Вікіпедія

Джіма Юлія Валентинівна

українська біатлоністка, чемпіонка Олімпійських ігор 2014 року
(Перенаправлено з Джима Юлія Валентинівна)

Ю́лія Валенти́нівна Джі́ма (19 вересня 1990, Київ) — українська біатлоністка, заслужений майстер спорту України,[2] член національної збірної команди України з біатлону.

Юлія Джима
Юлія Валентинівна Джима
Загальна інформація
Національність українка
Громадянство  Україна[1]
Місце проживання Київ
Народження 19 вересня 1990(1990-09-19) (33 роки)
Київ
Зріст 168 см
Вага 58 кг
Батько Джима Валентин Іванович
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту біатлон
Нац. збірна збірна України
Тренери Урош Велепець, Надія Бєлова
Участь і здобутки
Світові змагання 0 х 2 х 3 х
Регіональні змагання 5 х 2 х 2 х
Олімпійські ігри 1 х 0 х 0 х
CMNS: Джіма Юлія Валентинівна у Вікісховищі
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Зимові Олімпійські ігри
Золото Сочі 2014 естафета
Чемпіонати світу
Срібло Нове Место-на-Мораві 2013 естафета 4×6 км
Срібло Гохфільцен 2017 естафета 4×6 км
Бронза Естерсунд 2019 естафета 4×6 км
Бронза Антерсельва 2020 естафета 4×6 км
Бронза Поклюка 2021 естафета 4×6 км
Чемпіонат Європи з біатлону
Золото Ріднау-валь-Ріданна 2011 естафета 4x6 км
Золото Брезно-Осрбліє 2012 естафета 4×6 км
Золото Отепя 2015 естафета 4x6 км
Золото Душники-Здруй 2017 спринт 7,5 км
Золото Раубичі 2020 змішана естафета
Срібло Бансько 2013 спринт 7,5 км
Срібло Душники-Здруй 2017 переслідування 10 км
Бронза Бансько 2013 естафета 4x6 км
Літні чемпіонати світу
Срібло Отепяе 2016 змішана естафета
Бронза Чейле-Градістей 2015 переслідування 10 км

Чемпіонка зимових Олімпійських ігор 2014 у Сочі, Росія.[3]

Дворазова срібна і триразова бронзова призерка чемпіонатів світу в естафеті, багаторазова переможниця та призерка етапів кубка світу з біатлону, п'ятиразова чемпіонка Європи, призерка Кубка Європи з біатлону.

Біографія ред.

Батько спортсменки — Валентин Джима, український біатлоніст, брав участь у зимовій Олімпіаді 1994 року в Ліллегаммері.[4] 2003 року почала займатися біатлоном в столичній спортивній школі «Восход», під керівництвом тренера Олександра Кравченка.[5]

У збірній України дебютувала в сезоні 2011/2012, в складі якої взяла участь в етапі кубка світу з біатлону, який проходив у місті Обергофі. Посіла 34-те місце в спринті. Брала участь у 48-му чемпіонаті світу з біатлону. 2013 року, на етапі кубка світу в Гохфільцені, здобула перший індивідуальний подіум, — в гонці переслідування посіла 2-е місце.

На зимових Олімпійських іграх 2014 в Сочі здобула «золото» в естафеті 4×6 км (разом із Валентиною Семеренко, Вітою Семеренко та Оленою Підгрушною).[3]

Неодружена. Хобі — малювання, музика. Вивчала журналістику на факультеті іноземної філології та соціальних комунікацій Сумського державного університету[6].

Нагороджена орденами «За заслуги» III ступеня (2014)[7], «За заслуги» II ступеня (2017)[8], княгині Ольги (2021)[9].

Виступи на Олімпійських іграх ред.

Ігри Інд. гонка Спринт Персьют Масстарт Естафета Змішана естафета
  Сочі 2014 7 42 DNS 22 Золото —
  Пхьончхан 2018 20 — — — 11 7
  Пекін 2022 10 8 13 7 7 13

Виступи на чемпіонатах світу ред.

Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗМ
2012   Рупольдінг, Німеччина — 39 48 — — —
2013   Нове Место-на-Мораві, Чехія 13 — — — 2 —
2015   Контіолагті, Фінляндія 38 — — — 5 11
2016   Гольменколлен, Норвегія 22 31 9 25 5 —
2017   Гохфільцен, Австрія 9 22 23 6 2 5
2019   Естерсунд, Швеція 12 54 DNS — 3 —
2020   Антерсельва, Італія 37 22 19 — 3 5
2021   Поклюка, Словенія 32 37 25 — 3 4

Виступи на чемпіонатах Європи ред.

Рік Місце проведення Інд Спр Пр Ест ЗМ
2010*   Отепя, Естонія 9 22 14 — 7
2011   Ріднау-Валь-Ріданна, Італія 30 19 14 1 —
2012   Брезно-Осрбліє, Словаччина 15 25 18 1 —
2013   Бансько, Болгарія DNS 2 18 3 —
2015   Отепя, Естонія 9 10 15 1 —
2017   Душники-Здруй, Польща — 1 2 — 3
2020   Раубичі, Білорусь — DNS — — 3

[*] — юніорські змагання

Чемпіонати світу серед юніорів ред.

Рік Місце проведення Вік Інд Спр Пр Ест
2008   Рупольдинг, Німеччина U19 31 61 — —
2009   Кенмор, Канада U19 12 24 17 4
2010   Турсбю, Швеція U21 44 41 DNS —
2011   Нове Место-на-Мораві, Чехія U21 4 35 25 5

Кар'єра в Кубку світу ред.

Першим роком Юлії в біатлоні став 2003 рік, а починаючи з 2009 року вона почала виступати за національну збірну України з біатлону. Вперше виступила на етапах Кубка світу в 2012 році.

  • Дебют в кубку світу — 4 січня 2012 року в естафеті в   Обергофі — 8 місце.
  • Перше попадання в залікову зону — 6 січня 2012 року в спринті в   Обергофі — 34 місце.
  • Перше попадання на розширений подіум — 5 січня 2013 року в спринті в   Обергофі — 6 місце.
  • Перший подіум — 8 грудня 2012 року в естафетній гонці в   Гохфільцені — 2 місце.
  • Перший особистий подіум — 9 грудня 2013 року в гонці переслідування в   Гохфільцені — 2 місце.
  • Перша перемога — 3 січня 2013 року в естафетній гонці в   Обергофі.
  • Перша особиста перемога — 6 грудня 2018 року в індивідуальній гонці в   Поклюці.
  • Всього сезонів — 9
  • Найвищі місця в рейтингу — 8 (сезон 2016-17); 11 (сезон 2017-18)
  • Індивідуальних перемог — 1
  • Всього перемог — 4
  • Індивідуальних подіумів — 6 (1 золотих, 2 срібних, 3 бронзових)
  • Всього подіумів — 24 (4 золотих, 10 срібних, 10 бронзових)

Місця в кубках світу ред.

Подіуми на етапах кубків світу ред.

Сезон Індивідуальна Спринт Переслідування Мас-старт Загальний залік
Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки) Позиція (очки)
2011-12 — (0) 48 (55) 68 (11) — (0) 60 (66)
2012-13 21 (45) 20 (167) 38 (51) 36 (26) 30 (289)
2013-14 18 (38) 28 (127) 20 (131) 36 (26) 18 (379)
2014-15 15 (67) 34 (101) 21 (123) 31 (37) 24 (328)
2015-16 17 (54) 15 (171) 13 (168) 14 (101) 13 (494)
2016-17 8 (74) 13 (188) 9 (215) 4 (161) 8 (632)
2017-18 2 (91) 12 (174) 17 (126) 19 (92) 11 (483)
2018-19 7 (89) 49 (52) 59 (26) 38 (21) 37 (187)
2019-20 10(85) 41(68) 37(40) 43(12) 36(205)
2020-21 4(85) 35 (72) 27 (61) 2 (31) 23 (258)

Статистика кубка світу ред.

