Джон Вільям Вотергаус
Джон Вільям Вотергаус (англ. John William Waterhouse; 6 квітня 1849, Рим — 10 лютого 1917, Лондон) — англійський художник, творчість якого відносять до пізньої стадії прерафаелітизму.
Біографія
ред.Народився 1849 року в Римі, в родині британських художників Уїльяма та Ізабелли Вотергаус. 1854 року з родиною повертається до Лондону. На початку 1870—х років Вотергаус допомагає батькові в його студії, з 1871 року вступає до Королівської академія мистецтв. Живопис та скульптуру вивчає під керівництвом художника Пікерсгіла. 1874 року, у віці двадцяти п'яти років, представляє на виставці картину «Сон та його зведений брат Смерть», яка була добре прийнята критикою і згодом виставлялася практично щороку, аж до смерті художника.
Наприкінці 1870-х і 1880-х років здійснює кілька поїздок до Італії. 1883 року одружується на художниці Естер Кенуорті.
Після одруження влаштовується працювати в Студію Примроз Хілл. 1884 року художник презентує картину «Леді з Шалот» (1884, Галерея Тейт, Лондон), яка принесла йому світове визнання, картина була придбана сером Генрі Тейт, після виставки в Академії. Живописні роботи цього періоду показують зростання інтересу Вотергауса до тем пов'язаних з прерафаелітами, особливо до створення образів трагічних чи владних фатальних жінок: «Клеопатра» (1888), «Цірцея подає келих Одіссею» (1891), «Цирцея Інвідіоза» (1892), а також до живопису пленеру.
З 1895 року Вотергаус обраний членом Королівської академії мистецтв. Його дипломною роботою стала картина «Нереїда» (пізніше доопрацьована майстром, остаточний варіант картини за 1901 рік). В середині 1880-х проводить виставки у галереї Гросвенор, Новій галереї, а також на провінційних виставках в Бірмінгемі, Ліверпулі та Манчестері. Картини цього періоду набули популярності в Англії та за кордоном як частина міжнародного руху символістів. На початку 1890-х Вотергаус починає писати портрети.
З 1900-х років бере активну участь у громадських організаціях художників і діячів мистецтв Англії. Живопис художника часто відносять до прерафаелітів, хоча Вотергаус формально і не належав до цієї течії. За своє життя Вотергаус написав більше двохсот картин на міфологічні, історичні та літературні сюжети. Він розділяв інтерес прерафаелітів до сюжетів, запозиченим з поезії та міфології, безпомилково передавав драматизм моменту, демонстрував блискуче володіння композицією і мальовничою технікою.
В 1908—1914 роках Вотергаус створює ряд картин, заснованих на літературних і міфологічних сюжетах («Міранда», «Трістан та Ізольда», «Психея», «Персефона» та інші). На цих картинах художник зображує свою улюблену модель, нещодавно ідентифіковану дослідниками творчості Вотергауса, Кеном і Кеті Бейкр, як міс Мюріел Фостер. Дуже небагато відомо про приватне життя Вотергаус — тільки кілька листів збереглося до нашого часу і, власне, багато років персоналії його моделей залишалися таємницею. Зі спогадів сучасників також відомо, що Мері Ллойд, модель шедевра лорда Лейтона «Палаючий червень», позувала і для Вотергауса.
Незважаючи на страждання від хвороби, Вотергаус протягом останніх десяти років життя продовжував активно займатися живописом аж до своєї смерті. Помер від раку в 1917 році. Похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.
Дружина художника Естер Уотерхаус пережила чоловіка на 27 років, померши в приватному санаторії в 1944 році.[5]
Галерея
ред.Творчість 1870-х
ред.-
Ундіна
1872 -
Gone, But Not Forgotten
1873 -
The Unwelcome Companion--A Street Scene in Cairo
1873 -
La Fileuse
1874 -
In the Peristyle
1874 -
Міранда
1875 -
Хвора дитина в Храмі Ескулапа
1877 -
The Remorse of the Emperor Nero after the Murder of his Mother
1878
Творчість 1880-х
ред.-
Солодка млість
1880 -
Діоген
1882 -
Імператор Гонорій
1883 -
Consulting the Oracle
1884 -
Saint Eulalia
1885 -
Магічне коло
1886 -
Леді з Шалот
1888 -
Клеопатра
1888 -
Офелія
1889
Творчість 1890-х
ред.-
A Roman Offering
1890 -
Одісей та Сирени
1891 -
Даная
1892 -
Цирцея
1892 -
Наяда
1893 -
La Belle Dame sans Merci
1893 -
Етюд жінки
1894 -
The Lady of Shalott Looking at Lancelot
1894 -
Офелія
1894 -
The Shrine
1895 -
Saint Cecilia
1895 -
Пандора
1896 -
Hylas and the Nymphs
1896 -
Джульєта
1898
Творчість 1900-х
ред.-
The Siren
circa 1900 -
Destiny
1900 -
The Lady Clare
1900 -
Nymphs Finding the Head of Orpheus
1900 -
The Mermaid
1901 -
The Crystal Ball
1902 -
Міссал
1902 -
Windflowers
1902 -
Борей
1903 -
Psyche Opening the Golden Box
1903 -
Psyche Opening the Door into Cupid's Garden
1904 -
Ламія
(перша версія)
1905 -
Ясон та Медея
1907 -
The Bouquet
(a study)
1908 -
Gather Ye Rosebuds or Ophelia (a study)
circa 1908 -
Gather Ye Rosebuds While Ye May...
1908 -
Душа троянди
1908 -
Зривайте троянди мерщій
1909 -
Ламія
(друга версія)
1909 -
Фісба
1909
Творчість 1910-х
ред.-
Ophelia
1910 -
Spring Spreads One Green Lap of Flowers
1910 -
The Charmer
1911 -
Penelope and the Suitors
1912 -
Благовіщення
1914 -
Beatrice
~1915 -
I am half-sick of shadows, said the Lady of Shalott
1916 -
Історія з Декамерону
1916 -
Міранда
1916
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б https://www.kunstkopie.de/a/waterhouse.html
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://web.archive.org/web/20091203212445/http://www.johnwilliamwaterhouse.com/pictures/esther-kenworthy-waterhouse-1885/
- ↑ https://ago.ca/collection/object/71/18
- ↑ John William Waterhouse. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
Джерела
ред.- John William Waterhouse [Архівовано 24 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- The Art and Life of John William Waterhouse (1849—1917) [Архівовано 14 лютого 2020 у Wayback Machine.]