Відкрити головне меню

Джастін Фашану (англ. Justin Fashanu, 19 лютого 1961, Лондон — 2 травня 1998, Лондон) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ф
Джастін Фашану
Justin Fashanu.jpg
Особові дані
Народження 19 лютого 1961(1961-02-19)
  Лондон, Англія
Смерть 2 травня 1998(1998-05-02) (37 років)
  Лондон, Англія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Англія «Норвіч Сіті»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1978–1981 Англія «Норвіч Сіті» 90 (35)
1980   Австралія «Аделаїда Сіті» 5 (3)
1981   Австралія «Аделаїда Сіті» 6 (2)
1981–1982 Англія «Ноттінгем Форест» 32 (3)
1982   Англія «Саутгемптон» 9 (3)
1982–1985 Англія «Ноттс Каунті» 64 (20)
1985 Англія «Брайтон енд Гоув» 16 (2)
1988 США «Лос-Анджелес Хіт» 12 (5)
1989 Канада «Едмонтон Брікмен» 26 (17)
1989 Англія «Манчестер Сіті» 2 (0)
1989–1990 Англія «Вест Гем Юнайтед» 2 (0)
1990 Англія «Лейтон Орієнт» 5 (0)
1991 Канада «Торонто Бліззард»  ? (7)
1991–1993 Англія «Торкі Юнайтед» 41 (15)
1993 Шотландія «Ейрдріоніанс» 16 (5)
1993 Швеція «Треллеборг» 1 (0)
1993–1994 Шотландія «Гартс» 11 (1)
1995 США «Атланта Ракус» 3 (2)
1997 Нова Зеландія «Мірамар Рейнджерс» 18 (12)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1980–1982 Англія Англія U-21 11 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за клуби «Норвіч Сіті» та «Ноттінгем Форест», а також молодіжну збірну Англії. Перший темношкірий футболіст, чия трансферна вартість становила мільйон фунтів стерлінгів (1981 рік)[1].

У 1990 році здійснив свій камінг-аут, оголосивши пресі про гомосексуальну орієнтацію, у зв'язку з чим став першим у світі професійним футболістом, що осмілився на такий вчинок[1][2].

У 1998 році Фашану покінчив життя самогубством через мобінг з боку тренера і команди, а також через тиск «жовтої преси», що обговорювала плітки про те, що він у п'яному вигляді намагався зґвалтувати 17-річного хлопця, незважаючи на те, що звинувачення з нього були зняті за недостатністю доказів[3][4].

Джастін включений в Зали слави клубу «Норвіч Сіті».

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився 19 лютого 1961 року в місті Лондон. Фашану був сином нігерійського баристера (адвоката) і гаянської медсестри, які проживали у Великій Британії[5]. Коли його батьки розлучилися, він і його брат Джон, були відправлені додому в притулок Барнардо. Коли йому було шість років, він і його брат були усиновлені Альфом і Бетті Джексонами і виховувалися в Строфемі, Норфолк. Фашану досяг успіху в боксі в юності, за чутками, свого часу, хотів почати професійну боксерську кар'єру замість того, щоб стати футболістом.

«Норвіч Сіті»Редагувати

Вихованець футбольної школи клубу «Норвіч Сіті». В кінці грудня 1978 року підписав з клубом свій перший професійний контракт, а вже 13 січня 1979 року дебютував в основній команді в матчі проти «Вест-Бромвіч Альбіон» і поступово став основним гравцем команди, в якій провів три сезони, взявши участь у 90 матчах чемпіонату. У складі «канарок» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості. Там же Фашану забив і свій найвідоміший гол у сезоні 1979/80 — «Норвіч» приймав «Ліверпуль», чинного і майбутнього чемпіона Англії, виграючи 3:2, і все одно йшов вперед в середині другого тайму. Правий захисник Джон Раян віддав на Фашану і відкрився під зворотний пас, але Джастін носком підкинув м'яч в іншу сторону, пробив з підйому і влучив у кут так, що легендарний воротар «червоних» Рей Клеменс не дотягнувся до м'яча[6]. BBC визнала цей гол найкращим в сезоні і молодим футболістом зацікавились топ-клуби країни. В цей же час хлопець залучався до складу молодіжної збірної Англії. На молодіжному рівні зіграв в 11 офіційних матчах, забив 5 голів.

