Відкрити головне меню

Джеймс Несміт

шотландський підприємець-машинобудівник, інженер, винахідник, астроном

Джеймс Несміт (англ. James Nasmyth; 19 серпня 1808, Единбург — 7 травня 1890, Лондон) — шотландський підприємець-машинобудівник, інженер, винахідник, астроном. Син шотландського художника Александера Несміта[en], брат художника-пейзажиста Патріка Несміта[en]. Автор винаходу парового молота (1839) та оригінальної конструкції телескопа. Співзасновник «Nasmyth, Gaskell and Company[en]». Разом з Джеймсом Карпентером[en] опублікував роботу «Місяць і планети нами» («The moon considered us a planet») (1874).

Джеймс Несміт
англ. James Nasmyth
James Hall Nasmyth by George Bernard O'Neill.jpg
Народився 19 серпня 1808(1808-08-19)[1][2][…]
Единбург, Сполучене Королівство[4]
Помер 7 травня 1890(1890-05-07)[1][2][…] (81 рік)
Лондон, Сполучене Королівство[4]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність астроном, винахідник, інженер
Alma mater Royal High School[d] і Університет Геріот-Ватт
Вчителі Robert Bald[d]
Magnum opus The Moon: Considered as a Planet, a World, and a Satellite[d]
Батько Alexander Nasmyth[d]
Брати, сестри

Зміст

БіографіяРедагувати

Джеймс Несміт народився 19 серпня 1808 року в Единбурзі (Шотландія). Його батько, Александер Несміт[en] був художником-пейзажистом та портретистом в Единбурзі. Сім'я була великою. Джеймс був молодшим серед дітей. Одним із захоплень батька була механіка і той використовував увесь вільний час для роботи у власній майстерні, де залучав свого молодшого сина до роботи з усіма видами матеріалів. У молодості батько Джеймса дружив з популярним шотландським поетом-демократом Робертом Бернзом. У Несмітів бували не лише художники, але й літератори, науковці та інженери, інколи бував Вальтер Скотт а одного разу навіть Джеймс Ватт[5].

На навчання для здобуття середньої освіти Джеймса було відправлено до Королівської вищої школи[en], де він подружився з Джиммі Паттерсоном, сином місцевого металурга-промисловця. Цікавлячись механікою, він проводив більшу частину свого часу на ливарному заводі і там поступово навчився обробляти деревину, латунь і сталь. У 1820 роц Джеймс покинув школу і став працювати у майстерні батька Джиммі Паттерсона, де у віці 17 років він склав свій перший паровий двигун.

З 1821 до 1826 року Джеймс Несміт регулярно відвідував Единбурзьку школу мистецтв (тепер Університет Геріот-Ватт), де став одним з найкращих її студентів. До сімнадцяти років він мав уже достатні теоретичні знання та вміння володіти інструментом, щоб виконувати розрахунки та створювати діючі моделі парових машин, які мали добрий збут[5]. У 1828 році він виготовив паровоз, який був здатен перевозити до 8 пасажирів. Це досягнення збільшило його бажання стати інженером-механіком. Джеймс довідався про славу майстерні Генрі Модслі й вирішив влаштуватись до нього на роботу. Модслі не брав учнів а батько Джеймса не мав змоги платити великі гроші за учнівство. Для того, щоб потрапити учнем до Модслі, Несміт виготовляє невелику парову машину. Починаючи з креслеників, моделей, литва, поковок аж до остаточної обробки та складання,— все було зроблене ним власноруч. Виконані ним кресленики були зразком креслярського мистецтва. У травні 1829 року Джеймс разом з батьком відправляється до Лондона, прихопивши свої напрацювання. Модслі прийняв Несмітів люб'язно, але взяти Джеймса учнем категорично відмовився. На другий день йому однак довелось змінити своє рішення: Джеймсу вдалось показати йому плоди свєї праці. У своїй автобіографії Несміт описав ці вирішальні у його житті хвилини поки тривав огляд:

