Джон Аарон (англ. John W. Aaron; народився 1943, штат Техас, США) — колишній інженер НАСА, що працював у Центрі управління польотом за програмою «Аполлон». Став широко відомим завдяки врятуванню ним місій «Аполлон-12» та «Аполлон-13»[1].

Джон Аарон
John W. Aaron
Джон Аарон під час місії Джеміні-5.
Джон Аарон під час місії Джеміні-5.
Джон Аарон під час місії Джеміні-5.
Народився 1943(1943)
Техас, США
Місце проживання НАСА
Країна США США
Діяльність flight controller, інженер, фізик
Alma mater Південно-Західний університет штату Оклахома (англ. Southwestern Oklahoma State University), 1964
Галузь технічна
Заклад Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору
Відомий завдяки: місії Аполлон-12, Аполлон-13

CMNS: Джон Аарон у Вікісховищі

Робота в НАСА ред.

Аполлон-12 ред.

Інженер Центру управління польотами Джон Аарон відіграв вирішальну роль у продовженні польоту корабля «Аполлон-12» на Місяць після двох ударів блискавок. Його рекомендація дозволила відновити працездатність бортової телеметрії корабля і впевнитися у справності обладнання. Джон Аарон запропонував перевести перемикач SCE (Signal Conditioning Equipment) в положення Aux[2]. Ніхто з наземної команди не знав про таку можливість, але рекомендація була передана на борт «Аполлона-12», і астронавт Бін зумів її реалізувати. Після такого втручання і перезапуску бортової електроніки Центр управління зміг отримати данні телеметрії, спираючись на які було ухвалено рішення про доцільність виведення корабля на місячну траєкторію.

Аполлон-13 ред.

Після вибуху на борту корабля Аполлон-13 Джон Аарон отримав завдання вирішити проблему з джерелом живлення місячного модуля, а потім - з нестачею електроживлення під час зворотного польоту. Йому було дозволено накласти вето на ідеї інших інженерів, особливо коли вони впливали на використання потужності електричних батарей. Як відповідальний за нормування потужності космічного апарату під час зворотного польоту, він розробив інноваційну послідовність операцій з бортовим живленням, яка дозволила повернути на Землю командний модуль при роботі на обмеженій потужності батареї. На відміну від наявних процедур, прорахувавши усі ризики, він наказав вимкнути вимірювальну систему, яка охоплює телеметрію, засоби відеоспостереження та передавач зв'язку, щоб увімкнути їх востаннє безпосередньо перед спуском. Без вимірювальної системи екіпаж і диспетчери не могли знати напевно про правильність траєкторії польоту до останньої миті перед спуском. Однак без внесення таких змін капсула з екіпажем вичерпала б запас батареї до приводнення. Процедура виявилася успішною, і екіпаж повернувся на Землю.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Lost Moon by Jeffrey Kluger and James Lovell, Houghton Mifflin (T) (October 1994) ISBN 0-395-67029-2
  2. NASA Johnson Space Center (24 листопада 1969). Apollo 12 Spacecraft Commentary (PDF) (Звіт). NASA Johnson Space Center Mission Transcript History Portal. с. 14. Архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.