«Ноттінгем Форест»Редагувати

В серпні 1981 року Фашану перейшов у «Ноттінгем Форест» (який ще був топ-клубом) за 1 мільйон фунтів, де мав замінити лідера атак Тревора Френсіса. Ніколи раніше за темношкірого футболіста не платили таку велику суму. Втім у складі «лісників» Джастін не витримував нового рівня і забивав сильно менше, ніж за «Норвіч». До того ж погіршились стосунки з головним тренером «Ноттінгема» Браяном Клафом, який дізнався, що гравець після тренувань форвард ходить в гей-клуби. Тренер провів з Фашану бесіду перед зібраною командою. У своїй автобіографії, тренер пізніше писав: «Озираючись назад, я не думаю, що було неправильно говорити з ним про його сексуальну орієнтацію. Але я повинен був зробити це в приватному порядку»[7]. Клаф грубо запитав футболіста: «Джастін, куди ти йдеш, якщо тобі потрібен хліб? — У хлібний магазин. — А якщо хочеш купити баранячу ногу? — В м'ясну лавку. — А навіщо ти постійно стирчиш в клубах з цими проклятими педиками (англ. bloody poofs')?»[8].

Фашану вступив в християнську секту і безуспішно намагався придушити свою гомосексуальність. Релігійний гуру стежив за ним на кожному кроці, і, крім того, у нього був приватний масажист. Ніхто не виносив ці чутки на публіку, але кар'єра Фашану сама пішла вниз. У серпні 1982 року він був відданий в оренду «Саутгемптону»[9], забивши 3 голи за 9 матчів. Фашану зумів замінити у команді колишнього основного форварда команди Кевіна Кігана, що покинув клуб і менеджер Лорі Макменемі хотів придбати гравця, втім не зумів це зробити через брак коштів[10].

«Ноттс Каунті», «Брайтон енд Гоув» та серйозна травмаРедагувати

У грудні 1982 року він був проданий доскладу принципового суперника «Ноттс Каунті» за 150 000 фунтів стерлінгів. Там Джастін забив 20 голів у 64 іграх, після чого в червні 1985 року за 115 000 фунтів стерлінгів перейшов у «Брайтон енд Гоув Альбіон». У цьому клуб футболіст зазнав серйозної травми коліна, через яку міг закінчити свою кар'єру. Він відправився до Сполучених Штатів для операції і почав грати знову, спочатку, за «Лос-Анджелес Хіт», а потім у Канаді за «Едмонтон Брікмен».

Повернення в АнгліюРедагувати

Він повернувся до Великої Британії і намагався відродити свою кар'єру, приєднавшись до «Манчестер Сіті» 23 жовтня 1989 року і двічі зігравши в Першому дивізіоні, але 20 листопада, ледве через місяць після вступу в клуб, він переїхав у «Вест Гем Юнайтед», де також не закріпився і у березні 1990 року став гравцем «Лейтон Орієнта», а потім приєднався до позалігової невеличкої команди «Саутголл», де був граючим тренером, а літню паузу 1991 року провів виступаючи за канадський «Торонто Бліззард». Після цього він покинув Торонто і повернувся до Англії, де знову грав з регіональною командою «Лізергед» із Суррея.

Камінг-аутРедагувати

У 1990 році Фашану дізнався про історію 17-річного хлопця. Батьки вигнали його з дому після камінг-ауту. Йому було зовсім нікуди, тому він наклав на себе руки. «Я злився і звинувачував себе за те, що нічим не міг йому допомогти, — писав футболіст в автобіографії. — Я хотів зробити щось, щоб зупинити такі смерті, тому вирішив показати приклад і розповісти про свою орієнтацію публічно»[11].

 
Джастін Фашану на обкладинці журналу Gay Times за липень 1991 року.

