Відкрити головне меню

Джироламо Ґрімальді

італійський кардинал і архієпископ

Джирола́мо Ґріма́льді, в українських джерелах також Єроні́м Ґріма́льді, Єроні́м Гріма́льді, Ієроні́м Ґріма́льді (італ. Girolamo Grimaldi; 15 листопада 1674(16741115), Генуя — 18 листопада 1733, Іскія) ― італійський кардинал і католицький архієпископ; апостольський нунцій в Речі Посполитій та Австрії. Головував на синоді Руської Унійної Церкви в Замості (1720).

Джироламо Ґрімальді
Герб
Санта Бальбіна
 
Народження: 15 листопада 1674
Генуя
Смерть: 18 листопада 1733(1733-11-18)
Іскія
Священство: 7 квітня 1709
Єп. хіротонія: 9 квітня 1713
Єпископства: титулярний архієпископ Едеси Осроенської,
5 жовтня 1712
Проголошений: 2 жовтня 1730
Папою: Климентієм ХІІ
Джироламо Ґрімальді у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Походив з благородної генуезької родини Ґрімальді (з неї походили також князі Монако) з якої вийшли визначні церковні діячі кардинали Джироламо Ґрімальді (1527), Джироламо Ґрімальді-Каваллероні (1643) і Нікола Ґрімальді (1706).

Навчався в Авіньйонському університеті, де 26 червня 1705 року отримав докторський ступінь з цивільного і канонічного права. Отримав нижчі свячення 8 вересня 1708 року, піддияконат 17 березня 1709 і дияконат 19 березня того ж року. В священичий сан поставлений 7 квітня 1709 року і відразу призначений з дипломатичною місією як інтернунцій до Брюсселя.

5 жовтня 1712 року обраний титулярним архієпископом Едеси Осроенської, а 20 грудня призначений на посаду апостольського нунція в Речі Посполитій. Єпископські свячення отримав 9 квітня 1713, призначений асистентом Папського Трону 17 січня 1713, став Апостольським візитатором Вірменської Церкви у Львові 21 червня 1720 року. Від 22 червня того ж року — Апостольський візитатор Руської Унійної Церкви в Речі Посполитій, головував на Замойському синоді (26 серпня17 вересня 1720 року). 15 листопада 1720 року став Апостольським нунцієм у Австрії.

Піднесений до кардинальської гідності 2 жовтня 1730 року, отримав пурпуру і титул кардинала-священика Санта Бальбіна 3 вересня 1731 року. 11 грудня 1730 року призначений папським легатом до Болоньї на три роки, а пізніше також до герцогства Парми і П'яченци (з 5 жовтня 1731 року).

Під час подорожі на англійському кораблі з Неаполя до Генуї, захворів дуже небезпечною лихоманкою, яка призвела до його смерті 18 листопада 1733 року в Іскії. Його тіло було перевезене до Генуї і поховане в церкві святого Филипа.

ДжерелаРедагувати

  • Gaetano Moroni. Dizionario di erudizione storico-ecclesiastica da San Pietro sino ai nostri giorni. — Venezia: Tip. Emiliana, 1879.
  • Alberto Maria Ghisalberti, Massimiliano Pavan. Dizionario Biografico degli Italiani. — Milano: Istituto della Enciclopedia italiana, 1960.
  • Lodovico Antonio Muratori. Annali d'Italia, dal principio dell'era volgare sino all'anno MDCCL.

ПосиланняРедагувати