Джанлу́ка Віа́ллі (італ. Gianluca Vialli, 9 липня 1964, Кремона, Італія6 січня 2023, Лондон, Велика Британія) — італійський футболіст і тренер.

Ф
Джанлука Віаллі
Джанлука Віаллі
Джанлука Віаллі
Особисті дані
Повне ім'я Джанлука Віаллі
(італ. Gianluca Vialli)
Народження 9 липня 1964(1964-07-09)[2][3][4]
  Кремона, Італія
Смерть 6 січня 2023(2023-01-06)[1] (58 років)
  Лондон, Велика Британія
Зріст 180 см
Вага 77 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980—1984
1984—1992
1992—1996
1996—2000
Італія «Кремонезе»
Італія «Сампдорія»
Італія «Ювентус»
Англія «Челсі»
Усього:
105 (23)
223 (85)
102 (38)
54 (21)
484 (167)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985—1993 Італія Італія 59 (16)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1998—1999
1999—2000
2000—2001
Англія «Челсі»
Англія «Челсі»
Англія «Вотфорд»
3
5
?
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 29 жовтня 2010.

Помер на 59-му році життя після тривалої хвороби – раку підшлункової залози[5].

Кар'єра гравця

ред.

Кар'єра Віаллі почалася в клубі «Кремонезе». Після того, як він забив 10 м'ячів у сезоні 1983/1984, його запросила «Сампдорія», з якою він виграв Серію A (1990/91), три Кубки Італії (1985, 1988, 1989) і Кубок володарів Кубків 1990. В фіналі Кубка кубків «Сампдорія» перемогла бельгійський «Андерлехт» з рахунком 2:0, обидва голи забив Віаллі.

Протягом виступів за «Сампдорію» Віаллі регулярно викликали до збірної Італії, в складі якої він взяв участь у ЧС-1986, ЧС-1990, де став володарем бронзової медалі, і ЧЄ-1988. Невдовзі після поразки в фіналі Ліги чемпіонів 1992 від «Барселони» Віаллі підписав рекордний за сумою трансферу контракт з «Ювентусом», сума трансферу склала 12,5 млн. фунтів стерлінгів.

В першому ж сезоні за «Ювентус» футболіст виграв Кубок УЄФА. Невдовзі, внаслідок розбіжностей у поглядах з тренером збірної Арріго Саккі, Віаллі не був запрошений до збірної на ЧС-1994 в США, і згодом, коли стало відомо, що в фіналі ЧС зіграють Італія і Бразилія, він заявив, що буде підтримувати Бразилію. Своє друге скудетто і Кубок Італії Віаллі завоював разом з «Юве» в сезоні 1994/95, відзначившись 16 голами за сезон. В 1996 Віаллі виграв у складі «Ювентуса» Лігу чемпіонів, після чого підписав довгостроковий контракт з клубом англійської Прем'єр-ліги «Челсі».

Його перехід був однією з важливих ініціатив тодішнього наставника «Челсі» Рууда Гулліта. Незабаром «Челсі» з Віаллі в складі виграв Кубок Англії; в фінальному поєдинку Віаллі відіграв лише п'ять хвилин, вийшовши на заміну в кінці зустрічі заради виграшу часу. Незважаючи на кілька вдалих ігор у сезоні 1997/98, Віаллі не зміг завоювати постійне місце в основі «Челсі».

Кар'єра тренера

ред.

В 1998 році, після звільнення Гулліта, Віаллі запропонували очолити «Челсі», продовжуючи грати у його складі, і він погодився, ставши одним з найуспішніших спеціалістів за всю історію клубу. За його очільництва «сині» здобули перемоги в Кубку ліги, Кубку кубків і Кубку Англії. Також було здобуто перемогу в Суперкубку УЄФА завдяки єдиному голу уругвайця Густаво Пойєта у ворота мадридського «Реала».

У сезоні 1998/99 «сині» фінішували третіми в національному чемпіонаті, що стало найкращим показником з 1970 року.

У 2001 році Джанлука Віаллі покинув лондонський клуб, і разом з ним з різних причин пішли й інші лідери: Джанфранко Дзола, Дідьє Дешам, Дан Петреску. Епоха Віаллі поступилася місцем епосі Романа Абрамовича; новими лідерами клубу стали Джон Террі і Френк Лемпард.

Рік, проведений на посаді головного тренера «Вотфорда», не був для італійця успішним, внаслідок чого він звільнився по закінченні сезону. Згодом Віаллі працював коментатором на каналі «Sky Italia».

Нагороди та досягнення

ред.

Командні

ред.

«Сампдорія»

ред.
Серія А
Кубок Італії з футболу
Кубок володарів кубків УЄФА

«Ювентус»

ред.
Серія А
Кубок Італії з футболу
Суперкубок Італії з футболу
  • Переможець (1): 1995
Ліга чемпіонів УЄФА
Кубок УЄФА

«Челсі»

ред.
Кубок Англії з футболу
Кубок ліги
Кубок володарів кубків УЄФА
Суперкубок УЄФА
  • Переможець (1): 1998
Суперкубок Англії з футболу
  • Переможець (1): 2000

Збірна Італії

ред.
Чемпіонат світу з футболу
  • Третє місце (1): 1990

Статистика

ред.

Статистика клубних виступів:

Сезон Команда Чемпіонат Кубки Єврокубки Усього
Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1980-1981   «Кремонезе» C1 2 0 2 0
1981-1982 B 31 5 КІ 1 0 32 5
1982-1983 B 35 8 КІ 2 0 37 8
1983-1984 B 37 10 КІ 5 2 42 12
Усього в «Кремонезе» 105 23 8 2 113 25
1984-1985   «Сампдорія» A 28 3 КІ 12 6 40 9
1985-1986 A 28 6 КІ 7 2 КК 4 0 39 8
1986-1987 A 28 12 КІ 4 4 32 16
1987-1988 A 30 10 КІ 13 3 43 13
1988-1989 A 30 14 КІ 14 13 КК 7 5 52 33
СК 1 1
1989-1990 A 22 10 КІ 2 1 КК 8 7 32 18
1990-1991 A 26 19 КІ 6 3 КК 3 1 35 23
1991-1992 A 31 11 КІ 6 3 КЧ 11 7 48 21
Усього в «Сампдорії» 223 85 65 36 33 20 321 141
1992-1993   «Ювентус» A 32 6 КІ 7 2 КУ 10 5 49 13
1993-1994 A 10 4 КУ 2 0 12 4
1994-1995 A 30 17 КІ 7 3 КУ 9 2 46 22
1995-1996 A 30 11 СК 1 1 ЛЧ 7 2 38 14
Усього в «Ювентусі» 102 38 15 6 28 9 145 53
1996-1997   «Челсі» ПЛ 28 9 КА 1 2 29 11
1997-1998 ПЛ 21 11 КА 1 2 КК 8 6 31 19
СК 1 0
1998-1999 ПЛ 9 1 КА 3 2 КК 1 1 18 10
КЛ 5 6
Усього в «Челсі» 58 21 11 12 9 7 78 40
Усього Д-1 383 144 96 54 70 36 657 259
Д-2,3 105 23

Примітки

ред.
  1. а б È morto Gianluca Vialli
  2. Transfermarkt.de — 2000.
  3. Discogs — 2000.
  4. BDFA
  5. È morto Gianluca Vialli. Il Secolo XIX (італ.). 6 січня 2023. Процитовано 6 січня 2023.

Посилання

ред.