Джастін подзвонив молодшому брату Джону[en], який намагався відмовити Джастіна від публічної розповіді і навіть пропонував заплатити старшому брату 80 тисяч фунтів стерлінгів за мовчання, сумму, яку The Sun мав дати Фашану за ексклюзив. Джастін вирішував ще два дні, а потім все ж зустрівся з журналістом. 22 жовтня 1990 року стаття вийшла під заголовком «£1m Football Star: I AM GAY» (укр. Футбольна зірка за мільйон: Я ГЕЙ). Футболіст стверджував, що мав стосунки з одруженим депутатом від Консервативної партії, якого він вперше зустрів у лондонському гей-барі. «Ми опинилися в ліжку разом у лондонській квартирі», — сказав він.[12]. Розслідування потім довело, що футболіст придумав ці історії, а Джастін визнав що сказав про це лише з метою збільшення уваги до інтерв'ю. Через тиждень його брат, Джон Фашану, погодився на ексклюзивне інтерв'ю виданню «The Voice» під заголовком «John Fashanu: My Gay Brother is an outcast» (укр. Джон Фашану: Мій брат — гей і вигнанець)[13], де жорстко розкритикував свого брата. У 2015 він виданню The Mirror Джон сказав: "Я лише намагався захистити нашу сім'ю, для батьків це було як Хіросіма і Нагасакі разом узяті. А вболівальникам було все одно, хто з братів скоїв камінг-аут. На матчах «Вімблдону» 45 тисяч осіб на трибунах співали мені: «Ти великий, ти чорний, на твою дупу багато претендентів. Фашану! Фашану!» (англ. You’re big... you’re black... your ass is up for grabs... Fashanu... Fashanu’)[14].

Викриття брехні не допомагали його кар'єрі. Після визнання в гействі жоден професійний клуб не запропонував Джастіну контракт. Гравець міг опинитись у «Ньюкасл Юнайтед»[15], втім головний тренер команди Освальдо Арділес відмовився від підписання контракт з гравцем[16]. В цей же час у гравця померла мати, яка страждала від раку, але переживання за сина пришвидшили хворобу. Джастін потрапив на обкладинку видання Gay Times. У рідкісному інтерв'ю на телебаченні гравець сказав: «Людям потрібно знати правду. Це нормально — дозволяти собі висловлювати свою сексуальність»[17]. Втім так думали не всі — його передачу Loud'n'proud[en] на BBC Radio 1 для підтримки молодих людей, які вважають себе геями або лесбіянками, зняли після пілотного ефіру[18].

Подальша кар'єраРедагувати

23 листопада 1991 року підписав контракт з «Торкі Юнайтед» і у 21 матчі чемпіонату до кінця сезону він забив 10 голів, хоча він не зміг врятувати команду від вильоту з третього дивізіону. Коли Іван Ґолац був призначений менеджером «Торкі» у лютому 1992 року, Фашану отримав також роль помічника менеджера і зберег цю позицію наприкінці сезону, коли Голаца змінив новий менеджер Пол Комптон. У лютому 1993 року, коли «Торкі» намагався врятуватись від другого поспіль пониження у класі, цього разу у футбольну Конференцію, Фашану подав заяву на вакантну посаду менеджера після уходу Комптона, але запит був відхилений на користь Ніла Ворнока. Фашану покинув «Торкі», забивши 15 голів у 41 іграх за клуб.

Після цього гравець перейшов у шотландський «Ейрдріоніанс», забивши 5 голів у 16 матчах чемпіонату, але не зміг врятувати клуб від вильоту з вищого дивізіону.

Того ж 1993 року англієць недовго пограв у Швеції за «Треллеборг», а потім повернувся до Шотландії, приєднавшись до «Гарт оф Мідлотіан» в липні 1993 року, але у лютому 1994 року його контракт було припинено на «непрофесійну поведінку», оскільки стало відомо про фальшиві історії щодо нього і кількість міністрів кабінету міністрів у пресі[19].

Фашану повернувся до Сполучених Штатів, де став тренувати юнацьку команду з Джорджії. Пізніше там же пограв за місцеву команду «Атланта Ракус», а 1997 року грав за новозеландську команду «Мірамар Рейнджерс». Потім він погодився тренувати «Меріленд Манія», новий професійний клуб у другому американському дивізіоні USL A-League, офіційно оголосивши про завершення ігрової кар'єри.

Звинувачення у зґвалтуванні та самогубствоРедагувати

У березні 1998 року в поліцію прийшов 17-річний підліток. Хлопець заявив, що вони з Джастіном пили всю ніч, а потім чоловік чіплявся до нього і зґвалтував[20]. У штаті Меріленд гомосексуалізм тоді був заборонений, тому 3 квітня поліція про це сповістила Фашану, але його не тримали під вартою. Поліція пізніше прибула до своєї квартири з ордером на арешт його за звинуваченням у сексуальному нападі другого ступеня, нападі першого ступеню і нападі другого ступеню, але Фашану вже втік до Англії[20][21][22].

