Джапарідзе Олександра Бічіївна

радянська грузинська альпіністка

Джапарідзе Олександра Бічіївна (11 лютого 1895—27 листопада 1974) — грузинська радянська альпіністка. Заслужений майстер спорту СРСР (1945). Має нагороди: орден Леніна, орден «Знак Пошани».

Джапарідзе Олександра Бічіївна
груз. ალექსანდრა ჯაფარიძე
Народилася 11 лютого 1895
Хреіті, Кутаїської губернії
Померла 27 листопада 1974
Поховання Тбілісі
Громадянство СРСР
Національність грузинка
Діяльність метеорологія
Відома завдяки грузинська радянська альпіністка. Заслужений майстер спорту з альпінізму (1945)
Знання мов російська
Нагороди орден Леніна, орден «Знак Пошани»

Із біографіїРедагувати

Олександра Джапарідзе належала до княжого роду Імеретії (Грузія). Народилась у 1895 році в багатодітній родині в селі Хреіті, Кутаїської губернії.

У 1929 році закінчила Тбіліський державний університет, фізико-математичний факультет. 20 років пропрацювала синоптиком у Тбіліській геофізичній обсерваторії, встановлювала метеорологічні станції у гірських районах Грузії. Захоплювалася альпінізмом, як і більшість членів її родини.

Альпіністська кар’єраРедагувати

У 1923 році Олександра Джапарідзе здійснила сходження на вершину гори Казбек (5034 м) у складі однієї з груп, якими керували професори Тбіліського університету Г. Николадзе та А. Дидебулідзе.

У 1930 - Олександра брала участь у сходженні на вершину гори Тетнульд (4869 м) у Верхній Сванетії.

1934, серпень – підкорення вершини Південної Ушби у складі групи під керівництвом брата Олександри. У 1946 році шукала на Ушбі місце загибелі брата й з’ясовувала обставини його смерті.

У 1947 – разом з молоддю підкорила льодовик Гергеті., 1948 - піднялася на Казбек із групою у складі 502 особи.

У 1949 – брала участь у поході в Кистинську ущелину й у сходженні на 8 вершин, через рік піднялася на Дихтау.

Пам'ятьРедагувати

У селі Хреіті (Чіатура, муніципалітети Грузії) у 1981 році був створений Дім-музей братів і сестер Джапарідзе.

У вірші «Олександра Джапарідзе на Ушбі», написаному російським поетом М. Тихоновим, є рядки: Когда предо мною осколки луны На снежниках станут дробиться, На выступе красной Ушбинской стены Я вижу: стоит Джапаридзе».

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • А. Б. Джапаридзе «Тайник пещеры Бетлеми» // Сборник «Побеждённые вершины 1948», Москва, ГИГЛ, 1948)
  • О. Гигинеишвили «Альпинизм в Грузии» (Тбилиси, общество «Знание» ГССР, 1984).
  • https://books.google.com.ua/books?id=Q4lBAQAAIAAJ

ДжерелаРедагувати

  1. О. И. Гигинеишвили. Семья покорителей вершин. // Сборник «Побеждённые вершины 1970—1971». — М.: Мысль, 1972. — С. 365—378.
  2. П. П. Захаров, А. И. Мартынов, Ю. А. Жемчужников. Джапаридзе Александра Бичиевна // Альпинизм. Энциклопедический словарь. — Москва: ТВТ Дивизион, 2006. — С. 513—514. — 744 с.
  3. П. С. Рототаев. Побеждённая Ушба. — Москва: Географгиз, 1948. — 134 с.