Сезон Місце проведення Змагання Результат
2012-13   Гохфільцен, Австрія Естафета 2
2012-13   Нове Место-на-Мораві, Чехія Естафета 2
2012-13   Обергоф, Німеччина Естафета 1
2012-13   Нове Место, Чехія — ЧС Естафета 2
2012-13   Сочі, Росія Естафета 2
2013-14   Гохфільцен, Австрія Естафета 1
2013-14   Гохфільцен, Австрія Переслідування 2
2013-14   Анесі — Ле Гран Борнан, Франція Естафета 2
2013-14   Рупольдінг, Німеччина Естафета 3
2014-15   Антхольц — Антерсельва, Італія Естафета 3
2014-15   Нове Место-на-Мораві, Чехія Супер-мікст 3
2015-16   Гохфільцен, Австрія Естафета 3
2015-16   Рупольдінг, Німеччина Естафета 1
2015-16   Преск-Айл, Сполучені Штати Америки Естафета 2
2016-17   Поклюка, Словенія Естафета 3
2016-17   Гохфільцен, Австрія — ЧС Естафета 2
2017-18   Естерсунд, Швеція Індивідуальна гонка 3
2017-18   Естерсунд, Швеція Спринт 3
2017-18   Гохфільцен, Австрія Естафета 2
2017-18   Гольменколлен, Норвегія Спринт 3
2018-19   Поклюка, Словенія Індивідуальна гонка 1
2018-19   Естерсунд, Швеція — ЧС Естафета 3
2019-20   Естерсунд, Швеція Індивідуальна гонка 2
2019-20   Антерсельва, Італія — ЧС Естафета 3
2020-21   Антерсельва, Італія Індивідуальна гонка 2
2020-21   Поклюка, Словенія — ЧС Естафета 3
2020-21   Нове Место-на-Мораві, Чехія Спринт 2
2022–2023  
Контіолахті 		 
Гохфільцен 		 
Аннесі-Ле-Гран-Борнан 		 
Поклюка 		 
Рупольдінг 		 
Антерсельва 		 
ЧС Обергоф 		 
Нове Место 		 
Естерсунд 		 
Осло 		Підсумки
Інд Спр Ест Пр Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр Пр ЗМ ОЗМ Інд Ест МС Спр Пр Ест Ест Спр Пр Спр Пр ЗМ ОЗМ Спр Пр ЗМ ОЗМ Інд МС Ест Спр Пр МС Очок Місце
DNS — — — — — — 74 — — 19 35 11 — 20 11 21 20 29 9 — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
2020–2021  
Контіолахті 		 
Гохфільцен 		 
Обергоф 		 
Антерсельва 		 
ЧС Поклюка 		 
Нове Место 		 
Естерсунд 		Підсумки
Інд Спр Спр Ест Пр Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр Пр ЗМ Спр Ест МС Інд МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Ест Спр Пр Спр Пр ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
10 60 66 — — 22 7 43 40 23 — 10 14 10 24 8 — 2 10 8 4 37 25 32 3 — 4 2 6 5 15 5 41 DNS 12 445 17
2019–2020  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Аннесі 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Поклюка 		 
ЧМ Антерсельва 		 
Нове Место 		 
Контіолахті 		 
Гольменколлен[10] 		Підсумки
ЗМ Спр Інд Ест Спр Ест Пр Спр Пр МС Спр МС Ест Спр Ест Пр Інд ЗМ МС ЗМ Спр Пр Інд ОЗМ Ест МС Спр Ест МС Спр Пр ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
— — 2 4 55 4 DNS 38 23 — 16 — 6 29 6 DNF 14 DSQ 25 5 22 19 37 — 3 — 32 4 — 53 DNS — — — — 205 36
2018–2019  
Поклюка 		 
Гохфільцен 		 
Нове Место 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Антерсельва 		 
Кенмор 		 
Солджер Голлов 		 
ЧС Остерсунд 		 
Гольменколлен 		Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр Ест Спр Ест МС Спр Пр МС Інд Ест Спр Пр ЗМ ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
— 1 20 24 — — — 41 49 20 68 — 8 73 — — — — — 41 13 10 32 6 — 54 DNS 12 3 - — — — 187 37