Вранці 3 травня він був знайдений повішеним у гаражі в Лондоні[23] після відвідування місцевої гей-сауни Chariots Roman Spa[24]. Перед самогубствам він заперечив звинувачення, заявивши, що секс був консенсуальним[20][25], і що він втік до Англії, оскільки вважав, що не може отримати справедливий судовий розгляд через його гомосексуалізм[25]:

« «Бути геєм та громадським діячем важко. Я маю на увазі, я не ґвалтував хлопчика. Він хотів займатися сексом зі мною, але наступного дня він вимагав грошей. Коли я сказав ні, він сказав: „Просто почекай і побачиш!“. Якщо так, то я розумію, що ви скажете, чому я втік? Ну, справедливість не завжди справедлива. Я відчував, що через мій гомосексуалізм я не отримаю справедливий судовий розгляд. Ти знаєш, що таке, коли ти у паніці. Перш, ніж я принесу ще більше нещастя своїм друзям і родичам, я краще помру» »

— Передсмертна записка Джастіна Фашану[22]

Оригінальний текст (англ.)
Being gay and a personality is so hard, but everybody has it hard at the moment, so I can't complain about that. I want to say I didn't sexually assault the young boy. He willingly had sex with me and then the next day asked for money. When I said no, he said 'you wait and see'. If that is the case, I hear you say, why did I run? Well, justice isn't always fair. I felt I wouldn't get a fair trial because of my homosexuality.

.

Під час допиту, проведеного в Лондоні 9 вересня, надійшли свідчення від детектива Скотленд-Ярда про те, що американці не подавали жодних запитів про те, щоб Фашану було знайдено або заарештовано, а Коронер заявив, що Фашану не був у розшуку у Великій Британії у той час, коли він повісився. Втім The Times та BBC повідомили, що існував ордер на арешт від окружного суду округу Говарда, штат Меріленд, виданий 3 квітня, з санкцією терміном до 20 років у в'язниці і що поліція округу Говарда просила б його видачу, якби вони знали, що Фашану втік до Англії[26]. Втім його смерть закрила кримінальну справу і токсикологічні випробування необхідні, щоб підтвердити або спростувати звинувачення, не були виконані[20][25].

Залишки Фашану були кремовані, а невелика церемонія була проведена на Лондонському кладовищі та крематорії[27][28].

Пізніше Джон Фашану висловив жаль з приводу того, що він зробив, коли його брат вчинив камінг-аут[29], а в інтерв'ю TalkSPORT в 2012 році Джон Фашану заявив, що його брат не був геєм, а був просто шукачем уваги[30].

Особисте життяРедагувати

Його брат Джон[en] також був футболістом і навіть грав за національну збірну Англії. У 2010 році Амал Фашану, племінниця Джастіна Фашану, почала кампанію по боротьбі з гомофобією в спорті. Кампанія отримала назву Кампанія Джастіна, а її старт був приурочений до 49-го дня народження Джастіна Фашану[31].

Визнання та вшанування пам'ятіРедагувати

Фашану став 99-тим у списку «Топ 500 героїв лесбіянок та геїв» (англ. Top 500 Lesbian and Gay Heroes) за версією видання Pink Paper[en][32]

У березні 2009 року у Брайтоні, за підтримки ФА була створена футбольна команда Justin Fashanu All-stars[33]. Команда, названа на його честь, була створена для кампанії проти гомофобії у футболі та мала сприяти включенню відкритих геїв-футболістів.[34]

У липні 2013 року французький композитор фільмів Янн Халександер (фр. Jann Halexander) склав короткий реквієм у пам'ять Фашану[35].

У липні 2014 року лондонський гурт Elephants and Castles випустив свій перший сингл, «Fashanu»[36][37]

