Відкрити головне меню

Державний реєстр національного культурного надбання

Державний реєстр національного культурного надбання — список пам'яток археології, архітектури й містобудування, історичних, документальних й інших об'єктів, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки України.

Історія створенняРедагувати

Створений Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 12 серпня 1992 р. «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання»[1] за підписами тодішнього прем'єр-міністра В. Фокіна та міністра В. Несміха. Згідно з цією постановою, Реєстр був запроваджений відповідно до Основ законодавства України про культуру з метою обліку об'єктів матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину. Постанова визначає порядок занесення та виключення об'єктів з (до) реєстру, координацію дій суспільних інституцій щодо управління та охорони національного надбання. На 2000 рік статус постанови «Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання» невизначений[2].

Сучасний станРедагувати

Єдиного закону про Державний реєстр національного культурного надбання не існує. Проте, цей реєстр згадано у кількох інших документах. Зокрема, порядок формування Реєстру регулюється чотирма Законами України: «Про культуру», «Про музейну справу», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та деякими іншими законодавчими актами.

Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України.

Законодавче визначення термінуРедагувати

Законодавче визначення терміну «Національне культурне надбання» дається у пункті 14 Загальних положень Закону України «Про культуру» (прийнято 2011 року):

« 14) національне культурне надбання — сукупність унікальних культурних цінностей, об'єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України. »

Щодо самого реєстру в цьому законі сказано лише побіжно, в одному з пунктів Статті 16. «Збереження культурної спадщини, культурних цінностей та культурних благ»:

« 3. Унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок Українського народу у всесвітню культурну спадщину, визнаються об'єктами національного культурного надбання і включаються до Державного реєстру національного культурного надбання. Порядок включення до зазначеного реєстру та порядок ведення обліку об'єктів національного культурного надбання визначаються Кабінетом Міністрів України. »

Зміст реєструРедагувати

Державний реєстр національного культурного надбання охоплює:

  • пам'ятка історії — будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів;
  • пам'ятка археології — городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів та археологічні знахідки, що є визначними пам'ятками національної культури і характеризують певні етапи історичного розвитку;
  • пам'ятки містобудування і архітектури — унікальні ансамблі і комплекси, окремі об'єкти архітектури, а також пов'язані з ними твори монументальної скульптури і живопису, декоративно-ужиткового і садово-паркового мистецтва, природні ландшафти; пам'ятки мистецтва — визначні твори монументального, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва;
  • документальні пам'ятки — унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фотодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання.

До Державного реєстру можуть бути занесені й інші об'єкти, що становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, етнології чи науки.

Інші реєстриРедагувати

Окрім Державного реєстру національного культурного надбання, паралельно, окремо одне від одного існують інші Державні реєстри тощо, що може розглядатися як національне надбання України:

  • Державний реєстр нерухомих пам'яток України (створений у 2008 році) — регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Оригінал даного Державного реєстру постійно зберігається у архіві Кабінету Міністрів України, згідно з чинним законодавством України. У вигляді офіційної копії, зберігається у архіві Міністерства культури і мистецтв України.

Дивись такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати