Відкрити головне меню

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [1].

Державне регулювання ЗЕД — це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалити ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах [2].

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

  • захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
  • створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
  • заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

    Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з Законом України «Про зовнішньоеконмічну діяльність» та іншими законами України [1].

    Мета регулювання:
  • сприяння забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;
  • стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
  • створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;
  • захист економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
  • створення рівних можливостей для всіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;
  • заохочення до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері [2].

    Принципи регулювання:
  • адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;
  • врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;
  • формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;
  • забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;
  • паритетності у відносинах з іншими державами;
  • демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків;
  • підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності[2].

    Адміністративні засоби й інструменти державного регулювання ЗЕД:
1)порядок реєстрації суб'єктів ЗЕД;
2)виконання вимог міжнародних документів, зокрема статутів міжнародних організацій;
3)нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі;
4)оперативне реагування на різноманітні події економічного і неекономічного характеру;
5)інші форми [3].

Основні економічні засоби й інструменти регулювання держави:
1)пряме й непряме фінансування, зокрема кредитування експортерів;
2)державне страхування;
3)фіскальні пільги й обмеження;
4)тарифне регулювання;
5)валютне регулювання;
6)інші форми [3].

Суб'єкти державного регулювання ЗЕД:
  • держава;
  • недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів;
  • безпосередньо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності (СОТ, ГАТТ, ЄБРР, МВФ) [2].

    Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
  • відповідних законів України;
  • засобів тарифного і нетарифного регулювання;
  • економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного);
  • рішень недержавних органів управління економікою;
  • укладених угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [2].

    На території України згідно із Законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:
  • національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;
  • режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
  • спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України [1].

    Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:
  • прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
  • затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
  • розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
  • укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
  • затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
  • встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
  • затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється;
  • прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом встановлення повної/часткової заборони (повного/часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму [1].

    Кабінет Міністрів України:
  • вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;
  • здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
  • приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;
  • проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
  • відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;
  • забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;
  • відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;
  • здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;
  • забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;
  • приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом запровадження режиму ліцензування [1].

    Національний банк України:
  • здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;
  • представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
  • регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
  • здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;
  • виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;
  • здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України [1].

    Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
  • забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
  • здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
  • проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;
  • виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики [1].

    Державна митна служба України:
  • здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України [1].

    Антимонопольний комітет України:
  • здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції [1].

    Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
  • здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;
  • приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;
  • приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань у межах компетенції, визначеної законами України[1].

    До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:
  • місцеві Ради депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;
  • територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України [1].

ПосиланняРедагувати