Відкрити головне меню

Джедефптах, Тамфтіс — єгипетський фараон з IV династії.

Джедефптах
Тамфтіс
Давньоєгипетський фараон
Панування бл. 2456-2454 до н. е., 
IV династія
Попередник Шепсескаф
Наступник Усеркаф

Ім'я Тамфтіс відоме лише з «Єгиптики» Манефона[1]. Відповідно до Вільяма Геєса його ім'я звучало Джедефптах (Птахджедеф)[2].

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Секст Юлій Африкан, який наводив фрагмент з «Єгиптики» Манефона, зазначав, що Тамфтіс був останнім фараоном IV династії та правив 9 років. Євсевій Кесарійський імені, як й імен більшості фараонів IV династії, не згадував, вказуючи, що «решта царів не зробили нічого, що б варто було згадати»[3]. Також ім'я Джедефптаха відсутнє й у Ератосфена, який наводив список фараонів IV династії[4].

Едуард Меєр 1887 року вважав, що Тамфтіс був узурпатором, через що його ім'я не згадувалось у царських списках. За іншою версією для цього фараона не влаштовували поховальної церемонії, через що його ім'я у подальшому не згадувалось[5]. Інший єгиптолог, Петер Яноші, припустив, що оскільки археологічних доказів існування Джедефптаха немає, то він є пізньою вигадкою та має бути виключений зі списку фараонів[6].

Єгиптологи Вінфрід Шепель і Герман Олександр Шлегль припустили, що фараоном Джедефптахом могла бути цариця Хенткаус I, головна дружина фараона Усеркафа. Підставою для цього послужили зображення у поховальному храмі цариці, де вона зображена з символами фараона — прилаштованою бородою та царською коброю (Урей) на добі. Однак її ім'я ніколи не розміщувалось у сереху чи картуші, окрім того воно відсутнє у списку фараонів[7].

Вольфганг Гелк припустив, що Тамфтіс міг бути сином цариці Хенткаус I та, можливо, фараона Усеркафа. Окрім того, верховна жриця Бунефер, вірогідна дочка Усеркафа, могла бути дружиною Тамфтіса[8].

ПравлінняРедагувати

У Туринському царському папірусі список фараонів IV династії розташований у 3-й колонці. Однак його частково пошкоджено. Після Хефрена (рядок 12) і після Шепсескафа (рядок 15) імена фараонів не читаються, однак там могло бути ім'я Джедефптаха. Нині більша частина єгиптологів у 13-му рядку розміщують ім'я Баки, ще одного маловідомого фараона династії, а на позицію 16 — Джедефптаха. Для фараона на позиції 16 зберігся запис, що він правив 2 роки[9].

В Абідоському списку для IV династії показано тільки 6 фараонів. У Саккарському списку після Шепсескафа до першого фараона V династії Усеркафа показано 2 імені. На думку єгиптологів, перше ім'я може належати фараону Джедефптаху. Друге ж ім'я нині є загадкою. Окрім того, картуші Хефрена біля Сахура значно пошкоджені, в результаті чого неможливо підтвердити, які імена там записано[10].

На кам'яній плиті у Ваді-Хаммаматі на Синайському півострові зазначено кілька імен у картушах: Хуфу, Джедефра, Бауфра та принца Джедефгора. Бауфра і Джедефгор, сини Хуфу, відсутні у списках фараонів. Їхні імена в картушах могли бути свідченням того, що вони вс ж правили нетривалий час, і їх можна ідентифікувати з двома манефонівськими фараонами (Бакою і Джедефптахом). Але вони не згадуються у жодних написах як «царі Верхнього й Нижнього Єипту», лише з титулами «син царя» чи принца[11].

Існують написи різних єгипетських вельмож періоду правління кінця IV — початку V династій, у яких перелічуються імена фараонів-сучасників. Так принц Сехемкара повідомляв про свою кар'єру за Хефрена, Менкаура, Шепсескафа, Усеркафа й Сахура. Імен фараонів, яких можна зіставити з Бакою чи Джедефптахом, немає. У написі чиновника Нетжерпунесута згадувалось, що він служив фараонам Джедефра, Хефрену, Мікерину, Шепсескафу, Усеркафі й Сахура, де знову відсутні імена тих же фараонів. У написі в могилі високопоставленого жерця V династії Птахшепсеса, який служив фараону Ніусеррі, згадувалось, що він відповідав за проведення погребального поклоніння фараонам Менкаура й Шепсескафі, якихось імен інших фараонів між ними не згадувалось[12][13].

При цьому всьому, єгиптолог Мирослав Вернер вказував на те, що відсутність імені фараона у написах сучасників не може свідчити про те, що фараон був фіктивним. Він порівнював таку ситуацію з фараоном V династії Шепсескарою. Про існування фараона свідчать знайдені циліндричні печатки з його картушами. При цьому на стелі чиновника V династії Кауптаха перелічено список фараонів, яким він служив: Сахура, Неферірікара I, Ранефереф та Ніусерра. Однак ім'я Шепсескара відсутнє. Про правління фараона свідчень практично немає, на підставі чого можна зробити висновок, що він правив не 7 років, як показано у Манефона й у Туринському списку, а дуже нетривалий термін[14].

