Мілле вирушити разом на літо в Гленфінлас. Мілле і Еффі полюбили один одного і, після її скандального розлучення з Раскіним[10], одружилися. У подружжя було вісім дітей, наймолодший син Джон Гілл Мілле став визначним натуралістом і художником.
Після розпаду братства
ред.Одруження змінило Мілле: для підтримки родини він мав створювати більшу кількість картин, а також дорого їх продавати. Він повністю відрікся від поглядів та ідей прерафаелітизму. Приміром, картину «Сер Ізюмбрас» (1857), де художник сильно відійшов від прерафаелітської техніки, Раскін назвав «навіть не невдачею, а катастрофою». Натомість Мілле здобув величезну популярність і величезні статки, заробляючи до 30 тис. фунтів на рік[11]. Він зробився портретистом, частково пейзажистом[8] (причому пейзажі писав не на замовлення, а як хобі — для себе[12]). На портретах зображав, як правило, людей відомих, котрі обіймали високі громадські посади[11]. У 1885 році Мілле став першим англійським художником, який отримав титул баронета. У 1896 році обійняв посаду президента Королівської академії мистецтв.
Сьогодні у Великій Британії Мілле належить до числа найулюбленіших художників середини XIX століття[12].
Найвідомішою роботою художника є картина «Офелія» (англ. Ophelia, 1851—1852), на якій зображена кохана Россетті Елізабет Сіддал.
Картини
ред.-
Пісарро бере у полон перуанських інків (1846), Музей Вікторії та Альберта, Лондон -
Напад Веніамінового роду на дочок Сілоама (1847) -
-
Повернення голуба на Ковчег Ноя (1851), Музей Ашмола, Оксфорд -
Гугенот у Варфоломіївську ніч (1852), приватне зібрання -
Фердинанд зваблюваний Аріелем (1852), приватне зібрання -
Наказ про звільнення, 1746 (1853), Тейт Британія, Лондон -
Джон Раскін (1853–54),
Музей Ашмола, Оксфорд -
Сліпа дівчина (1856),
Бірмінгемський музей і художня галерея -
Сер Ізюмбрас (1857),
Художня галерея леді Левер, Ліверпуль -
Долина спокою (1858),
Тейт Британія, Лондон -
Чорний брауншвейгець (1860), Художня галерея леді Левер, Ліверпуль -
Дозвілля (1864), Інститут мистецтва Детройта -
Естера (1865), приватне зібрання -
Їфтах (1867),
Національний музей Кардіффа -
Ванесса (1868), Ліверпуль -
Портрет Джона Кемпбелла, Четвертого британського генерал-губернатора Канади, Національна галерея Канади -
Перемога о господи! (1871), Манчестерська художня галерея -
Портрет Еффі Мілле (1873),
Художня галерея Перта -
Принци в Тауері (1878), Колекція коледжу Королівський Голловей -
Північно-західний прохід (1878), Тейт Британія, Лондон -
Стигла як вишня (1879, Cherry Ripe), приватне зібрання -
Джон Генрі Ньюмен (1881), Національна портретна галерея, Лондон -
Мильні бульбашки (1886), Королівська академія мистецтв -
Автопортрет (1881),
Галерея Уффіці, Флоренція -
Мучениця Солвейська (бл. 1871), Галерея мистецтв Вокера, Ліверпуль -
Прохолодний жовтень (1870), колекція Ендрю Ллойда Веббера
_-_Pizarro_Seizing_the_Inca_of_Peru_-_Google_Art_Project.jpg)
.png)
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ https://www.workwithdata.com/person/john-everett-millais-bt-1829
- ↑ а б в г д е ж и к л Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в г Kindred Britain
- ↑ http://collections.ashmolean.org/object/59248
- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/306972
- ↑ а б в Милле, Джон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Tate Britain| Past Exhibitions | Millais. Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 8 липня 2014.
- ↑ Путеводитель по искусству. Под ред. Яна Чилверса. — М.: ОАО Издательство «Радуга», 2002
- ↑ а б Шестаков В. П. Прерафаэлиты: мечты о красоте. — М.: Прогресс-Традиция, 2004. ISBN 5-89826-217-2.
- ↑ а б Екатерина Беляева. Плодовит по семейным обстоятельствам. Выставка Джона Миллеса открылась в Амстердаме. — Газета «Культура» № 9, 12 марта 2008 г., с. 15