«Я у неспокої чекав в кабінеті Модслі (модель і кресленики були в іншому приміщенні). Минуло двадцять довгих хвилин, нарешті Модслі увійшов до кімнати і по його жвавому виразу обличчя я відразу помітив, що так довго плекана мною мета була досягнута. У теплих і відвертих словах він висловив мені своє задоволення моїми вміннями та знаннями як механіка і як кресляра-конструктора, а потім відкривши двері, що ведуть з кабінету в його чудову особисту майстерню, він сказав: „Ось де я хочу, щоб ви працювали поруч зі мною як мій помічник. З того, що я бачив, я вважаю, що вам не потрібно ніякого учнівства“.»

Далі Джеймс Несміт упродовж двох років працював у майстерні Генрі Модслі, після чого зумів відкрити власну майстерню у Манчестері, де випускав різноманітні верстати й парові машини. З 1830-х років в Англії розпочинається бурхливий розвиток залізничного транспорту. На цей час майстерня Несміта уже виросла до великого заводу з декількома корпусами. Завод Несміта отримує замовлення на паровози й успішно виконує їх. Протягом ще шістнадцяти років Несміт продовжував керувати своїм заводом, випускає десятками і сотнями токарні, стругальні, свердлильні верстати, парові машини і паровози. У 1856 році він відходить від безпосередньої конструкторської і підприємницької діяльності. Займається серйозно астрономією: нею він захоплювався усе життя. Несміт помер у 1890 році у віці 82 років[5].

Кар'єраРедагувати

Джеймс Несміт став відомим завдяки винайденню парового молота у 1839 році (запатентований у 1842 році) та гідравлічного преса, що стали важливою складовою промислової революції, а також оригінального за конструкцією телескопа. Несміт також є конструктором понад 100 паровозів, безлічі невеликих парових двигунів, що працювали при високому тиску пари, різноманітних насосів, гідравлічних пресів та інших машин. У віці 48 років він відійшов від промислового бізнесу, щоб повністю присвятити себе астрономії. Разом з Джеймсом Карпентером[en] він публікує книжку «Місяць: розглянемо як планету, світ і супутник» (The moon: considered as a planet, a world, and a satellite), (1874)[6].

Паровий молотРедагувати

 
Діючий паровий молот Джеймса Несміта, Енциклопедія корисних мистецтв Томлінсона[en] (1854)

У 1837 році компанія Great Western Steamship Company[en], що будувала гігантський пароплав «Велика Британія»[en] зустрілась із труднощами з виготовлення колінчастого вала двигуна приводу гребного гвинта, так як величина ходу найбільшого молота, піднятого на всю висоту, була замалою для обробки таких великих деталей. Коли деталь вала розташовувалась у ковадлі, у молота не залишалося простору, для падіння, і у 1838 році інженер компанії Френсіс Гамфріс (англ. Francis Humphries) написав Несміту: «Я розумію, що немає штампувального молота для преса в Англії чи Шотландії, достатньо потужного, щоб виготовити механізм колін вала гребного гвинта для „Великої Британії“! Що мені робити?».

Несміт задумався над проблемою та став шукати її вирішення, відкидний молот[en] мав очевидні недоліки, так як наносив кожен удар з однією і тією ж силою. Несміт винайшов паровий молот, зобразив його схематично та відтворив ідею нового пристрою у рисунках «Книги Схем», яку він показував своїм замовникам.

З метою забезпечення французьких арсеналів і верфей інструментами, у квітні 1842 року Несміт відвідав Францію і під час відвідин скористався можливістю, щоб ознайомитись з промисловістю у Ле-Крезо. При огляді він виявив паровий молот його власної конструкції у дії. Таємниця дуже швидко відкрилась — один з промисловців скопіював його рисунок з «Книги Схем» під час відвідин Англії. Два місяці по тому, після свого повернення до Англії, у червні 1842 року, Несміт запатентував молот і розпочав його виробництво в Единбурзі. При використанні такого парового молота виробничі затрати могли бути зменшеними більше ніж на 50 відсотків з одночасним покращенням якості поковки.

