Джеймс Вістлер

американський художник

Джеймс Вістлер, повне ім'я Джеймс Ебботт Мак-Нейл Вістлер (англ. James Abbott McNeill Whistler; 10 липня 1834 — 17 липня 1903, Лондон) — англо-американський художник 2-ї половини XIX століття. Малював портрети, пейзажі, працював графіком, творив офорти і літографії.

Джеймс Вістлер
James Abbott McNeill Whistler
Автопортрет 1858 року
При народженні James Abbot McNeill Whistler
Народження 10 липня 1834(1834-07-10)
Лоуелл (Массачусетс), США
Смерть 17 липня 1903(1903-07-17) (69 років)
  Лондон
Поховання
Національність американець
Країна Британія
Жанр пейзаж, портрет
Навчання в Парижі у Шарля Глейра
Діяльність художник, майстер офорту, ілюстратор, письменник, літограф, художник-гравер
Напрямок суміш імпресіонізму, японізму, стилізацій та модерну
Роки творчості 1850-ті- 1902
Вчитель Шарль Глейр
Відомі учні May Wilson Prestond
Член Бьорлінгтонський клуб витончених мистецтвd і International Society of Sculptors, Painters and Graversd
Твори Nocturne: Blue and Gold – Old Battersea Bridged, Ноктюрн у чорному і золотому – падаюча ракета, Мати Вістлера і Зала павичів
Батько Джордж Вашингтон Вістлер[2]
Мати Anna McNeill Whistlerd[2]
У шлюбі з Beatrice Whistlerd[2]
Брати, сестри William McNeill Whistlerd
Родичі Rose Fuller Whistlerd[3]
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Auckland Art Galleryd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Детройтський інститут мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[4], Колекція Фріка[5], Музей мистецтва Метрополітен, Музей витончених мистецтв, Print Collectiond[6], Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея, Художня галерея і музей Келвінгроув, Barber Institute of Fine Artsd, Taft Museum of Artd, Музей мистецтв Філадельфії, Художній музей Волтерс, Галерея мистецтв Коркоран, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Смітсонівський музей американського мистецтва, Пенсільванська академія образотворчих мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Галерея мистецтв Фріра, Phillips Collectiond, Єльський центр британського мистецтваd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Гарвардський художній музей, Музей мистецтв Індіанаполіса, Ермітаж, Музей мистецтв Карнегіd, Вустерський музей мистецтв, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Музей Фіцвільяма, Клівлендський музей мистецтв, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Rhode Island School of Design Museumd, Музей д'Орсе, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Джорджіїd, Музей мистецтв Толедо, Gilcrease Museumd, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Crystal Bridges Museum of American Artd, Національний музей образотворчого мистецтва[7], Michael C. Carlos Museumd[8], Dumbarton Oaksd, Addison Gallery of American Artd, Fogg Museumd, Нью Бритн музей американського мистецтва, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Національний музей Кардіффа, Ашмолеан музей, Зібрання Баррелаd, Галерея мистецтв Вокера, Shipley Art Galleryd і Художня галерея Лідса
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону
Автограф

CMNS: Джеймс Вістлер у Вікісховищі

Біографія ред.

Навчання ред.

Народився в містечку Лоуелл, штат Массачусетс, США. Батько — відомий залізничний інженер, Джордж Вашингтон Вістлер, був запрошений на роботи до Російської імперії, де проектував Миколаївську залізницю. Син жив з батьком в Росії. Навчався у школі, де вивчив і французьку, престижну мову російського дворянства. Навчання продовжив в Академії мистецтв міста Петербург. 1848 року під час епідемії холери помер його батько.

Джеймс Вістлер мав брата. По смерті батька він таки отримав частку батьківського спадку (близько 2000 франків на рік), що дозволило не бідувати, вести життя вільного художника і навіть жити без економії.

Вістлер повернувся у Сполучені Штати, де навчався в військовій школі Вест-Пойнт, але був звільнений за неуспіхи в хімії. В 1850-тї зробив перші спроби в створенні офортів.

Паризький період ред.

у 1855 р. переїздить до Парижа, де навчався живопису у Шарля Глейра (1806—1874). В часи перебування в Парижі відвідував музей Лувр, де копіював картини. На той час в Парижі зійшла зірка слави художників Іспанії, картини котрих потрапили у Лувр. Бути прихильником іспанських художників XVII ст. було черговою модою серед французьких митців. Серед прихильників картин Дієго Веласкеса були Едуар Мане та Джемс Вістлер.

Другою модною забавою була зацікавленість у японському мистецтві. Митці Франції, котрі неупинно шукали нові шляхи художньої виразності, відкрили для себе японське мистецтво (перш за все друковану графіку укійо-е), серед прихильників укійо-е були Клод Моне та Вінсент ван Гог. До вивчення японської друкованої графіки залучився і Вістлер.

Відвідини Нідерландів ред.

У той період Джемс Вістлер у мистецтві був прихильником реалізму. Серед художників минулого його цікавили голландські реалісти XVII ст., серед них Ян Стен, Саломон ван Рейсдал та Рембрандт. 1858 року художник прибув у Нідерланди, де відвідав міста Гаага, Дордрехт , Домбург та Амстердам. Художню свідомість Вістлера зачепив саме Амстердам, котрому він присвятив низку власних офортів.

Судовий процес з Джоном Раскіном ред.

Дружні стосунки з французьким художником Альфонсом Легро були такі тісні, що примусив того перебратися в Британію. Фігура досить космополітична за мовою і вихованням, Вістлер оселився в Лондоні. Перша серія його офортів надрукована у 1858 р. Митці Франції схвалювали офорти, тоді як Джон Раскін критикував. Образившись на Раскіна, Вістлер подав судовий позив і виграв процес. Але судові виплати збанкрутували художника.

Венеція ред.

В 1879 р. Віслер на 14 місяців перебрався в Венецію, де займався акварельним живописом і зробив близько 50 офортів.

Повернення у Лондон ред.

Художник таки зробив кар'єру в Британії, де посів місце президента Товариства англійських художників. Був світським «левом». Серед знайомих художника — Обрі Бердслі та драматург і письменник Оскар Уайльд, голова англійського декадансу.

Смерть ред.

Художник помер в Лондоні і його поховали на цвинтарі церкви Св. Миколая в районі Чізвик.

Офорти роботи Вістлера ред.

Портрети пензля Вістлера ред.

Пейзажі Вістлера ред.

У мас-культурі ред.

Навколо картини «Мати Вістлера» розгортались події англійської комедії «Бін» (1997), де головну роль виконав Ровен Аткінсон.

Див. також ред.

Примітки ред.

Посилання ред.