у 2017 році Netflix випустив фільм Заборонені ігри: історія Джастіна Фашану (англ. Forbidden Games: The Justin Fashanu Story).[38][39]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Трагедія футболіста: Джастін Фашану. 5 канал. 2008-08-26. Архів оригіналу за 2012-12-17. Процитовано 2012-12-13. 
  2. FIFA-Chef: «Schwule, offenbart euch!» (de). Queer.de. 2008-03-07. Процитовано 2012-12-13. 
  3. Німецький голкіпер Мануель Нойєр закликав футболістів-геїв розкривати свою сексуальність. GayRussia. 2011-02-10. Архів оригіналу за 2014-01-06. Процитовано 2012-12-13. 
  4. Не лізьте до мене в ліжко!. Тижневик 2000. 2004-08-20. Архів оригіналу за 2012-12-17. Процитовано 2018-10-25. 
  5. A GAME OF TWO HALVES
  6. Відео голу Фашану у ворота «Ліверпуля»
  7. Robert Hummer: Clough vs. Fashanu in: Ballesterer Nr. 24 — Oktober/November 2006
  8. Clough, Brian (1995). Clough: The Autobiography. Corgi Adult. с. 319 pages. ISBN 0-552-14003-1. 
  9. Holley, Duncan; Chalk, Gary (1992). The Alphabet of the Saints. ACL & Polar Publishing. с. 120–121. ISBN 0-9514862-3-3. 
  10. Holley, Duncan; Chalk, Gary (2003). In That Number – A post-war chronicle of Southampton FC. Hagiology Publishing. с. 510. ISBN 0-9534474-3-X. 
  11. Football and Homophobia: The Tragedy of Justin Fashanu
  12. Soccer star in gay romp. Herald Sun. 23 October 1990. 
  13. John Fashanu: My Gay Brother is an outcast. The Voice (GV Media Group). 30 October 1990. 
  14. [1]
  15. [2] Архівовано 28 November 2010 у Wayback Machine.
  16. Marshall, John (July 1991). Justin Fashanu: Soccer's enigmatic gay star. Gay Times (Millivres) (154). 
  17. Rogers, Martin (1 May 2013). Before Jason Collins, there was Justin Fashanu. Yahoo! Sports. Процитовано 2 May 2013. 
  18. Karpf, Anne (18 September 1993). Radio: Gay Scene And Heard. The Guardian (London). с. 30. «Like its predecessor Channel 4's stylish Out On Tuesday, Loud And Proud relishes camp, and presenter Paulette is amusingly unretiring. Each week there's a report on the gay and lesbian scene in a different city (last week Dublin).» 
  19. The striker who didn't score: Justin Fashanu, dribbling round Westminster. The Independent. 12 February 1994. Процитовано 10 August 2014. 
  20. а б в г Dominic Kennedy (10 September 1998). US police say Fashanu lied about his sexuality. The Times. «Howard County Police yesterday gave The Times the first details of Fashanu's alleged lies.» 
  21. Fashanu 'may have fled US'. BBC News. 2 May 1998. «American police think the former British football star Justin Fashanu may have skipped the country after a sexual assault charge.» 
  22. а б Powell, Vicky (June 1998). Suicide note increases speculation over death of Justin Fashanu. Gay Times (Millivres) (237). 
  23. Kate Watson-Smyth (4 May 1998). Justin Fashanu found hanged in lock-up garage. The Independent (London). Процитовано 12 August 2013. 
  24. Chariots. Gaysauna.co.uk. Процитовано 11 August 2009. 
  25. а б в Suicide verdict on footballer Fashanu. BBC News. 9 September 1998. 
  26. Indagine sulla morte di Justin Fashanu, fatta dal reporter Brian Deer. 
  27. Birmingham Post & Mail
  28. Getty Images
  29. The silence over gay footballers. BBC News. 27 January 2012. Процитовано 27 January 2012. 
  30. John Fashanu: my brother Justin wasn't gay. The Telegraph (London). 16 March 2012. Процитовано 12 August 2013. 
  31. Племінниця Джастіна Фашану підтримує кампанію проти гомофобії PinkNews.co.uk 23.02.2010 (англ.)
  32. The Pink Paper, 26 September 1997, issue 500, page 15.
  33. Team named after Justin Fashanu. BBC News. 7 March 2009. Процитовано 11 August 2009. 
  34. The Justin Campaign. The Justin Campaign. 2 May 2009. Архів оригіналу за 5 серпень 2009. Процитовано 11 August 2009. 
  35. Requiem for a gay footballer Архівовано 5 July 2013 у Wayback Machine.
  36. https://www.youtube.com/watch?v=_q-ry_JdvZM
  37. Fashanu. Music Glue. Процитовано 22 March 2017. 
  38. Netflix to showcase Justin Fashanu's story, Britain’s first openly gay footballer | Eastlondonlines. Eastlondonlines (en-GB). 2017-11-18. Процитовано 2017-12-02. 
  39. Harvey, Dennis (2017-05-10). Film Review: ‘Forbidden Games: The Justin Fashanu Story’. Variety (en-US). Процитовано 2017-12-02. 

ЛітератураРедагувати

  • Axel Schock & Karen-Susan Fessel: OUT! 800 berühmte Lesben, Schwule und Bisexuelle. Berlin: Querverlag, 2004. ISBN 3-89656-111-1.

ПосиланняРедагувати