Дана ситуація показує, що у Стародавньому царстві існувала династична боротьба. Припускають, що така ж ситуація супроводжувала фараона Джедефптаха. Однак жодних свідчень щодо династичних суперечностей наприкінці правління IV династії не збереглось. І цілком ймовірно, що фараон Джедефптах був вигаданий, а 2 роки правління в Туринському папірусі належать Шепсескафу, останньому фараону IV династії[15].

ПриміткиРедагувати

  1. Манефон. Єгиптика. Книга I, IV Династія
  2. Hayes William C. The Scepter of Egypt. — С. 53—54, 180.
  3. Waddell William Gillian. Manetho. — С. 47—49.
  4. Lloyd Alan B. Herodotus. — С. 77ff.
  5. Meyer Eduard, Duemichen Johannes. Geschichte des alten Aegyptens. — С. 114.
  6. Jánosi Peter. Giza in der 4. Dynastie. — С. 151.
  7. Schlögl Hermann A. Das Alte Ägypten. — С. 99–100.
  8. Helck W. Geschichte des Alten Ägypten. — С. 24, 216.
  9. Ryholt K. S. B. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period c. 1800-1550 B.C. — С. 17f.
  10. Jürgen von Beckerath: Chronologie des pharaonischen Ägypten
  11. Jánosi Peter. Giza in der 4. Dynastie. — С. 64—65.
  12. Edwards I. E. S. The Cambridge ancient history. — Т. 3. — С. 176.
  13. Strudwick Nigel C. Texts from the Pyramid Age. — С. 78—79.
  14. Verner Miroslav. {{{заглавие}}}.
  15. Verner Miroslav. Who was Shepseskare and when did he reign. — С. 581—602.

ЛітератураРедагувати

  • Schneider Thomas. Lexikon der Pharaonen. — Düsseldorf : Albatros, 2002. — ISBN 3-491-96053-3.
  • Jürgen von Beckerath: Chronologie des pharaonischen Ägypten
  • Jürgen von Beckerath. Handbuch der ägyptischen Königsnamen. — München/Berlin : Deutscher Kunstverlag, 1984. — ISBN 3-422-00832-2.
  • Hayes William C. The Scepter of Egypt. A Background for the Study of the Egyptian Antiquities in the Metropolitan Museum. Band 1: From the Earliest Times to the End of the Middle Kingdom. — 5th printing, revised. — New York : Abrams, 1990. — ISBN 0-8109-3804-9.
  • Helck W. Geschichte des Alten Ägypten. — Leiden : Brill, 1981. — (Handbuch der Orientalistik. Abteilung 1: Der Nahe und der Mittlere Osten. Band 1: Ägyptologie. Abschnitt 3) — ISBN 90-04-06497-4.
  • Jánosi Peter. Giza in der 4. Dynastie. Band 1: Die Mastabas der Kernfriedhöfe und die Felsgräber. — Wien : Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2005. — (Österreichische Akademie der Wissenschaften. Denkschriften der Gesamtakademie. Bd. 30; Untersuchungen der Zweigstelle Kairo des Österreichischen Archaeologischen Instituts. Bd. 24) — ISBN 3-7001-3244-1.
  • Lloyd Alan B. Herodotus book II. Commentary-Vol. 2: Commentary 99–182. — Leiden : Brill, 1988. — (Études préliminaires aux religions orientales dans l'Empire romain. Vol. 43) — ISBN 90-04-04179-6.
  • Meyer Eduard, Duemichen Johannes. Geschichte des alten Aegyptens. — Hamburg : Grote, 1887. — (Allgemeine Geschichte in Einzeldarstellungen. Hauptabt. 1, Theil 1)
  • Seipel Wilfried. Untersuchungen zu den ägyptischen Königinnen der Frühzeit und des Alten Reiches. — Hamburg : Quellen und historische Einordnung, 1980. (Hamburg, Univ., Diss.)
  • The Oxford history of ancient Egypt / Ian Shaw (Hrsg.). — Oxford : Oxford University Press, 2002. — ISBN 0-19-280293-3.
  • Strudwick Nigel C. Texts from the Pyramid Age / Edited by Ronald J. Leprohon. — Leiden : Brill, 2005. — (Writings from the Ancient World. Vol. 16) — ISBN 90-04-13048-9.
  • Waddell William Gillian. Manetho. — Cambridge MA : Harvard University Press, 2004. — (The Loeb Classical Library. Vol. 350. Reprint) — ISBN 0-674-99385-3.
  • Verner Miroslav. Archaeological Remarks on the 4th and 5th Dynasty Chronology // Archiv Orientální. — Prag, 2001. — С. 363–418.
  • Verner Miroslav. Who was Shepseskare and when did he reign // Abusir and Saqqara in the Year 2000. Archiv Orientální, Suppl. 9,. — Prag, 2000. — С. 581—602.
  • Ryholt K. S. B. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period c. 1800-1550 B.C. — Copenhagen : Museum Tusculanum Press, 1997. — 463 с. — (Carsten Niebuhr Institute Publications, vol. 20) — ISBN 9788772894218.
  • Schlögl Hermann A. Das Alte Ägypten. — München : Beck, 2008. — ISBN 978-3-406-48005-8.