Джованні Бенедетто Кастільйоне

Італійський митець

Джованні Бенедетто Кастільйоне (італ. Castiglione Giovanni Benedetto; хрестини 23 березня 1609, Генуя — 1664, Мантуя) — італійський художник, представник генуезької школи живопису доби бароко. Відомий гравер, віднайшов нову техніку-монотипію.

Джованні Бенедетто Кастільйоне
Castiglione Giovanni Benedetto
Giovanni Benedetto Castiglione - The Creation of Adam - Google Art Project.jpg
«Створення Адама», монотипія Дж. Б. Кастільйоне.
При народженні Джованні Бенедетто Кастільйоне
Народження березень 1609
Генуя
Смерть 1664(1664)
  Мантуя
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр історичні, біблійні теми, натюрморти, портрети
Діяльність художник, графік
Напрямок бароко
Покровитель Карл I Ґонзаґа-Неверський
Твори The Meeting between Abraham and Melchizedekd, Christ Driving the Money Changers from the Templed і The Adoration of the Shepherdsd

CMNS: Джованні Бенедетто Кастільйоне у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в Генуї. Це італійське місто підтримувало тісні торговельні і мистецькі зв'язки з католицькою Фландрією. А деякі майстри Фландрії роками працювали у Генуї, серед них Рубенс, Ван Дейк та інші.

Тривалий час рік народження майстра був невідомий і його визначали як період між 1600-1610 роками. В архіві було знайдене свідчення, що майбутнього художника хрестили 23 березня 1609 року.[1]

Вчителями Кастільйоне називають Паджі і Джованні Андреа де Феррарі.[2] Але справжній і могутній вплив на художню манеру Кастільйоне мали твори майстрів Фландрії з їхнім любовним відображенням натюрмортів і тварин.[2] Кастільйоне вдало продовжив тему-традицію пасторалі (античні свята і веселощі на тлі штучно доброзичливої природи), що йшла ще від венеціанця Бассано. В 18 столітті цю тему в живопису і офорті продовжать французькі митці, особливо Жан-Оноре Фрагонар.[3]

Мандрував по Італії. Практично десять років працював у Римі (з 1634 до 1645) разом із братом Сальваторе та його сином Франсіско Бенедиктом, що працювали помічниками в його майстерні. Мешкав в приході римської церкви Сант Андреа делле Фратте. 1634 року був обраний членом римської академії Сан Лука. Він покинув Рим і знову повернувся туди 1647 року, де працював до 1651 року, коли отримав запрошення на працю в місто Мантую при герцогському дворі Карла І.

Працював головним чином у Генуї і Мантуї. Помер 1665 року в Мантуї.[2]

Кастільйоне-граверРедагувати

Художник довго займався графікою. Він виконав близько сімдесяти офортів.[4] Серед них є теми, які він розробляв в живопису (композиція на тему Діогена, що шукав чесну людину днями з ліхтарем і ніде не знаходив), пасторальні сцени, релігійні композиції (аркуш «Христос воскрешає померлого Лазаря»). В офортах дуже докладно і прискіпливо відтворював різні речі, їхню фактуру, приділяючи багато зусиль відтворенню світлотіні. За старанність в офортах його прозвали другим Рембрандтом. Але порівняння офортів Кастільйоне з офортами Рембрандта доводить, що Кастільйоне не зміг досягти філософської глибини задумів великого голландця. Також порівняння офорта Кастільйоне «Меланхолія» з гравюрою німця Дюрера на цю ж тему теж не на користь італійського майстра. Могутній, творчий дух «Меланхолії» Дюрера (алегорія Творчого натхнення) перебільшує суто декоративні якості офорту Кастільйоне. Це ще одна пастораль майстра без забарвлення меланхолійним настроєм.

ГалереяРедагувати

 
«Поклоніння пастухів» (1659 рік, Руан)

Живопис майстра, неповний перелікРедагувати

  • «Яків переганяє стада Лавана», 1632, приватн. збірка
  • «Вакханалія на тлі римських споруд»
  • «І я мешкав в Аркадії» (або «Аркадські пастухи біля поховання»), 1655
  • «Вакханалія із сатиром та німфами»
  • «Введення тварин на ковчег Ноя», Сен-Кантен, Франція.
  • «Філософ Діоген шукає справжню людину», Прадо, Мадрид
  • «Зустріч Ісаака і Ревекки», 1640, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Жертвоприношення Ноя», до 1655, Художній музей (Лос-Анжелес)
  • «Цирцея», до 1650, Уффіці, Флоренція.
  • «Поклоніння пастухів», 1659 рік, Руан, Франція.

Країни, де зберігають твори КастільйонеРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Zur Problematik der Rembrandt-Rezeption im Werk des Genuesen Giovanni Benedetto Castiglione, (Genua 1609-1664 Mantua), 2004
  2. а б в Западноевропейская живопись, 1976, с. 100
  3. «Сто офортов 16-19 вв. из собрания Гос. Эрмитажа», каталог выставки, Л, «Сов. Художник»,1964
  4. «Сто офортов 16-19 вв.из собрания Гос. Эрмитажа», каталог выставки, Л,"Сов. Художник",1964

ДжерелаРедагувати

  • Всеобщая история искусств. — т. 4. — Москва: Искусство, 1963. (рос.)
  • Каталог-1: Италия, Испания, Франция, Швейцария // Государственный Эрмитаж. Западноевропейская живопись: каталог. — 2-е изд. — Ленинград : Аврора, 1976. — 341 с. (рос.)
  • «Сто офортов 16-19 вв. из собрания Гос. Эрмитажа»: каталог выставки. — Ленинград: Советский художник, 1964. (рос.)
  • BelliniP.L'opera incisa di Giovanni Benedetto Castiglione.Milano. Ripartizione cultura e spettacolo, 1982. (італ.)

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Бенедетто Кастільйоне