2017–2018  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Ле-Гран-Борнан 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Антхольц 		 
Олімпійські ірги Пхьончхан 		 
Контіолахті 		 
Осло 		Підсумки
ЗМ ОЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр Ест Інд Ест МС Спр МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр МС Ест Спр Пр Ест ЗМ Очок Місце
— — 3 3 21 20 6 2 27 DNS 7 42 13 5 4 11 18 DNS 28 — 7 — — 20 11 — 4 14 — 3 5 8 — 483 11
2016–2017  
Остерсунд 		 
Поклюка 		 
Нове Место 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Антхольц 		 
ЧС Гохфільцен 		 
Пхьончхан 		 
Контіолахті 		 
Холменколен 		Підсумки
ЗМ ОЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Ест Спр Пр Інд МС Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр Ест Спр Пр ОЗМ ЗМ Спр Пр МС Очок Місце
10 — 20 21 9 28 11 3 34 13 19 15 15 5 4 11 43 20 10 4 5 22 23 9 2 6 6 7 7 34 26 — — 13 11 10 632 8
2015–2016  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Поклюка 		 
Рупольдінг 		 
Рупольдінг 		 
Антхольц 		 
Канмор 		 
Преск-Айл 		 
ЧС Холменколен 		 
Ханти-Мансійськ 		Підсумки
ОЗМ ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Спр Пр МС Інд Ест МС Спр Пр Ест Спр МС ОЗМ ЗМ Спр Пр Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
7 — 18 13 28 7 6 3 19 22 18 8 8 11 29 1 7 15 DNS — 83 — 6 — 41 44 2 — 31 9 22 5 25 26 9 — 494 13
2014–2015  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Поклюка 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Антхольц 		 
Нове Место 		 
Холменколен 		 
ЧС Контіолахті 		 
Ханти-Мансійськ 		Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Ест Пр Спр Пр МС Ест Спр МС Ест Спр МС Спр Пр Ест ОЗМ ЗМ Спр Пр Інд Спр Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Очок Місце
— 15 64 — 18 7 9 60 34 24 — — — — — — 30 20 3 3 — 18 7 6 19 6 11 — — 38 6 — 19 14 18 238 21
2013–2014  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Анесі 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Антхольц 		 
ОІ Сочі 		 
Поклюка 		 
Контіолахті 		 
Холменколен 		Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Ест Пр Ест Спр Пр Спр Пр МС Ест Інд Пр Спр Пр Ест Спр Пр Інд МС ЗМ Ест Спр Пр МС Спр Спр Пр Спр Пр МС Очок Місце
— 41 14 — 5 1 2 2 15 14 DNF — 8 3 6 6 — — — 42 DNS 7 23 — 1 31 30 9 35 23 40 65 — 24 379 18
2012–2013  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Поклюка 		 
Обергоф 		 
Рупольдінг 		 
Антхольц 		 
ЧС Нове Место 		 
Холменколен 		 
Сочі 		 
Ханти-Мансійськ 		Підсумки
ЗМ Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр МС Ест Спр Пр Ест Спр МС Спр Пр Ест ЗМ Спр Пр Інд Ест МС Спр Пр МС Інд Спр Ест Спр Пр МС Очок Місце
— 32 28 32 15 DNS 2 33 30 — 1 6 30 7 28 — 35 DNS 5 9 — — 13 2 — — — — 27 19 2 15 23 15 289 30
2011–2012  
Остерсунд 		 
Гохфільцен 		 
Гохфильцен 		 
Обергоф 		 
Нове Место 		 
Антхольц 		 
Холменколен 		 
Контіолахті 		 
ЧС Рупольдінг 		 
Ханти-Мансійськ 		Підсумки
Інд Спр Пр Спр Пр Ест Спр Пр ЗМ Ест Спр МС Інд Спр Пр Спр Ест МС Спр Пр МС ЗМ Спр Пр ЗМ Спр Пр Інд МС Ест Спр Пр МС Очок Місце
— — — — — — — — — 8 34 — — — — — — — — — — — 19 33 — 39 48 — — — 17 38 — 60 60


Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 1 0 0 0 4 5

2 2 1 1 0 7 11

3 1 2 0 0 8 11

Чільна 10 10 12 13 9 42 86

В очках 25 55 44 17 46 187

Стартів 27 75 49 17 46 214

Станом на: 14 серпня 2021

Статистика стрільби ред.

№ п/п Сезон Загальна[11] Індивідуальна гонка Спринт Гонка переслідування Мас-старт Естафета
1 2011-2012 84,2  (96/114) 0,0  (0/0) 97,5  (39/40) 78,3  (47/60) 0,0  (0/0) 71,4  (10/14)
2 2012-2013 87,7  (279/318) 91,7  (55/60) 91,3  (73/80) 78,8  (63/80) 90,0  (18/20) 89,7  (70/78)
3 2013-2014 86,3  (314/364) 88,3  (53/60) 83,8  (67/80) 84,0  (84/100) 87,5  (70/80) 90,9  (40/44)
4 2014-2015 88,5  (293/331) 91,7  (55/60) 84,3  (59/70) 95,0  (95/100) 87,5  (35/40) 80,3  (49/61)
5 2015-2016 88,1  (406/461) 86,7  (52/60) 82,2  (74/90) 90,7  (127/140) 91,3  (73/80) 87,9  (80/91)
6 2016-2017 84.1 (430/511) 78.3 (47/60 83.3 (75/90 85.0 (153/180) 87.0 (87/100) 84.0 (68/81)
7 2017-2018 87.9 (313/356) 96.7 (58/60) 90.0 (54/60) 88.8 (71/80) 87.5 (70/80) 78.9 (60/76)
8 2018-2019 88.4 (228/258) 95.0 (57/60) 88.3 (53/60) 85.0 (51/60) 85.0 (17/20) 86.2 (50/58)
9 2019-2020 84.9 (231/272) 88.3 (53/60) 80.0 (56/70) 87.5 (35/40) 85.0 (17/20) 85.4 (70/82)
10 2020-2021 84.3 (354/420) 93.3 (56/60) 84.0 (84/100) 85.8 (103/120) 85.0 (34/40) 77.0 (77/100)

У листопаді 2015 року перемогла на змаганнях у Шушені (Норвегія) — масовий старт на дистанції 12,5 км.

У філателії ред.

 
Поштова марка України, 2014
  1. Поштова марка України, спецпогашення 31 січня 2014 р.[12]

Державні нагороди ред.

  • Орден «За заслуги» II ст. (9 вересня 2017) — За вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури і спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність[13]
  • Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[14]
  • Орден княгині Ольги III ст. (8 березня 2021 року) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[9]

Примітки ред.

  1. ↑ http://www.sports-reference.com/olympics/friv/birthplaces.cgi?id=13376
  2. ↑ Студентка СумДУ Юлія Джіма стала Заслуженим майстром спорту України. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
  3. ↑ а б Сочі-2014. Біатлон. У жіночій естафеті збірна України взяла "золото". Чемпіон. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 24 березня 2018.
  4. ↑ Юлия ДЖИМА: «Мама болела за Пуаре, а я за Бьорндалена». Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  5. ↑ Шаховец, Денис. Вічно молода чемпіонка. Чи зможе Джима повернутися на біатлонний олімп?. Спорт.ua (укр.). Процитовано 20 вересня 2020.
  6. ↑ Юлія Джіма виграла чемпіонат Європи. Архів оригіналу за 30 січня 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  7. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  8. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2017 року № 260/2017 «Про призначення стипендій Президента України для видатних спортсменів та тренерів України з олімпійських видів спорту»
  9. ↑ а б Указ Президента України від 8 березня 2021 року № 92/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  10. ↑ Етап був скасований через епідемію Коронавірусу
  11. ↑ В дужках наведена кількість влучних пострілів та загальна кількість пострілів. В статистиці стрільби рахуються постріли, які здійснив біатлоніст на етапах кубка світу та чемпіонаті світу
  12. ↑ Ukrposhta: Biathlon National Team of Ukraine 2014 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. wnsstamps.post
  13. ↑ Указ президента України № 270/2017 від 9 вересня 2017 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту». Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  14. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джіма Юлія Валентинівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джіма_Юлія_Валентинівна&oldid=40691308