Перші молоти мали тип конструкції з вільним падінням, але пізніше вони були змінені, конструкцією з прикладанням додаткового зусилля при падінні ударної частини. До винаходу парового молота Несміта великі вироби, на зразок якорів суден, виготовлялися з окремих менших частин, які потім зварювались в одне ціле. Головна особливість його машини була в тому, що оператор керував силою кожного удару. Несміт любив хвалитися можливостями молота, демонструючи, як той міг спочатку розбити яйце, поміщене у фужер, не пошкодивши скло, а потім слідував удар на повну силу, який стрясав будівлю. Переваги його винаходу стали настільки очевидними, що незабаром молот Несміта можна було зустріти в усіх великих майстернях по всій країні.

Оригінальний молот Несміта тепер знаходиться у будівлі ливарного заводу «Nasmyth Patricroft» (тепер 'бізнес-парк'). Більшим за габаритами зразком парового молота моделі «Nasmyth & Wilson» володіє Університет Болтона[en], він виставлений на території університетського містечка.

Надалі Несміт застосував принцип парового молота для забивання паль, машину по забиванню яких (копер) він виготовив у 1843 році. Його перша машина використовувала чотиритонний паровий молот, а швидкість роботи становила 80 ударів за хвилину. Копер був вперше продемонстрований у конкурсі з командою, що використовувала традиційний метод забивання, у Девонпорті. 3-го липня 1845 року машина Несміта забила палю довжиною 70 футів (близько 21 метра) і площею у поперечнику 18 квадратних дюймів (45 см²) за чотири з половиною хвилини, у той час як за традиційним методом знадобилося дванадцять годин. Це було значним успіхом і на його копер поступило багато замовлень. Копер знайшов застосування у найближчі декілька років при будівництві багатьох споруд по всьому світу, таких як міст «High Level Bridge[en]» в Ньюкасл-апон-Тайн та греблі на Нілі в Асуані у Єгипті.

До 1856 року було вироблено загалом 490 парових молотів, що продавались, як у Європі, так і в Азії чи Австралії, що забезпечило 40 % доходів компанії Джеймса Несміта.

Інші винаходиРедагувати

 
Фрезерний верстат з ділильною головкою конструкції Джеймса Несміта (1829—1831 роки)

Фрезерний верстат з ділильною головкою для закріплення заготовки було сконструйовано й виготовлено Джеймсом Несмітом між 1829 і 1831 роком. Такого роду пристрої використовуються і до цих пір.

Несміт був також одним з перших виробників різальних інструментів, який запропонував стандартизацію ряду верстатів. До нього виробники виготовляли інструменти у відповідності зі специфікаціями індивідуальних замовників з мінімумом стандартизації, що викликало проблеми сумісності.

Серед інших винаходів Несміта, більшість з яких він так і не запатентував, були: засіб передачі обертального руху за допомогою гнучкого вала, виготовлений з гнучкого дроту; верстат для прорізання шпонкових канавок; саморегульовані підшипники; гвинтовий ківш для переміщення розплавленого металу, яким могли безпечно і ефективно керувати двоє людей замість шести раніше необхідних.

Пам'ятьРедагувати

У 1935 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джеймса Несміта кратеру на видимому боці Місяця.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б James Nasmyth
  2. а б Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Несмит Джеймс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в Лесник М.. Джеймс Несмит // Техника молодежи : журнал. — 1934. — № 5 (5). — С. 50—53.
  6. «The moon: considered as a planet, a world, and a satellite» (eng.)

ЛітератураРедагувати

  • Загорский Ф. Н. Джеймс Несмит: 1808—1890 / Ф. Н. Загорский, И. М. Загорская; ред. А. Н. Богомолов. — М.: Наука, 1989. — 191 с.

ПосиланняРедагувати